КУЛЬТУРА
Громадськість має активніше впливати на роботу мистецьких установ
Суспільство, для більшості якого перегородили шлях до мистецтва, а натомість нав’язали псевдокультуру, бездуховність і боротьбу за виживання, дізнається про життя культосвітніх закладів лише після того, як там трапиться щось негативно-резонансне. Столичний Національний художній музей — не виняток. Два останні десятиріччя його приміщення в центрі Києва аж кричить про зовнішню неблагополучність. Занедбане, облуплене. Від нього віє не натхненням (а саме цього чекаєш від такого музею), а пусткою. І навіть у ювілейні дні, які нещодавно відзначав музей, до нього нікому не було діла — мало хто згадував про зберігача національних цінностей. Їм ціни немає, а сучасникам байдуже. Щоправда, не всім. Але це вже сторінка історії, якої в музеї бути не повинно. Вона з’явилася з негативним сенсаційним присмаком, що й змусило заговорити не про духовний, а, можливо, кримінальний бік справи.
Про музей активно почали говорити взимку, коли з’ясувалося, що там від холоду і вологи зіпсувались унікальні старовинні ікони. Заодно пригадали й багаторічну історію про картини, які нібито не повернули з державних установ. Халатність і грабіж!? Сенсаційності додало й те, що саме після збурення розмов з посади звільнили директора музею Анатолія Мельника. Одні стверджували, що за упущення в роботі. Інші — за порушення теми зниклих картин. Одне слово, як часто буває в подібних випадках, правду змішали з вигадками й домислами — і пішли гуляти столицею найрізноманітніші варіанти розвитку подій.
Химетра точно знає всі музейні таємниці. Фото Володимира ЗАЇКИ
Що ж відбувається? На зустрічі з журналістами відповідав на це запитання міністр культури Михайло Кулиняк. Він категорично заперечив зв’язок між порушеною темою неповернення двох картин у музей і звільненням Анатолія Мельника.
— Історія з картинами, — сказав міністр, — розпочалася 2001 року. Нині ті, що вважаються підробками, перебувають на експертизі. Лише після хімічного аналізу фарб буде зроблено остаточний висновок.
Зате є в міністра претензії до Мельника-директора. За словами посадовця, керівник має нести відповідальність за все, що відбувається в музеї. А упущень там виявили немало. За це Анатолію Мельнику оголошували догану. На його запевнення, що ситуацію поліпшить, стягнення зняли.
— Однак у музеї щороку відбувається зниження відвідуваності — за цим показником він пасе в Україні задніх, — сказав міністр. — Директора звільнили за згодою сторін. Нині доопрацьовується порядок проведення конкурсу на заміщення посади.
Міністр висловив сподівання, що до Дня музеїв — 18 травня — керівника буде обрано. При цьому він наголосив, що музейна справа — спільна турбота держави і суспільства. У її розвитку міністерство планує піднести роль суспільства. Нині готується програма розвитку музеїв.