З ПОШТИ ВІДДІЛУ ЕКОНОМІКИ

Дедалі частіше у ЗМІ друкують думки людей, які «проти» відміни мораторію на продаж земель с/г призначення. Це зазвичай ті, хто орендує землю. Але при цьому чомусь забувають про власників землі, більшість з яких «за» ринок.

Адже селяни, які важкою працею заробили землю, не можуть сьогодні нічого зробити з нею, крім як здати в оренду. Бо якщо наділ розташований посеред поля, що має 100 або й більше га, вийти з паю і самостійно займатися землею практично неможливо. Якщо і знайдуться люди, чиї паї поруч та ще й поблизу дороги, і є бажання працювати на землі — для цього потрібні кошти. А без ринку земля не може бути заставою, тож узяти кредит практично неможливо.

Є побоювання, що землю у власників скуплять за безцінь. Але ж можливість продажу — не обов’язок продати! Багато власників землі продавати її не збираються — це їхній вибір! Але не можна порушувати права тих, хто з якихось причин хоче це зробити. Земля цим людям дісталася не задарма. Вони віддали здоров’я і найкращі роки свого життя роботі в сільському господарстві. Тоді ті, хто зараз проти ринку землі, майже не звертали уваги на трударів села. А коли постало питання продажу землі, раптом почали переживати, щоб селян не обезземелили.

Якщо хтось думає, що з відкриттям ринку земля с/г призначення масово переходитиме з рук у руки, то помиляється. Із 6 млн власників майже 1,5 млн хочуть продати землю. Тим сільгосппідприємствам, що мають чесні стосунки з пайовиками, переживати нема чого, тим більше, що діють договори оренди.

Постає питання: а хто ж матиме право купувати землю? Звичайно, держава повинна виписати порядок, за яким кожен громадянин України, маючи бажання і можливості, міг би це зробити. Аграрний чи земельний банк повинен купувати її у бажаючих продати і, залишаючи в державній власності, здавати в оренду тим, хто хоче працювати на ній.

Про ціну на землю. Потрібно встановити мінімальну ціну, нижче якої неможливо було б купити чи продати землю. І питання держмита теж слід вирішити. У подальшому держава повинна контролювати й коригувати ці питання. А без введення ринку ніхто нічого не робитиме!

Розмови про ринок землі ведуться понад десять років. І що? Та нічого. Хоча за Земельним кодексом, чинним з 2001 року, Кабмін мав би вже створити Земельний банк.

Ринкові умови справді диктують необхідність переведення землі в товар. Це записано і в Конституції України, і Земельний кодекс проголошує приватну власність на землю. Влада задекларувала, що зробить усе, аби ринок землі запрацював із січня 2012 року. Це ще одна перевірка — чи дотримає влада слова. 

Петро ЖАРКОВ,
м. Сміла Черкаської області