Одним із чинників впливу на російську економіку, щоб вона не могла отримувати криваві гроші на продовження широкомасштабної війни в Україні, було запровадження нафтового ембарго. Із 5 грудня 2022 року країни ЄС запровадили заборону імпорту російської нафти, а з 5 лютого 2023-го — ввезення на свою територію нафтопродуктів з росії. Поза тим, Європейський Союз, країни G-7 й Австралія домовилися про запровадження так званої стелі цін на пальне походженням з рф. На світлі нафтопродукти цей показник зупинився на позначці 100 доларів за барель, а на темні — 45 доларів.

Європейські країни ввели цінові обмеження на російську нафту — 60 доларів за барель і домовилися переглядати цей показник щодва місяці.

Наскільки нафтове та нафтопереробне ембарго ефективне у зменшенні прибутків країни-агресора? «Урядовий кур’єр» намагався знайти вичерпні відповіді на це та інші запитання.

Перегляд ще попереду

Ще торік Президент України Володимир Зеленський заявляв, що обмеження цін на нафту походженням з рф 60 доларів за барель недостатнє і ціна має становити не більш як 30 доларів за барель. За його словами, якщо цього не зробити, то з нинішньою ціною російський бюджет отримуватиме щорічно з продажу нафти не менш як 100 мільярдів доларів, які витрачатимуть на фінансування війни. Тоді з думкою глави Української держави  погодилися керівники країн Балтії та Польща. Проте, як бачимо, перегляду цін не було навіть за кілька місяців.

Однак не все так погано: за розрахунками міжнародних експертів, московія втрачає щодня 160 мільйонів євро саме від нафтового ембарго та запровадження фіксованих цін.

Нагадаємо, що до початку повномасштабної війни росія експортувала 9% нафтопродуктів світового обсягу. Завдяки торгівлі бензином, дизельним пальним, мазутом і автогазом вона щороку поповнювала бюджет на 160 мільярдів євро. Тепер, за підрахунками міжнародних експертів, рф від заборони на експорт нафтопродуктів у ЄС втрачає щодня до 120 мільйонів євро.

Начебто не так і погано, проте позбутися рф на ринку нафти й нафтопродуктів дуже важко. Річ у тім, що в ЄС діє такий принцип: якщо російський нафтопродукт переробляють шляхом змішування у третій країні із продуктом, який походить з іншої третьої країни, і це спричиняє появу іншого продукту, то російський нафтопродукт не вважатимуть російського походження і обмеження ціни не діятиме.

Тож нафтопродукти російського походження (ті, що мають частку російської нафти) можуть вільно потрапляти і потрапляють на європейський ринок чи ринки країн G-7 і Австралії.

ЄС все може

Як зазначає заступник директора центру «Психея» Генадій Рябцев, з огляду на це дуже важко відстежити, яка частка в бензинах, дизелі чи іншому пальному російської нафти. Проте формулювання країн ЄС, звісно, не на руку Україні. Чи можна якось вплинути на ЄС та змусити скасувати цю формулу?

«Європа може це зробити. У відповідних документах є згадування третіх країн, які беруть участь у таких змішуваннях. Однак можу стверджувати, що методика визначення країни походження нафти дуже складна, і вгадати, звідки походить та чи та частина нафти в готових нафтопродуктах, дуже важко. Але якщо на якийсь завод у певну країну потрапляє на переробку лише російська нафта, то тут питань немає», — зазначає він.

Енергетичний експерт Юрій Корольчук упевнений, що санкції світової спільноти проти російських нафти й нафтопродуктів, у перспективі сильні й ефективні, нині обходять з усіх боків усі, хто може.

«Так, країни ЄС  істотно зменшили споживання російських нафтопродуктів, проте, як на мене, головна причина такого спаду полягає не в дієвості заборон, а в тому, що європейські держави стали споживати їх набагато менше, ніж до 24 лютого 2022 року. Причина — падіння виробництва в Європі», — доводить він.

У самій Європі не всі нафтопереробні підприємства відмовилися від імпорту російської нафти. За словами Генадія Рябцева, таких аж п’ять: по одному в Чехії, Угорщині, Словаччині, Хорватії та Болгарії. Усі ці країни належать до ЄС. Однак у них немає фізичної змоги відмовитися від російської сировини. Але цю проблему там обіцяють розв’язати наступного року.

Як бачимо, далеко не всюди на європейському континенті необхідно шукати лазівку для проникнення через треті країни російської нафти в будь-якому вигляді. Але останнім часом в ЄС стали формувати достатні запаси пального, Європа з успіхом знаходить постачальників неросійського походження. А це  країни Перської затоки, Азії та США.

Посунути з ринку

За інформацією єврокомісара з енергетики Кадрі Сімсон, певні близькосхідні країни заявляють про плани посунути росію на ринку пального. Передовсім ідеться про Кувейт.

Але, як запевняє Юрій Корольчук, ця країна не матиме достатньо нафти і з високою ймовірністю перепродуватиме російське чорне золото.

Генадій Рябцев має протилежну точку зору. «У світі з’явилася тенденція: нафти дуже багато, а попит на неї невеликий. Звісно, Кувейт, Ірак, Саудівська Аравія як конкуренти росії у просуванні нафти на світовий ринок робитимуть все, щоб реалізувати власну продукцію для суперництва. Нафти повно у світі, тому рф продає її з дуже великими знижками — ціни тепер становлять 35 доларів за барель», — каже він.

Ще аргумент, який свідчить про великі проблеми російського збуту: московія дедалі частіше транспортує нафту, яку сформовано невеликими партіями, використовуючи танкерний флот невеликого тоннажу. Раніше це були величезні танкери.

У росії нині зросло так зване логістичне плече: щоб постачати нафту, приміром, в Індію (яка, до речі, купувала її в рф чимало й раніше), її треба перевозити Балтійським морем, потім огинати всю Європу й Африку з Азією. Набагато простіше Індії купувати нафту ближче й дешевше, наприклад у Саудівської Аравії.

Проте, приміром, у грудні 2022 року Індія купила в московії рекордну кількість нафти — в 33 рази більше, ніж у грудні 2021-го, тобто до початку повномасштабної війни рф проти України. Однак Генадій Рябцев упевнений, що ця країна поступово відмовиться від значної частини російської нафти. Але індійські нафтопродукти цілком можуть зайняти місце на ринку ЄС.

Чимало нафти в росії закуповує й Китай, проте хвилюватися із приводу того, що китайські нафтопродукти з російської нафти теж масово потраплятимуть на ринок ЄС, не варто. КНР потребує чимало нафти для внутрішнього споживання.  Хоч окремі експерти пророкують, що саме Китай у найближчому майбутньому стане одним з найбільших експортерів нафтопродуктів на європейський ринок.

Отже, поки що остаточно не розв’язано проблеми великої заборони російських нафти та нафтопродуктів (зокрема вироблених у третіх країнах з нафти рф). Проте московія зазнає значних збитків на цих ринках. І це вже добре. Україні, ЄС та США треба й надалі вести переговори з великими країнами-споживачами нафти та нафтопродуктів Китаєм та Індією на предмет диверсифікації  постачання й поступової відмови від них. А також тісно співпрацювати із країнами Перської затоки та найбільшими виробниками нафти й нафтопродуктів у Латинській Америці, щоб вдало регулювати ринок, тиснучи на росію.