Цей рік для Монтсеррат Кабальє ювілейний — 55 років тому вона вперше вийшла на оперну сцену. Нині поціновувачі цього високого мистецтва у всьому світі називають її королевою опери, порівнюючи з неповторними Марією Каллас і Джоан Сазерленд.

Важко повірити, але своє перше прослуховування в Італії молода співачка з Каталонії… не пройшла! Сьогодні Монтсеррат Кабальє відома і шанована у всьому світі за своє неповторне бельканто. Примадонна майстерно поєднує музику з емоційною і драматичною енергією, що виходить за межі колоратури. А її техніку виконання музичні критики одноголосно вважають бездоганною.

Перший міжнародний успіх прийшов до Монтсеррат Кабальє в 1965 році. Їй запропонували терміново вивчити головну роль в опері «Лукреція Борджіа» Доніцетті, щоб заспівати її в американському Карнегі-Холі. Цей виступ захопив нью-йоркську аудиторію, викликавши двадцятихвилинні овації.

Нині репертуар співачки вражає: за свою кар’єру вона виконала понад 90 оперних партій і записала 40 повних опер! Кабальє виступала на одній сцені з такими зірками, як Хосе Каррерас, Пласідо Домінго, Мерилін Хорн, Альфред Краус та Лучано Паваротті. Творчість Монтсеррат оцінили і шанувальники популярної музики: пісня «Барселона», виконана дуетом із солістом відомого британського рок-гурту Queen Фредді Меркьюрі на Олімпіаді-1992 в Барселоні, стала хітом року. Монтсеррат Кабальє проводить неабияку доброчинну діяльність: вона почесний посол ООН, ЮНЕСКО та Посол миру. Утім, незважаючи на світову славу, пані Кабальє зізнається: опера — не головне в її житті. Монтсеррат дуже щаслива, що багато років успішно виконує свою головну партію — дружини, мами, а тепер уже й бабусі. Це інтерв’ю ми записали під час минулорічних гастролей відомої співачки до Києва.

Пані Кабальє разом з українським оперним співаком Володимиром Гришко. Фото Володимира ЗАЇКИ

— Пані Монтсеррат, у вас дуже красиве ім’я. Звідки воно походить і чи вплинуло воно на вашу долю?

— Гадаю, що так! З іспанської «монте» — гора, а «серра» — гірський ланцюжок, гірське пасмо. Це і означає моє ім’я. Та недалеко від Барселони є гора, яка дуже схожа на гірське пасмо. Тут є монастир, названий ім’ям Богородиці, яку каталонці називають святою Марією Монтсеррат. Більшість іспанців — католики, тому маленьких дівчаток хрестять ім’ям Свята Марія Монтсеррат. З часом, коли дівчинка підростає, це ім’я скорочується, і залишається тільки Монтсеррат. Нам дуже подобається це ім’я. Тому я і для доньки його обрала, а лагідно називаю її Монсітою. Мені дуже подобається, коли мене називають просто на ім’я — і більше нічого. Племінницю теж звати Монтсеррат, а ось онучку назвали Даніеллою. Щоправда, це поки що перша внучка (усміхається).

— Скажіть, чи була у вас колись заповітна мрія і чи здійснилась вона?

— Власне, подарувати нове життя і було моєю найбільшою мрією, гадаю, як і в кожної жінки. Я не поспішала заміж: шукала своє справжнє кохання. Ми з чоловіком одружилися, коли мені був 31 рік. На жаль, ми втратили нашу першу дитину, і коли народилась донечка Монсіта, я з радістю відчула: моя найзаповітніша мрія збулась! Але також зрозуміла: все в житті має свою ціну.

— З вашим чоловіком ви разом понад сорок років. Поділіться секретом щасливого шлюбу...

— Це кохання, підтримка, повага, бажання бути разом. Коли минулого року мій чоловік переніс серцевий напад, я дуже хвилювалась. Але зараз він почуває себе добре, навіть, за порадою лікаря, дозволяє собі випити чарочку (сміється). Я інколи йому забороняю, а він, у свою чергу, критикує мої картини. Та я не ображаюсь! (сміється). Напевне, я ніколи не жертвувала сім’єю заради кар’єри. Навіть зараз, коли діти вже дорослі, коли їду далеко на гастролі, до мене може запросто прилетіти вся родина. Дуже любимо зібратися за столом і поспілкуватися.

— Як ви ставитесь до сольної кар’єри своєї доньки?

— Гадаю, що їй дуже складно, адже нас постійно порівнюють. Та я впевнена, що як оперна співачка вона відбулась. Я завжди лише спостерігала, але ніколи не втручалася в її кар’єру. Цього мене навчили мої батьки, завдяки яким зрозуміла: в сімейних стосунках важлива рівність. З часів мого дитинства в нас було заведено, що ніхто ні над ким не домінує. І таким чином ми з чоловіком намагалися виростити своїх дітей. У кожної дитини є своя індивідуальність, свій характер, який потрібно поважати. І я з гордістю можу стверджувати, що наша сім’я гармонійна. Я завжди намагалася зробити так, щоб мої діти не страждали від того, що їхня мама — знаменитість.

— Попри напружений гастрольний графік, ви завжди в чудовій формі. Як вам це вдається?

— Жодних секретів! Уранці роблю гімнастику, потім приймаю душ і п’ю свою улюблену каву. Далі легкий сніданок із салату і фруктів. Десь після дванадцятої починається мій робочий день. А ви гадали, що я, тільки прокинувшись, відразу співаю? (сміється) Зрештою, музика — це лише моя робота. І, крім неї, в мене, звичайно, є й інші інтереси та обов’язки.

— Пані Кабальє, вам подобається Київ?

— Я не вперше відвідую вашу столицю і щоразу радію зустрічі з народом, який так пишається своєю історією та зберігає національні традиції. Україна не перестає мене дивувати! Я тут усьоме, але завжди — нові враження, нова інформація. Так, до речі, буває не в кожній країні. Під час своїх попередніх візитів я встигла побувати в Києво-Печерській лаврі. То дивовижне святе місце, і мені було надзвичайно легко звертатись там до Бога. Дуже сподобалась і прогулянка Андріївським узвозом — запам’ятались цікаві мистецькі вироби, зроблені вашими умільцями.

— Ви придбали щось собі на згадку?

— Так, я купила кілька подарунків для своєї родини. Але найкращі сувеніри з України мені 2006 року привіз на день народження мій великий друг Володимир Гришко. Перше — це красивий вишитий рушник! А друге — 107 рожевих троянд, про які так довго говорили в барселонському аеропорту. Був ще один оригінальний дарунок, який я сприйняла трохи з гумором. Володимир сказав мені таємниче, показуючи на щось загорнуте: «Пані Монтсеррат, а тут — український наркотик»... (сміється) Я спочатку трішки розгубилась, та потім з’ясувалося, що там… сало! До слова скажу, що я куштувала українську кухню і навіть записала рецепт борщу. Ми, каталонці, як і українці, цінуємо добрі страви.

— Завдяки гастролям ви, напевне, об’їздили увесь світ. Які країни і міста вам ще подобаються?

— Дуже люблю Відень, Йоханесбург, Нову Зеландію. Багато разів була в Польщі, Росії, Японії. Звичайно, найчастіше вдається бувати в Європі, адже це лише кілька годин на літаку.

— Правда, що ви з собою завжди возите набір фарб?

— Так, я дуже люблю малювати — з юності. Спочатку писала аквареллю, а потім олівцем, точніше, вугликом. Згодом навчилася працювати олійними фарбами. Тож коли їду надовго, беру з собою альбоми і зазвичай пишу те, що бачу з вікна свого номера в готелі. Якщо є нагода, залюбки відвідую художні музеї. Моїми улюбленими є паризький Лувр та санкт-петербурзький Ермітаж. А ще раджу всім обов’язково побувати в Каталонії на горі Монтсеррат — там чудовий музей, в колекції якого є роботи Далі та Пікассо.

— І врешті, повертаючись від мистецтва художнього до оперного, скажіть, як ви прогнозуєте розвиток опери в ХХI столітті?

— Гадаю, нині чудовий час, адже завдяки цифровим технологіям люди можуть насолодитися оперним мистецтвом у тих куточках світу, де немає оперних театрів. Завдяки Інтернету з’явилась можливість слухати архівні записи світових виконавців — і це чудово. На мою думку, дуже важливо підтримувати оперу на рівні держави — наприклад, у нас в Іспанії є багато конкурсів, які дають змогу навчитися оперному співу молодим людям з інших країн. Я це підтримую. Адже, переконана, музика та мистецтво не мають кордонів.

ДОСЬЄ «УК»

Монтсеррат КАБАЛЬЄ. Народилася 12 квітня 1933 року в Барселоні, Іспанія. 1954-го закінчила Ліцей Барселони. В 1965 році поступила на навчання до Базельської опери. Відома у світі неповторним бельканто і виконанням класичних ролей в італійських операх. Володарка багатьох міжнародних премій та нагород. Заміжня, має доньку і сина.

ДО РЕЧІ

Шанувальниця України

Торік до України 78-річна Монтсеррат Кабальє приїздила вже всьоме. Співачка каже, що з нашою країною в неї взаємна любов. Її виступи завжди проходять з аншлагами, а українці вражають її теплим прийомом та знанням класичного репертуару. Має відома співачка й українську нагороду — орден княгині Ольги I ступеня за творчі досягнення та благодійність.

І хоч у пресі поширювалася інформація, що минулорічний концерт, можливо, є останнім візитом зірки до України через завершення оперної кар’єри, на прес-конференції Кабальє спростувала всі чутки: вона має безліч творчих планів і залюбки приїде до нас ще раз.

Наталія РУДНІЧЕНКО 
для «Урядового кур’єра»