Того грудневого вечора нам довелося неабияк понервуватися. Адже робочий день закінчився, а наша мама ніяк не могла виїхати з міста. Приїхала стомлена й розповіла, що простояла на зупинці півтори години, бо не було автобусів. А ті, що зупинялися, були переповненими.

Наступного дня мені й самому довелося близько години чекати на маршрутку, щоб виїхати в Полтаву. Доки стояв на зупинці, почув чимало ненормативних слів на адресу перевізників і міської влади, які ніяк не домовляться про вартість проїзду в автобусі. Через них, мовляв, змушені їздити в місто на таксі.

Та виявилося, то ще були квіточки. 12 грудня минулоріч у місті відбувся загальний страйк приватних перевізників, уранці на маршрути не виїхав жоден автобус. Перевізники вимагали від міської влади підвищення тарифу на проїзд із 4 до 8 гривень. Влада відреагувала на цей страйк, заявивши, що перевізники порушили ст. 293 КК України (групове порушення громадського порядку). Адже транспортна галузь — це також сфера громадського порядку. Санкції цієї статті передбачають штраф у розмірі до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до 6 місяців.

Принагідно голова однієї з фракцій у міськраді заявив, що справедлива ціна на проїзд — 5 гривень, а не 8. Саме стільки полтавці платитимуть у приватному маршрутному автобусі, але тільки після 1 січня 2019 року. Коли зростуть мінімальна зарплата і ціни на запчастини й пальне.

Перевізники владу вислухали і після обіду запропонували компроміс: підвищити тариф до 6 гривень. Не отримавши позитивної відповіді, продовжили страйк 13 грудня і випустили на маршрути тільки половину загальної кількості автобусів.

Дебати про вартість проїзду в місті тривають досі, а поки що полтавці їздять у маршрутках за 4 гривні. Але транспорт, як і перед новим роком, курсує нерегулярно. А заручники в цій ситуації, звісно ж, пасажири.

Крім проблем із транспортом, додалися ті, що пов’язані з негодою. У Полтаві центральні дороги чистять, але тротуари у багатьох місцях завалені снігом. На зупинках транспорт зупиняється так, що пасажир із підніжки автобуса чи тролейбуса пірнає ногами у брудну снігову кашу. Постоїш у такій каші півгодини, й нежить тобі забезпечено. Часто ввечері маршрутки не зупиняються, якщо на зупинці ніхто не виходить.

Перевізники борються за підвищення тарифу, але далеко не всі з них дбають про комфорт пасажирів. На маршрутах є автобуси з поламаними сидіннями, холодні, брудні. Але найбільший дискомфорт від водіїв. Частина їх налаштована до пасажирів агресивно, особливо пільговиків. Не хочуть їх безплатно перевозити. Але ж пільговики не винуваті, що місто довго визначається з розміром компенсації за їхнє перевезення.

Побороти монополію приватних перевізників, на думку депутата  міськради Андрія Матковського, має комунальний транспорт — великогабаритні автобуси, які працюватимуть на основних маршрутах. За словами в. о. Полтавського міського голови секретаря міськради Олександра Шамоти, у 2019 році кількість комунального транспорту в Полтаві має вдвічі збільшитися. На цей показник влада хоче вийти за рахунок кредиту від ЄБРР, який дасть змогу закупити нові тролейбуси. Планують придбати і нові автобуси. Мета — заповнити 60—80% маршрутів комунальним транспортом. На цей момент полтавська міська влада може користуватися лише 46—47 тролейбусами та 10 автобусами КП «ПЕАТ».

Плани хороші, але йдеться тільки про центральну частину міста. Ніхто не сказав, як довго ще триватиме монополія приватних перевізників на полтавських околицях.