Жити і навчатися в мирних умовах прагнуть усі студенти, а особливо ті, кому довелося рятуватися від війни. Більшість із них разом зі своїми університетами переїхали з Луганська й Донецька на неокуповану територію — щоб здобувати українську освіту.
І хоч переміщеним вишам разом з викладачами і студентством ще доводиться стикатися з окремими проблемами, та навчальні заклади розвиваються, нарощують свої сили, налагоджують матеріально-технічну базу й успішно проводять вступні кампанії. «УК» поцікавився, як живеться нині університетам-переселенцям.
Пара по Skype
Загалом із зони АТО в підконтрольні Україні регіони виїхало 16 вищих навчальних закладів. Деякі університети розмістилися у власних філіях, які вже мали хоча б певну базу для організації навчального процесу. Донецький національний технічний університет переїхав у Красноармійськ, Луганський аграрний — у Харків, Луганський медуніверситет — у Рубіжне.
Утім, великі виші не мали змоги зберегти свою цілісність, тож факультети роз’їхалися по різних містах. Так, у серпні минулого року основна частина Луганського національного університету ім. Т. Шевченка перемістилися у Старобільськ (там був філіал вишу), а два факультети (іноземних мов та інститут культури й мистецтв) перевели в Полтаву. А ось інститут фізичного виховання прихистився у Кремінному, де розташована спортивна база.
«До війни у нас було близько 20 тисяч студентів, зараз навчається 7,5 тисячі, — розповідає «УК» ректор Луганського національного університету ім. Т. Шевченка Сергій Савченко. — Торік у жовтні ми розпочали роботу з дистанційної форми навчання. Але впродовж року орендували і відремонтували приміщення під гуртожитки. Тепер перший курс навчається стаціонарно, а студенти інших курсів приїжджають на місяць, займаються, отримують завдання і повертаються додому». Ця молодь проживає на підконтрольній Україні території в інших містах, утім завжди може зв’язатися з викладачами по Skype. Загалом в університеті готують фахівців 80 спеціальностей.
Переміщені виші вже облаштувалися на нових місцях і цього року вдало провели вступну кампанію. «Ми майже повністю виконали держзамовлення — набрали 550 студентів, — радіє Сергій Вікторович. — Найбільше вдалося взяти на факультети педагогіки і психології, а також фізичного виховання. Дещо менше першокурсників на факультеті іноземних мов, історичному. Але практично на всіх факультетах є студенти. Головна проблема — забезпечити їх гуртожитками. Ми звернулися до навчальних закладів, щоб ті допомогли нам з приміщеннями, і профільне відомство посприяло нам у цьому. Тож усі першокурсники забезпечені житлом».
За словами ректора ЛНУ ім. Т. Шевченка, якби вишу вдалося розширитися, хотіли б розмістити всіх студентів, щоб і для решти курсів налагодити стаціонарне навчання. Поки що не вистачає й оргтехніки, лабораторій — комплекси для організації навчального процесу негуманітарних спеціальностей залишилися в Луганську. «Приміром, майбутніх фахівців з лабораторної діагностики неможливо навчати лише теоретично, — зазначає ректор. — Тож ми уклали договір з місцевою лікарнею. І хоча це не зовсім те, що потрібно, але спеціальність зберегли».
Молодь у зоні АТО поступово усвідомлює, що освіту у псевдонавчальних закладах не визнають ніде у світі, тому вона не дає жодних перспектив. Сергій Савченко каже, що досі сотні таких студентів стукають у двері переміщеного вишу, прагнучи здобути українську освіту. Так, вони можуть продовжити навчання, але виключно з доокупаційного періоду. «З викладачами розмова коротка. А молодь треба звідти висмикувати, нехай отримує український диплом і тут працює», — впевнений ректор.
Сепаратисти залишаться без ступенів
Викладачів, які залишилися на окупованому Донбасі й надалі виконують злочинні накази невизнаної влади, невдовзі позбавлять наукових ступенів, оскільки вони отримували їх в Україні. У першу чергу це торкнеться ректорів, проректорів, деканів, завідувачів кафедр. За словами заступника міністра освіти і науки Андрія Гевка, інформацію про педагогів-сепаратистів узагальнять і направлять у СБУ.
Університети зіткнулися і з проблемою звільнення колишніх працівників, які, щоб втриматися на посаді, подають до суду сфальшовані довідки — з недійсними печатками псевдовишів. З цим мають розібратися правоохоронні органи. Слід вирішити й питання ліквідації коледжів, ліцеїв, що входили до складу університетів і не переїхали. «Вони перебувають у статусі псевдонавчальних закладів, тому їх потрібно ліквідовувати, — наголошує заступник директора департаменту вищої освіти МОН Олег Шаров. — Адже ні їхні дипломи, ні їхню діяльність не буде визнано».
Окрім цього, існує і проблема інформаційної безпеки переміщених університетів. Зокрема ректори скаржаться, що заклади в так званих ЛНР і ДНР й досі розміщують свої сайти на українському домені UA. А це небезпечно з точки зору інформаційної політики України. Так університети потребують єдиної державної стратегії з інформаційної безпеки та захисту освітянського простору на рівні Міністерства освіти і науки. У Луганському аграрному університеті зазначають, що псевдозаклади посилають під брендом відомого вишу студентів на практику за кордон. За словами Андрія Гевка, цим питанням займатиметься міжнародний відділ при міністерстві.
Недавно переміщені виші створили раду ректорів, яка має пришвидшити розв’язання проблем цих університетів.