ПРОГАДАЛИ
Демаркація українсько-молдовського кордону остаточно закріпить невигідний для нас обмін територіями
Щоб потрапити до сіл та містечок на півдні Одеської області, зазвичай доводиться двічі перетинати українсько-молдовський кордон. Близько 7 км автотраси Одеса—Рені в районі села Паланка проходять молдовською територією. Альтернативний шлях — в об’їзд Дністровського лиману — значно довший і менш зручний. Ще наприкінці 1990-х Україна за право контролю над 7-кілометровою ділянкою зручнішої траси віддала Молдові 435 метрів Дунайського узбережжя, власноруч створивши собі конкурента у чорноморських перевезеннях.
Порт Джурджулешти, створений молдаванами на отриманій території, динамічно розвивається, натомість обіцяну ділянку автотраси Україна отримує лише нині — через понад 10 років після укладених угод. «Щодо Паланки питання закрите», — заявив посол Молдови в Україні Іон Ставила під час 19-го засідання Консультативної ради місії ЄС з прикордонної допомоги Молдові й Україні (EUBAM), що відбулася нещодавно в Одесі. «Ми давно вирішили це питання, як це було записано у наших угодах, — зауважує дипломат. — Молдовська влада передала цю ділянку дороги у власність України на території Молдови».
Сьогодні ця ділянка автотраси залишається територією сусідів. Фото з сайту news.dt.ua
Обіцяного 10 років чекали
В угодах 1999-го й справді зафіксовано саме таке положення. Україна відмовилася від стратегічно важливих територій, що, на думку багатьох експертів, суперечить ст.73 Конституції, де передбачено вирішення таких питань виключно через референдум. Натомість Молдова від жодних своїх територій не відмовляється — Україна просто набуває на землях сусідки певну власність, як це може зробити, приміром, будь-який іноземець, придбавши дачу або квартиру на наших теренах.
Втім, навіть на такий сумнівний виторг Україна чекала роками. Представник українського МЗС Володимир Бачинський, що також узяв участь у засіданні Консультативної ради EUBAM, не зміг підтвердити, що досягнутий результат відповідає інтересам України. Щоправда, дипломат послався лише на те, що не займається українсько-молдовськими питаннями, а відповідає лише за співпрацю з Євросоюзом.
Втім, факт залишається фактом — ділянка автотраси в районі Паланки була і залишається молдовською територією. Отже, прикордонний контроль — хай і в спрощеному вигляді — тут здійснюватиметься і надалі.
Іон Ставила повідомив, що EUBAM “надала конкретні пропозиції з устрою і модернізації в пунктах пропуску Маяки, Паланка та Удобне”. Є плани зробити ці пункти пропуску спільнокерованими.
Загалом, це має лише підсолодити гірку пігулку, котру Україна проковтнула ще 1999 року. Остаточно закріпити невигідну для України угоду має демаркація українсько-молдовського кордону, котра була чи не головною темою одеської зустрічі.
Згодом, завершення цієї процедури надалі, щонайменше, заважатиме нашим можновладцям робити незрозумілі територіальні подарунки сусідам.
Добрі шанси на захист не своїх інтересів
Нинішній етап демаркації українсько-молдовського кордону, як зауважив пан Ставила, відображає певні позитивні зрушення у справі придністровського врегулювання. Представники ПМР чи не вперше долучилися до цієї роботи. Щоправда, не тією мірою, як хотілося б офіційному Кишиневу. Молдовський посол не плекає ілюзій і визнає, що політичного врегулювання так і не досягнуто. Придністров’я, попри готовність співпрацювати із владою Молдови у вирішенні нагальних проблем, як і раніше, не хоче визнавати себе частиною цієї країни. Таким чином «усі питання наразі залишаються відкритими». У докорінному розв’язанні придністровської проблеми молдовани певні надії покладають на Україну, котра є безпосереднім учасником процесу врегулювання, і зокрема перемовин у форматі 5+2, послідовно виступаючи за збереження територіальної цілісності Молдови. Статус головуючого в ОБСЄ, якого Україна набуде наступного року, може зробити її роль у придністровському врегулюванні ще помітнішою.
Що ж до власних преференцій, то все, загалом, видається скромніше.
Посол Представництва ЄС в Україні Ян Томбінські, котрий головував на 19-му засіданні Консультативної ради місії EUBAM, погодився, що недавні парламентські вибори в Україні справили певний вплив на відносини з Євросоюзом, проте коментувати з цього приводу не став — мовляв, ця тема на одеській зустрічі не порушувалася.
Натомість представник ЄС зауважив, що, скажімо, у такому питанні, як лібералізація візового режиму, Україні належить розв’язати ще чимало питань, пов’язаних із дискримінацією, запровадженням біометричних документів та захистом персональних даних. Втішати має хіба те, що пан Томбінські висловив надію, що вже під час найближчої сесії ці питання будуть ретельно розглянуті, і це дасть змогу розпочати бодай перший етап «лібералізаційного» процесу.