ПРІОРИТЕТ
На Сумщині пригальмували спад поголів’я великої рогатої худоби
і готують кормову базу для його відновлення
— На щастя, за останні роки до господарств, що займаються агровиробництвом, приходить усвідомлення, що тваринництво — це не лише молоко, м’ясо, яйця, вовна, а й надійна економічна опора, відновлення родючої сили землі, — каже начальник головного управління агропромислового розвитку Сумської облдержадміністрації Володимир Івченко, пояснивши, що корми (конюшина, люцерна, горох тощо) є сидератом — попередником для озимих та інших культур. До того ж, в Україні через скорочення поголів’я ВРХ уже бракує органічних добрив.
Кормозаготівельні загони
За його даними, із 377 сільгосппідприємств області худобу утримують 216. Звичайно, це доволі успішні підприємства, де є тваринництво і рослинництво, каже він. Їм вдалося дещо пригальмувати спад поголів’я. Наразі вони утримують 96 тисяч голів ВРХ, у тому числі понад 40 тисяч корів. Якщо ж додати ще майже 90-тисячне поголів’я приватного сектору, то набирається чимала череда. Тобто за кількістю худоби Сумський регіон займає надійні позиції в Україні — залишилось опанувати якісні показники.
Показовим є й те, що з кожним роком виробництво молока поступово зосереджується у великотоварних господарствах, де запроваджені й відпрацьовані високосучасні технології утримання і годівлі худоби. Таких підрозділів налічується 33, або 17% від загальної кількості. А виробляють вони 54% загальнообласного валового виробництва молочної продукції.
Торік від кожної корови тут одержали понад 4,5 тис. кг молока, або на 800 більше середньообласного показника. Ще вищі рубежі подолали такі господарства, як «Козацьке» та «Вітчизна» Конотопського, «Комишанське» Охтирського, імені Шевченка — Лебединського, «Велетень» Глухівського районів і чимало інших.
Аби прогодувати кількатисячне поголів’я, великотоварні підрозділи поставили кормовиробництво на сучасну професійну основу, зазначає заступник начальника головного управління агропромислового розвитку Сумської облдерж- адміністрації Григорій Гребеник.
Тут створені мобільні кормозаготівельні загони, які заготовляють за допомогою високопродуктивної техніки на зимово-стійловий період щонайменше по 1,5 т сіна і 3 т сінажу на кожну корову.
Молоко таки на язиці
Натомість справджується стара як світ істина: нагодуєш худобу — буде молоко і м’ясо. Причому це стосується не лише літнього періоду, який звикли називати «порою великого молока». Приміром, у Тростянецькому і Сумському районах не схильні протиставляти дві «пори» року. Бо і влітку, і взимку дійниці однаково повні. Запорука — у міцній кормовій базі. Так, на минулу зимівлю тростянецькі механізатори заклали на зберігання по 24 центнери кормових одиниць на умовну голову і одержали за цей час понад 3500 кг молока від кожної корови. А показники сумських колег — відповідно 22 ц та 3432 кг.
А от у Середино-Будському районі, де заготовили лише по 14,6 ц кормових одиниць, продуктивність худоби майже втричі нижча. Тобто зв’язок прямо пропорційний і перевірений багаторічною практикою. Здавалося б, більш наочних уроків годі шукати. Тим паче зараз, коли в розпалі заготівля кормів на зимівлю 2011-2012 років. В області передбачено закласти не менше 53 тис. т сіна і майже 80 тис. сінажу із площі майже 50 тис. га під кормовими культурами, або 1,3 і 2 тонни на корову.
Зрозуміло, не всі райони справилися із завданням: у Липоводолинському очікується недобір запашного корму щонайменше вдвічі до потреби. Мінімальні обсяги заплановані і в Путивльському, Великописарівському, Шосткинському районах. Наявність значної кормової бази та повернення уваги великотоварних сільгосппідприємств до тваринництва дає підстави стверджувати, що поголів’я в області згодом таки відродиться.
ДО РЕЧІ
Полтавське молоко — найкраще!
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ЕКСТРА-КЛАС. Полтавщина постачає українцям молоко лише найвищої якості. Про це повідомив в. о. начальника Головного управління агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Семен Москаленко. За його даними, 89% молока, яке полтавські тваринники здали на переробні підприємства, там оцінили як естра-класне та вищого гатунку (для порівняння: ще два роки тому такого молока в області було лише 59%). Його висока якість пов’язана з тим, що 32 полтавські сільгосппідприємства мають статус спеціальної сировинної зони — тобто молоко може використовуватися для виробництва дитячих продуктів та дієтичного харчування. С. Москаленко підкреслив також, що Полтавська область, як і раніше, лідирує в Україні й за кількістю виробленого молока. За шість місяців від полтавських Маньок та Красуль одержали понад 334 тис. т молока, або майже 2400 кілограмів від однієї умовної корови.