Родина переселенців Людмили та Володимира Юркових з Донецька два роки варить сири в Краматорську. Навколишні селяни навіть почали докуповувати собі більше корів, бо вигідно здавати молоко цим милим і надійним підприємцям. Почувши назву їх бізнесу, важко не посміхнутися: «Скажи CHEESE».
До їхнього стенду на «Схід-Експо 2017» не підступитися. Чутки про смачнючі сири розлетілися миттєво: покупці набирали собі, колегам, сусідам. А наприкінці другого дня виставки цей бренд отримав приз «Бізнес глядацьких симпатій».
У Донецьку Юркови мали мирні професії садівника і ландшафтного дизайнера. З початком війни довго не могли виїхати з окупованого міста: доглядали важкохвору маму Володимира. І тільки після її смерті переїхали до колишнього батьківського дачного будиночку на околиці Краматорська.
«Розуміли одне: мусимо щось робити, — розповідає подружжя. — Коли спалені мости, треба розпочинати життя заново. Інакше впадеш у зневіру та депресію, але ми цього не допустили».
Відтоді вони встають щодня о 5-й ранку і не мають часу присісти до пізнього вечора. «Тільки ми не називаємо це роботою, — уточнює Людмила. — Просто робимо все для власного задоволення. Страшенно любимо м’які сири, тому і варимо саме їх».
Із дитинства знали смак натуральних продуктів, якими ласували у бабусь-дідусів у селі. Завжди були близькими до природи. «Сир — це дуже живий продукт, він так гарно зріє, — говорять Юркови. — Не можемо взяти в руки зброю і воювати. Але можемо щось робити для того, щоби жити у новій країні. Це наша передова. Наша опора».
Від такої простої правди та щирості ріже в очах і перехоплює подих… «Ми спробували місцеве молоко, воно нам надзвичайно сподобалося, напитися не могли, — розповідає Людмила про початок свого бізнесу. — Перші літри закупили на 300 гривень. Більше й не було».
Рецепти улюбленого «Осетинського» підгледіли в Інтернеті, але в процесі додавали до технології і свої нюанси. Кажуть, сир дуже реагує на настрій, з яким його готуєш.
Випробували свій продукт на ринку. Там доти продавалася хіба що бринза. А Юркови принесли дорожчий у півтора раза м’який сир. Багато хто казав, що покупців на нього не буде. Насправді ж поціновувачі знайшлися. І, до речі, залишаються вірними особливому смаку й досі.
Нові сировари почали потрошку, але щодня збільшували об’єми. До того ж і експериментували з добавками. Тепер в асортименті є сир з кропом, горіхами, оливками, прованськими травами і паприкою. А ще родина гурманить, злегка підсмажуючи сир або готуючи його на грилі. Для цього годиться кіпрський м’ятний «Халумі», виробництво якого теж освоїли.
Цікавимось, хто ж таку креативну назву для їхнього бізнесу придумав? Виявляється, син із друзями у Києві зоригінальничали. З їхньої легкої руки бренд запустився чудово. Відтоді на синові, графічному дизайнерові, ще й відповідальність за цікаву упаковку, рекламну продукцію. Так розподілили обов’язки.
.png)
В одній команді із подружжям працює і брат Людмили Сергій Долгопольський. Спочатку справлялися на виробництві утрьох. А коли воно трохи розрослося, змогли ще найняти співробітника, що допомагає у транспортуванні, а також реалізатора продукції на ринку.
Присадибну діляночку з 14 соток вже розпланували під різні проекти. Мовляв, треба ж цікаві добавки для сиру вирощувати.
А от новий етап розвитку допомогли розпочати друзі. Якось принесли інформацію про грант чеської гуманітарної неурядової організації «Людина в біді» (People in need). Юркови згадують, що поставилися до пропозиції скептично, друзі буквально вмовили заповнити анкету, самі ж її відправили. Тим приємніше було дізнатися, що грант на 20 тисяч гривень таки виграли!
Викласти стратегію на папері, скласти початковий бізнес-план найкраще вдалося Сергієві. Він і на виставці намагається не пропускати тренінги та майстер-класи відомих бізнес-консультантів. Отже, «Скажи CHEESE» на гроші гранту змогли придбати перше обладнання — пастеризатор і вакууматор.
«Отримати обладнання для нас було принциповим питанням, — уточнює Людмила. — Щоби дотримуватись технології. До того ж поставили на машину газове обладнання, щоб зменшити собівартість своєї продукції».
Тепер родина не втомлюється усім розповідати і радити брати участь у грантових проектах. Бо насправді це доступно і вигідно. Так увійшли у смак, що успішно реалізували і другий проект — від ПРООН — програми розвитку ООН в Україні. Нарешті розпочали будівництво омріяного приміщення під професійну сироварню. Досі ж варили свої сири просто на звичайній кухні. Крім того, вже розрахували, як обладнають спеціальне приміщення з холодильниками для твердих сирів, яким потрібен певний період для дозрівання.
«Коли просто чекаєш на допомогу — точно не дочекаєшся. Для початку потрібно самому щось зробити, щось віддати, вкласти у справу, тільки після цього отримаєш допомогу, — така головна порада від Людмили Юркової. — Бачимо, що все можливо. Нас ніщо не лякає».
А Володимир додає важливе спостереження: «На наших очах оживають родини тих селян, у кого ми беремо в селах молоко. Вони спеціально ще докуповують корів, щоби далі з нами працювати. Зараз таких родин у радіусі 50 км — 17. Вони ж прислухаються і до наших прохань краще годувати тварин, правильно організовувати їхній раціон, поліпшувати їх утримання. Усі знають, що ми ретельно обираємо, з ким працювати, щоби мати справді якісніше молоко. Це така гарна конкуренція. Хочеться вірити, що ми у такий спосіб допомагаємо розвиватися селам. Ми насправді зрозуміли, що починаємо надихати інших».
Подружжя згадує реакцію представників чеської організації «Людина в біді», котрі приїхали перевіряти дію своїх вкладень у бізнес сироварів: «Вони порахували елементарне. Дуже цікаво, кажуть. Ми дали вам тисячу доларів один раз. А ви тепер ЩОМІСЯЧНО повертаєте цю тисячу у свій регіон, розплачуючись за молоко із селянами. Воно і справді так, ми й не замислювались, просто працюємо».
Звісно, цікавимось, як і куди готова продукція реалізовується. Юркови розповідають про базу постійних клієнтів. Виявляється, крім місцевого ринку, сири з веселою назвою беруть на реалізацію київський магазин «Свій смак», торговельні точки в Одесі, Дніпропетровську, Трускавці, постійні замовники із соцмереж.
«Для транспортування влітку ми маємо спеціальні сумки-холодильники, знаємо перевізників зі спецобладнанням, — ділиться Людмила. — Наші сири, особливо «Халумі», не втрачають своїх якостей після заморожування, тому проблем із доставкою немає. Часто користуємось і «Новою поштою». У нас невелике підприємство, тому можемо бути гнучкими. Замовлення на 2-3-4 варки наперед маємо завжди».
А знаєте, які у команди «Скажи CHEESE» грандіозні плани з поміткою «мега»? Відкрити 5 сироварень поблизу 5 українських міст-мільйонників! І, можливо, навіть розводити власних корів у майбутньому. Володимир навіть планує колись вивести свої сири на експорт.
Чи повернуться колись у рідний Донецьк?
«Ми знаємо, що там люди на межі, — з біллю розповідають Людмила та Володимир. — Для тих, хто там чекає на повернення України, патріотизм означає значно більше, ніж для тих, хто не знав війни. Ми не повернемося у Донецьк, але будемо годувати його гарними живими сирами. Будемо своїм досвідом піднімати дух. Показувати, що кожен може розвинути свої здібності. Тільки треба рухатися у потрібному напрямку, долати труднощі — і тоді успіх стане реальністю».
Ірина САДОВА, AgroPortal.ua
Ми в Google+