ІКРА НА ОЧЕРЕТІ

З виділеного цього року Держрибгоспом ліміту  74 тонни на вилов риби з Дністровського водосховища Буковина має лише хвости і луску
 

«Бити себе у груди вигадали для того,
щоб вивести з-під удару іншу
частину тіла».
Ципріан Черник,
польський сатирик

Позбувшись голови, за волоссям не плачуть. На дні Дністровського водосховища навіки поховано сотні сіл (у сонячну днину навіть видно, як із товщі води сяють хрести на затоплених церквах), тисячі гектарів чорнозему, врешті, величезний пласт історії — краю і сотень тисяч окремих його родин. А тому розмазувати після цього на обличчі екологічні сльози за мушлями і рибою, яка позбулася можливості нормально нереститися і мігрувати Дністром, на вигляд вершина всякого блюзнірства.

Тим більше, що з утворенням водосховища рибі гірше не стало. Такої багатої рибної водойми в країні ще пошукати! Тим часом буковинські екологи продовжують бити себе в груди, запевняючи вразливу частину громадськості у необхідності заборони будь-якого рибного промислу на ніби спустошеному, на їхню думку, Дністрі. 

Тут, біля Хотинської фортеці, починається це велике сховище води. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Краще оселедець у бочці, ніж ікра у річці?

Дністровське водосховище — технічна водойма. Проте природа взяла своє, і штучний акваріум з корисним об’ємом 2 км3 і з глибинами понад 50 м поступово зажив своїм повнокровним життям. За чверть століття у ньому сформувалася (не без допомоги людини) своя унікальна іхтіофауна з розшаруванням живих водних ресурсів і утворенням популяцій цінних видів риб, зокрема таких, що підлягають охороні за міжнародними домовленостями.

Як стверджують науковці-іхтіологи, той-таки червонокнижний вирезуб навряд чи сумує за плавнями лиманів, від яких його відрізала гребля. Він має у водосховищі розкішну кормову базу, тож не дивно, що дедалі частіше стає рибальським трофеєм. Комфортно тут білому амуру, стерляді, лососю, яких також стає дедалі більше. Загалом нині у Дністровському водосховищі є все, чого бажає душа рибалки: від раків і з десяток видів коропа — до вгодованих сомів, судаків і щук разом з верховодкою і бичками.

Одне слово, Дністровське водосховище можна було б вважати рибним раєм, якби не весняні екологічні попуски — такий собі штучний контрольований паводок, який має подати якісну воду в пониззя Дністра, промити дністровські плавні й забезпечити там оптимальні умови нересту риби. Рік у рік час «Ч» для Дністровського водосховища б’є саме тоді, коли його риба йде на нерест. Зате у Дністровському лимані холодна вода змушує тамтешніх оселедців великими косяками стояти на рейді, забезпечуючи одеським рибалкам багатий вилов. І хоч би скільки буковинські екологи волали з приводу занепаду природного відтворення рибних запасів водосховища і просили Міжвідомчу комісію врегульовувати режим попусків з періодом нересту, в протистоянні між чернівецьким мальком та одеським оселедцем виживає… ринково сильніший.

Утім, проблему успішно розв’язують за рахунок створення на водосховищі штучних нерестилищ, а також його штучного зариблення. Проте й тут не обійшлося без рукотворних трагедій.

Королівська м’ясорубка

У 2005 році держава за ініціативи тодішнього нардепа від Буковини Віктора Короля спустила у воду з бюджету 10 млн грн, «конвертованих» у 95 тонн мальків райдужної форелі й товстолоба. З рослиноїдним товстолобом це був вимушений суто технологічний крок. Він швидко очистив водосховище від зелених водоростей, що загрожували техногенною аварією, і почав швидко нагулювати вагу на місцевому планктоні. Риболовецькі бригади вже підраховували зиск із його вилову (в 1991 році тут розпочали промислове освоєння рибних запасів), як Віктор Король, очоливши команду однодумців з екологів і представників всюдисущої громадськості, раптом домігся впровадження мораторію на промисловий вилов риби — до 2010 року. Мовляв, іхтіофауна виснажена, потребує перепочинку та відновлення.

Через два роки, як і попереджали науковці, товстолоб заповнив усю водойму, й природа мусила позбутися його у вельми жорстокий спосіб. Двічі поспіль, навесні 2008 і 2009 років, Дністер переживав жахливу, нечувану досі екологічну катастрофу, спровоковану (якщо подивитися правді в очі) саме екологами. Загалом 3,5 тис. тонн риби (за мінімальними підрахунками, 400 тис. дорослих рибин, переважно товстолоба, а також судака, сома) несподівано кинулися на турбіни Дністровської ГЕС. Їх перемололо вщент за лічені години. Нижче станційної греблі порізана, але ще жива риба довго пливла суцільним потоком…

За дві ті ночі загинуло стільки риби, скільки промислово виловлювали би 37 (!) років (щорічна квота становила 80 тонн). Офіційно оголосили про 32 млн грн збитків. Ніхто за це досі так і не відповів.

Здавалося б, сама природа наполягала на відновленні рибного промислу, який би штучно регулював популяцію того-таки технологічно необхідного для водойми товстолоба. Між іншим, приймаючи на підставі наукових розрахунків у 2005 році обласну Програму розвитку рибництва, облрада зазначала, що за раціонального ведення рибного господарства Дністровське водосховище може забезпечити щорічно видобуток 100 тонн високоякісної рибної продукції. Більш того, у перших і поки що останніх фундаментальних наукових дослідженнях Дністровського водосховища, проведених ще у 1987—1991 роках, спеціалісти Інституту гідробіології НАН України зробили науковий прогноз щодо здійснення рибогосподарської діяльності, визначивши щорічний оптимальний вилов риби аж 400 тонн. Судячи з усього, вони не помилилися.

Щодо охорони червонокнижних видів риб, то, ухвалюючи у 2010 році рішення щодо відновлення промислового вилову на Дністрі, Держрибгосп у спеціальних умовах зазначав, що його проводитимуть тільки крупновічковими знаряддями, аби не завдавати шкоди молодняку і цінним видам риби.

Бачить око…

Утім, усе врегулювалось досить дивно: для Чернівецької області питання промислового вилову риби на водосховищі тепер поза законом. Того-таки 2010 року створено національний природний парк «Хотинський», куди увійшло 9,4 тис. га прибережних зон Хотинського, Кельменецького і Сокирянського районів, а також усі 5,2 га водного простору Дністровського водосховища, що належать Буковині. Керівництво парку та обласного управління екології щиро впевнене, що перспектива Дністра — це розвиток туризму, а саме водосховище важливе запасом видів риб, які мають не харчову, а естетичну цінність. Можливо, тому в парку ще не починали зонування природно-заповідної території. 

Отож на протилежному березі водосховища, що належить Хмельницькій і Вінницькій областям, повним ходом цілком законно виловлюють і реалізують рибу. А в Чернівецькій області це протизаконна діяльність. Але як поділити водосховище навпіл і вивести на ньому в натуру паркову заповідну територію? Де забити розділові кілочки, як змусити нашу рибу не пливти до сусідів і що тепер робити з її насиченістю? Хіба знову турбіни Дністровської ГЕС запрацюють у режимі гігантської м’ясорубки й понівеченою рибою можна бути буквально гатити греблю…

 

ЦИФРИ І ФАКТИ

Дністровське водосховище (єдине в Україні каньйонного типу) загальною площею водного дзеркала 14,2 тис. га і завдовжки 194 км, створене у 1981—1987 роках в межах Чернівецької, Хмельницької та Вінницької областей.

 

Промислових видів риб — 18. Найчисленніші — лящ, плітка, клепець, окунь. Серед червонокнижних видів — вирезуб, лосось дунайський, білизна, чоп, умбра, рибець.

ДОВІДКА «УК»

Основне завдання Дністровського водосховища — сезонне регулювання стоку Дністра для того, щоб уберегти населені пункти Молдови і України від руйнівних дій паводків.

Забезпечує регіон питною водою, а також дає змогу зрошувати 500 тис. га орних земель.

У створі гідровузла побудовано Дністровську ГЕС потужністю 702 МВт.

 

КОМПЕТЕНТНО

 

Василь КОЗАК,
голова Сокирянської райдержадміністрації:

— Свого часу була домовленість, що під час весняних попусків одного року дають віднереститися рибі на нашому водосховищі, а наступного — тій, що у дністровських плавнях. Тепер про це забули. Попри все, Дністровське водосховище вельми багате на рибу.

Питання у створенні в області професійного користувача рибного ресурсу — потужного рибогосподарського підприємства, яке б господарювало на водосховищі, запускаючи потрібну кількість малька, проводячи грамотний вилов і забезпечуючи легальну, а не підпільну, як нині, реалізацію риби, а також її переробку. Адже це — єдине в області джерело постачання на споживчий ринок річкової риби, яка в усьому світі цінується більше за ставкову. Контрольований легальний промисел — дуже перспективна для області справа. Тоді, до речі, не буде і браконьєрства.

 «Потреба регульованого рекреаційного використання Дністровського водосховища та річки Дністер, збереження унікальних природних ресурсів, наявність рідкісних та унікальних водних живих організмів  зумовлює необхідність заборони промислового вилову риби в Дністровському водосховищі» (з довідки Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Чернівецькій області).