ОТАКОЇ!
У Хотині цей напій з’явився за 200 років до його переможної ходи Європою
Про те, що за фортечними мурами звитяжного Хотина в перервах між війнами могли займатися, висловлюючись сучасною мовою, фінансово-підривною діяльністю проти тодішніх сусідніх держав, археологи підозрювали давно. Надто вже часто на території фортеці знаходили фальшиві європейські монети епохи середньовіччя. Проте речових доказів, що вони були не завезені, а виготовлені тут-таки, досі не було.
І ось археологічна експедиція Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича повернулася з розкопок з унікальними знахідками. При дослідженні внутрішнього двору фортечного замку серед великої кількості традиційного археологічного матеріалу — понад 200 екземплярів козацьких і турецьких люльок, 30 чавунних і кам’яних ядер, 20 середньовічних монет, у тому числі кількох підроблених, — уперше знайдено речові докази того, що на території фортеці орудували фальшивомонетники, надійно заховані від сторонніх допитливих очей.
— Ми знайшли обрізки мідних пластин, з яких вирубували кружальця для майбутніх монет, і самі такі монетні заготовки, — розповідає доктор історичних наук Сергій Пивоваров. — Усе свідчить про те, що у XVIII столітті і раніше там виготовляли і запускали в обіг фальшиві монети. Хто саме — сказати важко. Фортеця переходила з рук в руки. Якийсь час належала Молдавському князівству, потім Османській імперії. Її постійно то завойовували, то втрачали поляки. Найвірогідніше, фальшиву монету карбували у періоди міжвладдя.
Археологи припускають, що в Хотині міг діяти такий собі філіал сучавських фальшивомонетників тих часів, що поставили свою справу на широку ногу (радше — на широку руку). У 1990 році чернівецькі археологи проводили розкопки на території тамтешньої фортеці і знайшли рештки потужного монетного двору, який фальшував польські, литовські, турецькі гроші, які потім розповсюджувалися усім світом. Сучава, схоже, взагалі була середньовічною столицею фальшивомонетників. Видається, що те саме успішно практикували і в Хотинські фортеці.
— Сподіваємося іншим разом відшукати більше доказового матеріалу, адже ми знаємо, де копати, — завважує професор Пивоваров.
«Гарматні» гроші
Монетарна тема мала продовження ще в одній цьогорічній цікавій знахідці. Там само — у пластах XVIII століття — вперше виявлено великий фрагмент бронзової гармати, очевидно, турецької. Її могло розірвати під час бою у російсько-турецькій війні 1769—1774 років, припускає Сергій Пивоваров.
Ця гармата має безпосередній стосунок до карбування грошей, цього разу цілком легальних. Давно було відомо, що під час тієї ж російсько-турецької війни більшу частину гармат з Хотина перевезли під Чернівці у невеличке поселення Садгора. Для чого? Щоб переплавляти їх у монети для російського війська, яке під командуванням генерал-фельдмаршала Румянцева ввійшло в Хотин, а потім у Молдову і Волощину.
Цим зайнявся підприємець Петро-Миколай барон Гартенберг-Садогурський. Виходець із Данії, він набув досвіду виготовлення грошей у Німеччині та Польщі й у лютому 1771 р. підписав контракт на виготовлення півмільйона мідних рублів для Росії з турецьких гармат. При цьому в нових молдовсько-волоських монетах завищували реальну вартість міді. По суті, це були умовні гроші — так звані «військові монети» або «гроші надзвичайних обставин».
Цими мідяками Російська армія розраховувалася з місцевим населенням за провіант. Але податки й інші платежі на нових своїх територіях приймала лише золотом і сріблом.
Кавовий сервіс із сюрпризом
Нарешті до знаменитого старовинного кавника, у сиву давнину викладеного цеглою на одній із зовнішніх стін фортеці, додалися цілком реальні вишукані чашки. Цьогорічна експедиція знайшла фрагменти напівфаянсових кавових горняток.
— Сергію Володимировичу, якось не в’яжеться: фортеця і кава — цей манірний напій.
— Це нині — манірний. А тоді каву пили справжню, ще й без цукру. Тобто міцну, гірку і з відповідним ефектом: усі були бадьорі і при цьому при цілковитій свідомості — це для війська особливо цінна характеристика. У фортеці в той час перебували офіцери турецького гарнізону. Зрозуміло, їм подавали каву у вишуканий спосіб. Тим паче, коли ось вони — гарненькі чашечки. Цілком шляхетний відпочинок між боями. Каву у Хотині пили вже тоді, коли у Львові, Відні і Кам’янці про неї ще не знали. Хотин був кавовою столицею Європи, принаймні Східної, — запевняє Сергій Пивоваров.
Хотинська сторінка тепер ще надійніше вмонтована у світову кавову історію. Проте знавці запевняють, що її слід було б перемістити взагалі у XV ст., коли фортеця належала молдавському королю Штефану ІІІ, а султан Магомет ІІ настирливо прагнув оволодіти його землями. У 1476 році 200-тисячне військо султана вдалося до чи не найзапеклішої облоги Хотина. Проте взяти фортечні мури турки так і не змогли (облогою і штурмом цю твердиню над Дністром узагалі ніхто ніколи не перемагав) і в якийсь момент вимушені були швидко відступити. Це історичні факти. Далі — легенда, дуже схожа на реальність, — чом би й ні? Одне слово, відступаючи похапцем, турки залишили під Хотином торби з кавовими зернами, які потім знайшли чи то волохи, чи то козаки… Хоч би хто уже далі фігурував у цій історії, можна стверджувати з великою часткою правдоподібності, що каву на Хотинській землі пили за 200 років до її переможної ходи Європою…