ВЕКТОР
У Москві ніяк не змиряться з прагненням України інтегруватися в ЄС
Нинішні відносини офіційної Москви з офіційним Києвом продовжують нагадувати діалог людей, які розмовляють різними мовами. Майже півроку тому Президент України на сесії ПАРЄ чітко зазначив, що для нашої країни «...входження до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану сьогодні є неможливим». Після цього керівництво держави неодноразово і публічно підтверджувало незмінність курсу на євроінтеграцію.
Однак у Москві вдавали, що нічого не чують, і продовжували наполегливо «запрошувати» нашу країну приєднатися до Митного союзу. Використовуючи як пряник у вигляді обіцяних преференцій для економіки України, так і батіг обмеження й заборони експорту продукції українських виробників. І ось знову, після нетривалого затишшя, влада сусідньої країни нагадала Україні про Митний союз. Зокрема минулого тижня на інвестиційному форумі у Москві глава уряду РФ Володимир Путiн повторив фразу, яку вже не раз доводилося чути як від нього, так і від російських політиків різного ∂атунку: «Моє глибоке переконання, що це (приєднання до Митного союзу) вигідно для України», — зазначив він. І уточнив, що економічний виграш України від цього щорічно становив би 9 млрд дол.
При цьому глава російського уряду поспівчував українському сільгоспвиробникові: «…сільгосппродукцію України на європейський ринок ніхто не пустить. Але, може, два літра молока продадуть — i все». Водночас намалював «райдужну» перспективу для інших галузей української економіки у разі відмови від запрошення: «Авiацiйна промисловість помре повністю, не розвиватиметься суднобудування».
Наша пісня гарна, нова...
Можна було б, звичайно, розцінювати ці вислови як черговий експромт російського прем’єра, однак насправді це не зовсім так. Щоб переконатися, варто лише проаналізувати публічні заяви та виступи, які відображені у ЗМІ, інших знакових представників російської влади. Приміром, відповідальний секретар Комісії Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану Сергій Глазьєв на Родоському форумі в Греції заявив, що дані статистики зовнішньої і внутрішньої торгівлі Росії і України підтверджують економічні переваги створення єдиної митної території. Знову ж таки, описавши гіпотетичні переваги від цього, він не забув нагадати, що у разі входження України в зону вільної торгівлі Євросоюзу відбудеться прискорене згортання науково-технічної взаємодії між Росією і Україною в авіабудуванні, енергетиці, машинобудуванні, ракетно-космічній співпраці та суднобудуванні. А це у свою чергу призведе до скорочення українського експорту на 2 млрд дол. на рік.
У такому самому ключі побудована відповідь журналістам президента Російського газового товариства, віце-спікера Держдуми РФ Валерія Язєва на запитання щодо перспектив українсько-російських переговорів у газовій сфері. За його словами, Україні діватися нікуди, купуватиме і платитиме за нинішньою ціною. На його думку, щоб відбулися якісь кардинальні зрушення в цьому питанні, Україні необхідно вступити до Митного союзу, а «Нафтогазу» — інтегруватися в «Газпром». Лише після цього газ буде дешевшим для українських споживачів. Ще далі у своїх висловлюваннях пішов посол Росії в Українi Михайло Зурабов. Він не лише вважає майбутнє української газотранспортної системи безперспективним, а й поставив під сумнів ефективність двостороннього економічного спiвробiтництва мiж РФ i Україною. Мовляв, це лише наслiдковi ефекти вiд тієї системи відносин, яку було створено ще за радянських часів. Водночас дипломат не обійшов увагою і кооперацію у сфері авіапрому: «Коли ми говоримо про «Антонов», ми здійснимо його оцінювання, ми його акціонуємо, виведемо, а потім спiввiднесемо з тим активом, який Росія пропонує. Але 50% на 50% — нецікаво».
У світле майбутнє на налигачі?
Безперечно, ніхто з високопосадовців, перелічених вище, тим більше дипломати самодіяльністю, так би мовити, не займаються. У них, скоріше за все, на язику те, що у керівництва РФ на умі. Але в цій ситуації дивує наполегливість, з якою запрошують у «світле майбутнє» нашу державу. Адже в Україні теж навчилися рахувати і добре усвідомлюють, що криється за обіцянками. Чи не найкраще це сформулював віце-прем’єр українського уряду Борис Колесніков, коментуючи заяви російських політиків щодо вигідності Митного союзу: «Безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Тому ніяких пряників ніхто не дочекається». І далі: «Кожен керівник держави, особливо прем’єр прагнутиме до розширення сфери впливу, в даному випадку Російської Федерації». Стосовно ж того, що Євросоюз не допустить на свій ринок українські товари, то віце-прем’єр такі заяви вважає невмотивованими і зазначив: «Наші східноєвропейські друзі та партнери теж відкривали зону вільної торгівлі та вступали до Євросоюзу з тими самими правами, що й ми… На сьогодні середня зарплата в Польщі 900-950 євро — це показник того, до чого повинна прагнути Україна». Щодо вислову Володимира Путіна, що при створенні нашою державою ЗВТ з ЄС помре авіаційна промисловість і не розвиватиметься суднобудування, то Борис Колесніков висловив упевненість у протилежному: «Авіапром України постачає свою продукцію в країни Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії, так що тут для України нічого не зміниться. А транспортному літаку «Антонов» немає рівних у світі». Це саме стосується суднобудування. За словами українського високопосадовця, в галузі високі шанси в кооперації з голландськими, польськими партнерами виробляти цілком конкурентоспроможні судна. Віце-прем’єр українського уряду не лише дав зрозуміти своїм російським колегам, що з Україною не варто розмовляти з позиції залякувань, а й спробував привести їх до тями: «Не можна так категорично ставити питання — або з нами, або все пропало. Це шлях в нікуди».
Стосовно ж намагань керівництва РФ втягнути Україну до Митного союзу, то пояснення цьому можна знайти у висловлюваннях таких видатних політиків, як Жак Кретьєн і Збігнєв Бжезінський. На їхню думку, Україні, незалежно від її бажання та розуміння, належить вирішальна інтеграційна роль у Європі. І хоча вона не має жодних амбіцій супердержави, але саме від України залежить, яким буде через 30 років євразійський простір: китайською гегемонією на кордоні з Європою чи потужною євроатлантичною демократичною спільнотою до сьогоднішнього кордону з Китаєм. Збігнєв Бжезінський зазначав, що будь-яке нове євразійське об’єднання держав, що утвориться навколо Росії, але без незалежної України, з кожним роком неминуче ставатиме менш європейським та більш азійським. Очевидно, знайомі з цими прогнозами і в Кремлі. Минулого тижня газета «Известия» опублікувала статтю Володимира Путіна, в якій він зазначає, що «будівництво Митного союзу і Єдиного економічного простору закладає основу для формування в перспективі Євразійського економічного союзу». Однак у Кремлі, очевидно, прагнуть, щоб цей союз був усе-таки більше європейським, ніж азійським. А без України тут не обійтися. А ось чи зможе наша держава обійтися без Митного союзу?
Повчимося на чужих помилках
Спершу варто було б проаналізувати річницю перебування в ньому Росії, Казахстану і Білорусі. За даними експертів, зокрема білоруських наприклад, найкраще ведеться РФ. Експорт із Білорусі зменшується не тільки в РФ, а й у країни ЄС, які наклали санкції на основні експортно орієнтовані підприємства республіки. У той самий час Росія не поспішає купувати у Білорусі промислові товари, що погіршує платіжний баланс. Нещодавно заступник міністра сільського господарства цієї держави Василь Павловський зазначив, що моніторинг фахівців міністерства показав: 70% прикордонної торгівлі в Росії припадає на білоруські молочні та м’ясні продукти. А глава комітету держконтролю Олександр Якобсон поскаржився, що «кордонів та митних перешкод на шляху цього бізнесу немає, а з продуктами вивозиться бюджет країни, адже виробництво м’яса і молока в Білорусі дотується з держбюджету». Фактично ж сильніша російська економіка, неначе пилосос, висмоктує ресурси з «друзів по союзу». Єдиний митний тариф союзу на 92% складається з російських мит, які спрямовані на захист відсталого російського ринку від імпортних товарів. Внаслідок цього ціни на такі товари в Казахстані підстрибнули в півтора-два рази, ледь не в два рази подорожчали цукор, олія, крупи, м’ясо-молочна продукція. Наприклад, гречка порівняно з минулим роком підвищилася в ціні в 2,5 раза, яловичина стала дорожчою на 40%, баранина — на 33%. А фактична купівельна спроможність населення різко знизилася. Водночас Казахстан і Білорусь отримують лише крихти від митних платежів, приблизно 90% яких надходить до Москви.
Можна було б наводити безліч фактів втрат цих двох республік, проте зосередитись, напевне, варто на іншому. А саме на перспективах нашої країни у разі входження до нього. На думку експертів, приєднавшись до Митного союзу, наша країна обрала б спілку із сировинними економіками, тоді як вільна торгівля з ЄС — це розвиток новітніх технологій і сучасної конкурентоспроможної економіки. І очевидно, мають рацію ті, хто вважає, що російські комбайни, комп’ютери, електроніка тощо значно відрізняються від своїх японських, європейських чи американських аналогів. Тому Митний союз може не просто законсервувати технологічне відставання країн, що входять до нього, від усього передового світу, він зробить цей розрив буквально нездоланним та назавжди прописує своїх учасників у гетто під назвою «третій світ».