У тоталітарній державі, якою є нинішня Росія, лише непересічні особистості можуть зберегти внутрішнє «я» від стереотипів, що їх нав’язує кремлівська влада. У більшості ж творчих людей і виходить, як у… куртизанок: спочатку — для власного задоволення, потім — для задоволення інших, а ще через якийсь час — уже заради грошей.
Приклад цього — сучасне російське кіно. Воно не лише дає змогу надійно вбивати вільний час, а й як у будь-якій тоталітарній державі, має ще й багато невидимих, але чітко окреслених функцій. Найголовніша з них — поширити потрібні міфи. І так непомітно зробити отой самий «піпл» лояльним. Таке кіно — як інші види мистецтва, що славлять владу, — добре оплачується. Вагомими гонорарами, державними нагородами, доступом до телебачення. І російські лицедії стараються. Свою лояльності до Путіна, наприклад, відразу поквапилися засвідчити сотні діячів мистецтва. На початку листопада вояж в Україну здійснив один із них — такий собі «душа-хлопець» заслужений актор Росії Михайло Пореченков. І хоч уже минув якийсь час, подія не втрачає гостроту. «Агент національної російської безпеки» приїхав у Донецьк, щоб представити свій фільм і водночас підтримати тих, хто воює проти «київської хунти». Воїни її, як відомо з брехливої російської пропаганди, вже «на очах матері розіп’яли хлопчика». А нині, як стверджують російські пропагандони, воюють за те, щоб «клаптик землі й двох рабів отримати».
Слово «хунта» в іспанськомовних країнах означає групу військових, які прийшли до влади шляхом насилля. Але навряд чи це було цікаво самому Пореченкову, коли на нього наділи бронежилет і захисний шолом з написом «ПРЕСА». І, немов багатого гостя, повезли постріляти в «укропів» у донецький аеропорт. Дійство відбувалось як на сафарі в Африці: з надійною страховкою VIP-персони автоматами та кулеметами. Символ російської кіношної винахідливості оглянув позицію, яку утримують сепаратисти. Іронічно вимовив: «Перемир-ря!» І відразу ж видав високоінтелектуальний коментар: «Хее-ге-гее!..»
Від того, як відомий актор вимовив оте саме «Хее-ге-гее!..», під час перегляду відео мені стало не по собі. Не може ж настільки відомий актор так примітивно реагувати на трагедію, символом якої в майбутньому, подібно до Брестської фортеці, може стати зруйнований донецький аеропорт. Бо ж тисячі людей через кремлівські амбіції лягли вже в сиру землю… А ще тисячі поранено, покалічено. Не кажу вже про те, що кількість біженців із новоутворених «республік» перевищила чотири сотні тисяч.
Та будь-які сумніви щодо інтелектуального рівня розкрученого героя російського кінематографа розвіялися через лічені секунди. Коли Пореченков просто з бойової позиції сепаратистів із великокаліберного кулемета почав стріляти «он в той просвіт» у терміналі. Чи знав він, що там є люди — українські воїни? Без сумніву! Луна від тих пострілів вийшла за межі донецького літовища і долетіла навіть до московських журналістів. «Ми глибоко шкодуємо про безвідповідальну поведінку актора Пореченкова, осіб, які супроводжували і приймали його і допустили появу актора в Донецьку в шоломі з написом «ПРЕСА», — заявила Спілка журналістів Росії. — Ми сподіваємося, що актор Пореченков публічно попросить вибачення в журналістів, що ризикують життям, виконуючи професійний обов’язок у зоні збройного конфлікту, і для яких слово «ПРЕСА» на екіпіруванні часто виявляється єдиним захистом від кулі».
Ще різкішою виявилася заява Спілки журналістів Москви. «Я вважаю, що він просто підло вчинив стосовно всіх журналістів, — сказав голова СЖМ Павло Гусєв в ефірі радіостанції «Ехо Москви». — Бо журналіст не має права брати зброю в руки».
На жаль, професійні спілки російських журналістів так і не наважилися визнати, що саму війну на сході України значною мірою підживлює брехлива російська журналістика. Що в умовах відродженого у сусідній державі тоталітаризму знову, як це було і в Радянському Союзі, стала потужним засобом промивання мізків населення кремлівською пропагандою. І — відвертання уваги росіян від нерозв’язаних внутрішніх проблем.
«Міша, любиш українців постріляти? Застрель мене!» — вигукнула російська громадська активістка Катерина Мальдон після прем’єри вистави «Трамвай «Бажання» у Московському художньому театрі імені Антона Чехова, коли актори вийшли кланятися. І кинула «кулеметникові» саморобну медаль «Лугандонський стрілець» та іграшковий пістолет. Реакція силових структур України цього разу виявилась оперативною й адекватною. Слідче управління Міністерства внутрішніх справ України порушило кримінальне провадження щодо громадянина Росії Михайла Пореченкова за частиною 4 статті 260 Кримінального кодексу України «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань». Санкція за нею передбачає позбавлення волі терміном від 7 до 12 років. Отже попереду — можливі розшук й арешт — і не тільки в Україні.
Після звернення Міністерства культури, СБУ та Національної спілки кінематографістів 69 фільмів за участю Михайла Пореченкова відтепер заборонено в Україні для кіно- і телепоказу, а також публічного комерційного використання. «Пореченков стріляв в Україну, а влучив у себе!» — констатував добре знаний у Росії й Україні журналіст Матвій Ганапольський.
Ех, Мишку-Мишку! Хотів ти своїм візитом у «Новоросію» потрапити в історію, а потрапив… Хто наступний на твоє місце?