Недавно один з пабліків, яким користуються вимушені переселенці з тимчасово окупованого рашистами Маріуполя, провів опитування. Перед містянами постало ребром одне, проте важливе запитання: «Чи плануєте ви повертатися до Маріуполя?» Про категоричну відмову їхати до міста після його визволення повідомили всього 17 відсотків опитаних. 22 відсотки ще остаточно не визначилися, а майже половина маріупольців (47,2) запевнили, що обов’язково повернуться туди після деокупації.

Такі настрої людей зайвий раз підтверджують віру в успіх контрнаступу ЗСУ та визволення Маріуполя від московитських загарбників. Адже всі маріупольці добре знають, що доведеться докласти чимало зусиль для відбудови приморського міста, яке вороги перетворили на руїну. І тому вже тепер міська влада та громадські організації ініціювали системну і заздалегідь сплановану підготовку стратегії відновлення і подальшого розвитку свого міста. Над проєктами старанно попрацювали відразу чотири команди вітчизняних та закордонних архітекторів і дизайнерів. А наприкінці червня, зібравшись у Львові на міжнародному «Урбан Форумі», вони поділилися своїми концепціями із громадськістю.

Шанс на перезавантаження

«Маріуполь отримав шанс на повне перезавантаження й оновлення після жахливих руйнувань війною. Пам’ятаючи про ціну, покладену за його оборону, а в майбутньому і деокупацію, ми закладаємо цінність людського життя в основу нового міста. Проєкт «Ре: Маріуполь»  — одночасно мрія, план і бачення післявоєнного відновлення міста», — означили свою головну мету автори однієї з концепцій.

Цікаво, що всі чотири команди під час роботи не контактували між собою і не обмінювалися ідеями, намірами та планами. Проте надважлива складова, що їх всіх об’єднувала: побажання пересічних маріупольців стосовно шляхів подальшого розвитку свого міста. З урахуванням цього автори проєктів насамперед почали роботу над помилками. Тобто виправили і рішуче відмовилися використовувати в майбутньому хиби радянського планування.

Найперше це стосується головної цікавинки і принади Маріуполя Азовського моря. Погодьтеся, бозна-чим колись думали тодішні плановики, розташувавши просто на морському узбережжі не пансіонати та будинки відпочинку, а металургійний і надзвичайно екологічно шкідливий комбінат «Азовсталь» чи залізничні рейки для вантажних потягів поряд із пляжем. Тому тепер всі групи архітекторів, не змовляючись, пропонують відмовитися від згубної для людей і довкілля практики і розвернути все місто від Піщанки до Лівобережжя обличчям до теплого моря. Більшість житлових будинків дивитимуться на Азов вікнами, відчиняючи які, люди вдихатимуть не дим та пил від токсичного металургійного виробництва, а свіжий морський бриз. 

Об’єднує розроблені стратегії намагання зробити Маріуполь більш компактним. Поза сумнівом, на цю небажану особливість міста не могли не звернути увагу тамтешні люди. Адже райони великого за площею населеного пункту лежать на певній відстані один від одного, а чималі невпорядковані території між ними істотно псували довколишні краєвиди та додавали інших проблем. Планувальники пропонують зробити місто більш компактним і здебільшого вздовж приморської берегової лінії. Компактність дасть змогу спростити логістику і зробить новий Маріуполь значно зручнішим для його жителів.

Серед загальних рис, які об’єднують бачення чотирьох груп архітекторів майбутнього міста, — підхід до планування нового центру, що має з’явитися поряд зі старим, будівництво уніфікованого вокзалу для всіх видів транспорту, серед яких і морський, тощо. Проте оскільки всі автори стратегії попрацювали творчо, є певні цікаві особливості їхньої роботи.

Не просто населений пункт!

«Я роблю свій проєкт для свого міста, мами, близьких. Дати надію людям, які втратили свій дім, — ось про що цей проєкт», — наголосив маріупольський дизайнер і автор бренда Маріуполя Сергій Родіонов, який очолив одну з команд архітекторів. За його словами, вони з колегами насамперед перейнялися можливістю і необхідністю повернути людей до міста, а це питання не тільки урбаністики, а й багатогалузевої економіки.

На один з нових центрів міста цей проєкт пропонує перетворити оновлену територію комбінату «Азовсталь»: є ідея створити великий парк-заповідник і меморіал у тому місці, де до останнього тримали оборону захисники Маріуполя. Там же, на місці зруйнованого підприємства, виник намір відкрити музей металу, експонатами якого стануть залишки заводу.

Урбаністи не забули й справжню історію міста на Азові, яку з певних причин ігнорували радянські історики. Ідеться про те, що на правому березі річки Кальміус ще з 1594 року був форпост Домаха козаків Кальміуської паланки Запорозької Січі, які й стали одними із засновників майбутнього міста. Тож виникла ідея збудувати музей міста в його старій частині у вигляді козацької фортеці.

Як зізнається автор і керівник іншого проєкту маріупольський архітектор Віктор Зотов, він довго вважав своє місто… найгіршим у світі. Та останніми роками перед рашистською навалою змінив думку, оскільки Маріуполь показав дуже стрімку динаміку розвитку. Тож вирішив долучитися до цієї справи. «Важко було погодитися на роботу над цим проєктом, бо мені непросто залишатися оптимістом у теперішній ситуації», — уточнює він.

Ця команда запропонувала насамперед попрацювати на території 10 гектарів, яку займає тепер зруйнована Азовсталь». Там, на думку проєктувальників, потрібно створити музей і новий сучасний центр міста із мультифункціональними спорудами на противагу вцілілій історичній забудові. Так само вони переконані в необхідності відкрити вільний доступ до моря уздовж усього узбережжя, прибравши із пляжу залізницю та інші недоречні там об’єкти. 

«Ніколи не думав, що під час проєктування розмірковуватиму над тим, що коли снаряд влучає в 12-поверхівку, це набагато небезпечніше, ніж коли йдеться про 4-поверхівку. Проте агресивний сусід нікуди не подінеться, тому нам доводиться думати і про такі речі», — переконаний урбаніст із Нідерландів Фулко Трефферс.

Концепція його проєкту — компактне безпечне місто біля моря. Ще він вважає, що Маріуполь, де буде створено логістичний хаб, має шанс перетворитися на місто, яке зв’язуватиме Європу й Азію. А металургійне виробництво автори варіанта відновлення пропонують перенести в північну частину Маріуполя, де доцільно розвивати галузі будівництва, транспорту тощо.

Один із проєктів відновлення має дуже промовисту назву «Маріуполь — більше, ніж місто».

«Це і наш символ, і ті люди, які змушені тепер жити в різних куточках України та світу. І для більшості всіх цих людей дуже важливо, щоб місто відродилося, стало новим, сучасним і безпечним. Та всі вони хочуть, щоб після відновлення воно залишалося впізнаваним тим самим Маріуполем», — каже керівниця ще однієї команди архітекторів Вікторія Тітова.

Схоже, розумінням того, що Маріуполь нині став символом мужності й незламності, керувалися в роботі всі, хто взяв участь у плануванні стратегії відновлення міста-героя України. Ініціювавши роботу груп урбаністів над проєктами відбудови, міська влада попередньо означила: йдеться не про конкурс у буквальному сенсі. Єдиним переможцем поки що стали всі учасники цієї ініціативи, а далі найвдаліші ідеї, які запропонували архітектори груп, об’єднають у спільному майстер-плані. І після його реалізації нарешті стануть відомими й найголовніші переможці: відновлене сучасне місто Маріуполь та його жителі.