Нежатина Нива — так звався сучасний Ніжин у 1078 році, коли вперше був згаданий у «Повісті минулих літ» за Іпатіївським списком. Нині це красиве мальовниче місто на півдні Чернігівщини дбайливо зберігає пам’ятки своєї історії. Сюди приїздить багато людей, наперед знаючи, що їм покажуть музей Гоголя, розкажуть про Марію Заньковецьку, про знамениті ніжинські огірки, котрі завезли сюди грецькі купці, які, до речі, створили тут потужну громаду. У Ніжині збереглося близько трьох сотень будівель, кожна з яких — давно написана сторінка історії. Читати — не перечитати…
Життя до залізниці
Посидіти на стільці, «на якому сидів Гоголь», — щось у цьому є. Робоче місце станційного наглядача — старовинний стіл із рахівницею, жмутком пер, стосом паперів та різним поштовим приладдям не забороняють чіпати руками. Можна сісти і подумати про XVIII століття, коли перевезенням пасажирів займалася лише пошта. У Ніжині зберігся комплекс поштової станції: двоповерховий будинок та два флігелі. Здається, у цьому місці живуть також відлуння голосів Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Євгена Гребінки та багатьох інших знаменитостей.
Тут атмосфера давнини, і аж не віриться, що музей Ніжинської поштової станції відносно молодий — відкритий у 1993 році завдяки місцевому краєзнавцю Олександру Лазаренку, котрий упродовж життя збирав відповідні предмети та документи й передав їх рідному місту.
На стіні висить карта поштових трактів, тут все сповнено духом мандрівки — лави, скрині, дорожні валізи. Вабить око куточок для проїжджаючих — стіл із самоваром та чайним посудом. На всю стіну — діорама із зображенням міста та побуту його жителів.
З цієї поштової станції повели у світ дороги знаменитих ніжинців — актрису Марію Заньковецьку, мореплавця Юрія Лисянського, художника-баталіста Миколу Самокиша. Саме звідси доречно почати мандрівку Ніжином. Цей дивовижний край дав світові таких самих незвичайних людей.
Дороги долі
Дороги — це не лише романтика, а й зміни життя. Ніжинську дівчинку Ольгу Хохлову, котра змалечку любила танцювати, одного дня поштова станція відправила до балетної школи Петербурга, хоч і проти волі заможного батька. Там вона стала балериною трупи Сергія Дягілєва. Під час виступів у Римі 1917 року познайомилася з уже відомим на той час Пабло Пікассо. Художника привабила щира вдача українки, і за рік він повів свою кохану під вінець.
Життя Ольги Хохлової і Пабло Пікассо — вже зовсім інша, сповнена емоцій, драматизму і різних життєвих перипетій історія. Приємний факт: портрети ніжинки — єдині у творчості Пікассо зображення в реалістичній манері.
Це лише дві історичні родзинки з великої ніжинської колекції. А щодо туристичного потенціалу міста, то тут уже створено кілька десятків маршрутів, що не перетинаються між собою. Це справді дивовижно для не надто великого міста: сюди можна повертатися знову і знову й щоразу отримувати нові враження.