У Тернополі спочатку в обласному краєзнавчому музеї, а тепер упродовж листопада в бібліотеці національного медичного університету ім. Івана Горбачевського волонтери-художники з Харкова репрезентують виставку «Від мистецтва — до війни». Із 2014 року ящики з-під боєприпасів, гільзи від снарядів, шоломи, туби від гранатометів вони розмальовують і так творять з них артоб’єкти, які виставляють чи продають, а кошти спрямовують на потреби українського війська і родин загиблих захисників рідної землі.

У такт українських сердець

Харків’янка Олена Вовк у вишах, які закінчила, вивчала педагогіку, образотворче мистецтво, психологію. Але 2014 року російський агресор став окуповувати наші землі. Українська армія потребувала народної підтримки. І Олена створила волонтерську громадську організацію «Схід і захід разом», що стала допомагати воїнам, які стояли на лінії вогню на Донеччині та Луганщині. Цікавилася потребами дітей, сімей у цих областях. І чотири роки тому очолила ще одну громадську структуру «Вірне серце родин загиблих воїнів-захисників України». І нині обидві організації працюють під її керівництвом.

Коли починала волонтерську діяльність, каже, часто військові пропонували ящики з-під боєприпасів, гільзи від снарядів. «Що маю з ними робити?» — роїлося в думках. Пані Олена — людина творча. Вона майстриня художнього тату, створила цілу колекцію авторських ляльок, тож розуміла, що потрібен артпроєкт. Відгукнулися волонтери-художники й вирішили перетворювати страшні речі, що несуть із собою смерть, трагедію, на мистецькі обєкти.  У такий спосіб засвідчили не лише те, яка багата на таланти Україна. Задум був ще й у тому, щоб роботи мали патріотичний зміст і доброчинне значення.

Розмалювали понад 300 гільз від артилерійських снарядів калібру 122 міліметри. Нині вони є в різних приватних колекціях в Україні й за кордоном. Олена Вовк розповідає, що часто такі  художні витвори дарують лікарям, меценатам, спонсорам, воїнам. Багато й реалізують. Ось і недавно розмальовану гільзу, присвячену полку «Азов», продали за 36 тисяч гривень. Ці кошти витратили на ремонт двох автомобілів для наших захисників.

Скільки загалом таких робіт за всі роки волонтерства створили, не знають. Адже спершу навіть і не думали підраховувати те, що виходило. У Харкові мали пункт збирання допомоги, часто бували з нею у фронтовиків. Тож збирали, малювали, переймалися клопотами-проблемами.

Потім мисткиня Ірина Ільїнська створила майстерню «Тьох-тьох», навколо якої об’єдналися та втілюють художні задуми, теми на гільзах, шоломах, ящиках з-під боєприпасів. Цікаво, що пані Ірина розробила логотип цієї майстерні. Його можна побачити на футболках, які волонтери теж виготовляють і реалізують, і на банері виставки «Від війни — до мистецтва». У центрі логотипа — серце із Тризубом, на кінчиках якого розмістилися два солов’ї, написані різними кольорами, як символ зв’язку наших воїнів з рідними, з усіма українцями. «Тьох-тьох» — теж своєрідний знак, бо йдеться не лише про солов’їний спів, а  й про биття у такт українських сердець.

Принагідно зазначити, що Ірина Ільїнська, яка за фахом графічний дизайнер, за ці роки брала участь у багатьох важливих мистецьких ініціативах і доброчинних аукціонах. Варто назвати  такі: «Площа Свободи», «Singing/Спів» на вшанування пам’яті Героя України Василя Сліпака, проєкт  підтримки реабілітаційного центру для важкопоранених захисників  Next Step Ukraine. Її роботи було представлено й під час благодійного заходу «Вільний простір. Пам’яті Яни Червоної», що відбувся в Харкові три роки тому. До активної громадської роботи Яну покликала Революція Гідності. Коли 2014 року російські окупанти вдерлися на українську землю, вона взялася допомагати нашим воїнам як волонтерка. 2016-го сама стала у військові лави. Загинула під час мінометного та артилерійського обстрілу. Художниця Ірина Ільїнська намалювала портрет Яни Червоної (псевдо «Відьма») на шоломі, який можна побачити на виставці «Від мистецтва — до війни». В експозиції демонструють й інші роботи пані Ірини.

Перелік митців, чиї художні витвори представлено на виставці «Від мистецтва — до війни», невеликий. Крім Олени Вовк, Ірини Ільїнської, подано твори Ігоря Сенькіна та подружжя Олени і Станіслава Пилипенків. Пан Ігор, на жаль, уже відійшов у засвіти. Він був знаним харківським художником-графіком, його роботи є у приватних добірках у США та Німеччині. 2015 року, за словами Олени Вовк, Ігор Сенькін зголосився розмальовувати гільзи, ящики з-під гранат, щоб долучитися до допомоги нашим захисникам і родинам загиблих.

«Він був унікальною людиною, — стверджує пані Олена. — Мені дуже приємно, що Ігорева сім’я передала для виставки його останню роботу, щоб вона подорожувала Україною та її могли оглянути в інших куточках нашої країни».

Олена та Станіслав Пилипенки — учасники Революції Гідності. Пані Олена не лише огранює поетичне слово, а й разом із чоловіком займається шовкографією. Із використанням цього виду трафаретного друку подружжя створило портрети Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, інших визначних українців. Для художніх витворів Олени та Станіслава матеріалом слугують і гільзи. А ще Пилипенки творять синьо-жовті прапори не лише із Тризубом, а й із портретами великих українців, їхніми крилатими висловами.

«Борітеся — поборете!» — ці відомі Шевченкові словами-дії разом з образом поета подружжя намалювало на одному із стягів, який представили на нинішній виставці. Використали й рефрен відомої нині пісні «Батько наш Бандера, Україна мати. Ми за Україну будем воювати!», зобразивши Тризуб і портрет провідника ОУН Степана Бандери.

Варто сказати, що  відвідувачі з великою цікавістю оглядають такі прапори, хочуть сфотографуватися біля них чи навіть тримаючи їх у власних руках.

Зворушити душу, спонукати до доброчинності

Серед експонатів виставки увагу відвідувачів неодмінно привертає уламок снаряда реактивної системи залпового вогню «Ураган». Його на виставку до Тернополя хлопці-волонтери, маючи відповідний дозвіл, доправили з Харкова. Цей уламок залишиться назавжди в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.

Доречно додати, що під час показу цієї експозиції в цьому музеї зуміли організувати велику доброчинну акцію, до якої долучилася й депутат міської ради Мар’яна Головко. Тоді вдалося зібрати 160 тисяч гривень на придбання помешкання для сім’ї полеглого воїна Назара Мялікгулиєва. Олена Вовк особисто знала цього Героя, торік навіть на його день народження подарувала Назарові розмальовану гільзу від артилерійського снаряда. Цього року в червні він загинув, виконуючи бойове завдання. Багато гільз із певними шевронами волонтери встановлюють і на могилах полеглих оборонців української землі.

Предмети війни, які харківські художники-волонтери перетворили на  витвори мистецтва, вже двічі презентували на виставці в Києві, а також  у Харкові й Тернополі. Цього року, крім Тернопільського обласного краєзнавчого музею, як розповідає Олена Вовк, захотілося цю експозицію представити ще у студентському середовищі, тому обрали бібліотеку медуніверситету.

«Дуже часто з військовими збираємося, спілкуємося та одностайно говоримо: «У війні ми переможемо, але відбудовувати країну молодим», —  ділиться думками пані Олена. Тож і прагне, щоб експозиція зворушувала душі юнаків і дівчат, запалювала в них патріотичні почуття, кликала їх творити добрі справи. 

Після Тернополя у грудні виставку «Від мистецтва — до війни» мають намір повернути до Харкова, щоб відкрити її в День Збройних сил України.