ДАТА
До 125-річчя з дня народження видатного українського режисера, актора, теоретика театру, драматурга, публіциста, першого народного артиста УРСР Леся Курбаса
Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА
для «Урядового кур’єра»
Цю дату буде відзначено низкою подій, географія яких перетне кордони України. У понеділок на будівлі Центру Леся Курбаса відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки з бронзи. Дошка, яку виготовили на заводі «Південмаш» (автори — народний художник України Володимир Небоженко і майстер-ливарник Федір Майстренко), є точною копією дошки, встановленої на фасаді Віденського університету, де навчався режисер.
«У Відні Курбас, записавшись «на германістику і славістику», обирає філософські та теологічні студії, — так описує період навчання дослідниця життя і творчості режисера Неллі Корнієнко. — … вивчає мови: німецьку й польську він уже знав, займається старослов’янською й санскритом… Але головне — повна відкритість інтелектуальному і духовному началам як Заходу, так і Сходу. В його бібліотеці того часу — німецькою мовою есеї та розвідки з персидської, арабської, індійської, китайської літератур; старонімецька поезія і проза; есеї Георга Брандеса про російську літературу від Аввакума до Достоєвського і багато робіт із давньогрецького театру й драми, психологічні портрети Шекспіра, Гете, К’єркегора й Вольтера; нарешті — Плавт, Теренцій, Лукіян, «Махабхарата» і «Рамаяна».
Дошку Центрові Л. Курбаса подарувала Дніпропетровщина, в якої до цього режисера особливий сентимент. Свого часу саме Курбас долучився до становлення українського театру в Дніпропетровську, запропонувавши об’єднати свій «Молодий театр» із Державним драматичним театром. Так на мистецькій мапі України виник Перший драматичний театр УРСР. У 1921—1926 роках його трупа успішно гастролювала в Україні, а з 1927-го театр осів у Дніпропетровську.
У квітні фестиваль молодих режисерів прийматиме Біла Церква. Місто для творчого змагання послідовників Курбаса обране не випадково: в Білій Церкві разом зі своїм «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) режисер гастролював 1920 року. «Сьогодні я знаю десь сім-вісім-дев’ять молодих режисерів, які володіють відчуттям сучасної мови театру, — так відгукується про учасників майбутнього фестивалю мистецтвознавець Неллі Корнієнко. — Вони є носіями нових типів поведінки, коли почуття не ставлять на котурни, і у виставах обходяться без придихань та пафосу…»
На честь цього ювілею вперше перекладуть польською мовою і зберуть в одній збірці найпринциповіші твори про театр Леся Курбаса. У програмі святкування, яка розрахована на весь 2012 рік, — мультимедійний проект «Лесь Курбас і світовий театральний контекст» за участю науковців-курбасознавців з різних країн світу, тематичні круглі столи у Львові, Тернополі, Харкові, Старому Скалаті, Самборі, Каневі; виставки, лекції, деякі презентації в рамках Міжнародного мистецько-освітнього проекту «Лесь Курбас і світова художня культура» відбудуться в Росії та Туреччині.
Рушійною силою цих подій та презентацій є, звісно, Центр Леся Курбаса. Заснована 1994 року, ця інституція співпрацює нині з 25 країнами світу, популяризуючи Курбаса через Україну і Україну через Курбаса. «Важливо, що Курбас був не просто постановником вистав, як позиціонують себе нині всі режисери, за малим виїмком, — наголошує директор Центру Неллі Корнієнко. — Він був стратег Культури, де театр ставав суб’єктом. Курбас був надзвичайно динамічним, перебував у постійному пошуку. І не випадково чотири його останні вистави — беззаперечні шедеври, які й сьогодні нам важко з чимось порівняти. Те, що його не стало в нашій культурі, те, що цю гілку духовного, інтелектуального, екзистенційного театру було зрізано, — велика втрата, яку ми відчуваємо по сьогодні. Це чорна діра, безодня, яка поглинула найпродуктивнішу театральну думку. Після витіснення цього сегмента з нашої культури дуже важко нарощувати м’язи…»
«Сучасний український театр — наслідок антиукраїнського режиму, це недодумана думка, недотягнутий жест, недонесений тон», — писав Лесь Курбас ще сто років тому. А з’ясувалося, що він дивився на багато років уперед, адже вислів Курбаса точно ілюструє і сьогоднішні реалії українського сценічного мистецтва…
2012-й містить у собі ще кілька сумних ювілеїв, пов’язаних із життям і творчістю Леся Курбаса… 3 листопада 1937 року режисера розстріляли в урочищі Сандармох, 1957-го посмертно реабілітували… «Мисль, уяву, дотепність, винахідливість треба так само вправляти, як і тіло», — заповів він тим, хто виходитиме на сцену після нього…