Ранок вихідного дня в мешканця шахтарського містечка розпочався звично: почав збиратися на базар.
— Купи картоплі, капусти, квасолі, цибулі, вівсяної крупи, олії, борошна, два десятки яєць, — почала загинати пальці дружина. — Запиши, бо забудеш! Ще — масла та цукру. О, ледь не забула! Купи ще два посвідчення гірничого робітника 4 розряду. Чого витріщився? Це для Миколи.
— Він що — ці посвідчення їсть? — обурився майбутній базарувальник. — Я вже йому їх двічі купував. І навіщо відразу дві ксиви?
— Та знову загубить, — зітхнула жінка. — Тому купи одну про запас…
— Навіть якщо кілограм цих посвідчень купити, на зиму все одно не вистачить! — емоційно перебив її господар і сердито грюкнув дверима.
Чи можливе щось подібне в реальному житті й побуті жителів міст і селищ шахтарської Донеччини? Звичайно, ні. Хоч тут також чули про купівлю-продаж відповідних документів для автотранспорту. Бо якими вигуками розлючених водіїв супроводжуються дорожньо-транспортні пригоди? Правильно: «Ти в якій забігайлівці купив права?» А ось під час аварій на підземних горизонтах вугільних шахт подібні допитування, звісно, недоречні. Хоч «права» гірників та спеціалістів підприємства також ретельно вивчають і перевіряють члени комісій, що з’ясовують причини трагедій. Адже сумнозвісний «людський фактор» таки дається взнаки: нерідко правила безпеки свідомо порушують навіть ті, хто добре знає, чим усе може обернутися. А що тоді вже казати про осіб, які під землю спускаються з липовими гірняцькими «правами»? Хіба бувають і такі? Виявляється, бувають.
Певна річ, лже-посвідченнями гірників на базарах не торгують. Годі шукати їх і в кіосках, спеціалізованих магазинах чи супермаркетах. Але купити їх таки можна. Як авторитетно кажуть знаючі люди, «місця треба знати». Отож нещодавно на таке місце натрапили й співробітники Донецького обласного управління державної служби по боротьбі з економічною злочинністю. Заступник начальника відокремленого навчально-курсового комбінату державного підприємства вугільної галузі через надійних людей оформляла посвідчення підземних робітників особам, які насправді не відвідували курсів і не навчалися тут. Тобто ці гірники фактично купували «права», навіть не отримавши необхідних знань з техніки безпеки роботи під землею, а отже, піддавали ризику травматизму себе та колег.
Як задокументували правоохоронці, керівну особу-продавця затримали на гарячому після отримання через посередників 3 тисяч 800 гривень за оформлення 4 посвідчень підземних гірничих робітників 5 розряду особам, які не пройшли курсу навчання. За цим фактом прокуратура порушила карну справу за ч.3. ст.368 КК України «Отримання хабара», і слідство зараз з’ясовує деталі купівлі-продажу шахтарських «прав».
Тим часом дедалі частіше складається враження, що липові посвідчення можуть придбати не тільки пересічні гірники «на лопаті», а й керівники вугільних підприємств. Адже без відповідного навчання ніяк не можуть, горопахи, господарювати для користі шахти, а не тільки для власної кишені. Приміром, директор однієї з шахт Донецька разом із начальником поверхневого технічного комплексу підприємства «помилилися», підраховуючи фактичну наявність вугілля на аварійній ділянці шахти. Завдяки фальшивим свідченням в офіційних документах з обліку та зберігання вугільної продукції посадовці намагалися привласнити понад 7 мільйонів гривень. Зараз фігуранти карної справи «Зловживання владою чи службовим становищем» перебувають на підписці про невиїзд, а слідчі, мабуть, перевірятимуть і всі документи керівників вугільного підприємства. Бо, дуже схоже, і «права» свого часу вони отримали тільки для того, щоб перегодя розрахуватися за витрачені гроші на купівлю «хлібних посад».