Після нашої Перемоги кількість ветеранів збільшиться в рази. Усіх цих людей треба буде якнайшвидше повернути до мирного життя, роботи, і в Мінветеранів до цього вже готуються. Пільгами на проїзд у маршрутках справа не обійдеться. У міністерстві нині працюють над цілісною системою підтримки ветеранів. Оформити ветеранські послуги від держави стане простіше, переважно через цифрові додатки, з’являться нові можливості перевчитися, відкрити бізнес. Розробляють сучасну програму, за якою військовослужбовці отримуватимуть житло, а не чекатимуть десятиріччями в черзі. Одне слово, про ветеранів планують дбати всеосяжно, у різних сферах життя.
Про це розповіла міністерка у справах ветеранів Юлія ЛАПУТІНА.
— У виступах ви часто наголошуєте, що державну ветеранську політику потрібно змінити та осучаснити. Що ви під цим маєте на увазі? Скільки часу потребує ця зміна ветеранської політики?
— Після повномасштабного вторгнення російської федерації на захист своєї землі пішло багато людей, які раніше не були дотичні до військової служби, а також ті, хто просто наразився на ворога біля своїх домівок. Наприклад, на Київщині люди взяли в руки зброю, згуртувалися і чинили відсіч ворогу. Це справді вияв героїзму українських захисників, у яких на генетичному рівні є дух воїна, який прокидається, коли небезпека на порозі. І держава має створити такі умови для цих людей, щоб вони могли після завершення війни інтегруватися в життя країни, і також стати воїнами відновлення, бо в нас зараз відкритий ще другий фронт — економічний. Держава має надати їм ефективні інструменти, щоб вони в цивільне життя увійшли здоровими, психологічно міцними, а також зарядженими такими сучасними інструментами, якими можуть скористатися для входження у свої громади та економіку країни. Зокрема, це здобуття нової освіти, перенавчання на спеціальності, яких потребуватиме держава після нашої перемоги.
Ми зараз формуємо своєрідну інституційну реформу — систему переходу від військової кар’єри до цивільного життя, опрацьовуємо з іншими міністерствами і відомствами концептуальну складову, технічний і правовий блоки. Днями відповідний закон підписав Президент України, і ми маємо законодавчу базу для цих, без перебільшення скажу, революційних змін.
Хочемо інтегрувати ветеранські послуги в ЦНАПи, а також створити практичні умови, коли в нас буде єдина точка входу і точка виходу з війська — територіальний центр комплектації. Також працюємо над розвитком ветеранського бізнесу і законодавчим унормуванням цього поняття. Тобто якщо кажу про нову ветеранську політику, то це буде управління людськими ресурсами в безпековій і оборонній галузях, а якщо ідеологічно, то це перетворення нашого захисника на, повторю, воїна відновлення. І створення таких умов, щоб цей воїн відновлення сам розвивався і водночас залишався таким, щоб бути готовим знову стати на захист країни в разі виникнення нової воєнної загрози.
— А вже є освітні програми, які допомогли б ветеранові перекваліфікуватися й інтегруватися в цивільне життя?
— Ми активно співпрацюємо з фондом «Україна-Норвегія» в межах проєкту соціальної адаптації та перепідготовки військовослужбовців та членів їхніх родин. Нашим ветеранам запропоновано різні програми для перенавчання. Це і IT-галузь, і агробізнес, і юридичні програми, які відкривають можливість працювати у грантових проєктах і здобувати навички з проєктного менеджменту. Маємо меморандуми з понад 30 вишами у різних містах, які навчають наших ветеранів за спеціальними програмами. Але йдемо далі і працюємо над створенням мережі центрів ветеранського розвитку при профільних вищих навчальних закладах. Запровадження таких центрів дасть змогу започаткувати ефективну систему супроводу та професійної адаптації ветеранів війни та ветеранів військової служби після звільнення та підтримки членів їхніх родин. Мінветеранів планує створити такі центри ветеранського розвитку в кожному регіоні України. Пілотний проєкт реалізуємо у Вінниці. Це не випадково з огляду на невичерпний потенціал міста, можливості й досвід Вінницького національного технічного університету.
Відповідно до інституційної пам’яті радянських часів, і в нас донедавна ветерана сприймали виключно як учасника Другої світової війни або бойових дій на території інших держав. І це були люди старшого віку, яким, умовно кажучи, потрібні були переважно соціальні гарантії. Завжди підкреслюю, що тепер у нас молоді захисники працездатного віку, і потрібно зробити так, щоб вони розвивалися в суспільстві, були його міццю і потенціалом. Ветеранську політику не варто усвідомлювати як елемент суто соціальний. Це має бути системна робота з великими людськими ресурсами, наділеними надзвичайно потужною енергетикою. Нині весь уряд координує зусилля на цьому напрямі, адже піклування держави про ветерана і потужний супровід його інтеграції у мирне життя — це і запорука швидкого відновлення країни, і безпекове питання.
— Якщо говорити про соціальні гарантії для ветеранів та їхніх родин, зокрема, забезпечення житлом цієї категорії осіб. Як тепер вирішуватимуть це питання?
— На початок року ми мали амбітні плани і реальні можливості забезпечити власними оселями понад чотири тисячі людей, зокрема з категорії ветеранів, які водночас були й вимушеними переселенцями. У цьому нас підтримав Президент України, уряд. Однак війна внесла жорсткі корективи. Відбувся секвестр бюджету, наші ветерани розуміють, яких гігантських ресурсів потребує перемога над ворогом. З’явилися ще й інші об’єктивні обставини. Раніше наші порядки використання коштів передбачали, що людина має стояти в черзі за місцем реєстрації й лише там може придбати житло, отримавши державні субвенції. На жаль, внаслідок російської агресії багато населених пунктів зазнало руйнувань житлового фонду, а також стало тимчасово окупованими територіями. Навіть ті, хто вже отримав кошти і перебував на етапі пошуку і придбання квартир, вже не міг це реалізувати за старим порядком. Понад те, наша субвенція передбачає, що людина, отримавши на рахунок кошти, має їх реалізувати протягом року, і якщо рік закінчився, ці гроші повертаються в бюджет. Багато людей стало тимчасово переміщеними вже вдруге, і вони не можуть вкластися в цей термін. Тому уряд за пропозицією Мінветеранів ухвалив рішення, що люди можуть реалізувати ці кошти на всій території України, де проживають.
Ми розуміємо, що маємо запровадити глобальну реформу в секторі безпеки і оборони з напрацюванням сучасного механізму отримання житла військовослужбовцями. Така реформа дуже широка, вона системна і міжвідомча. Військовослужбовці десятиліттями стоять у черзі і в підсумку не отримують житла, тому що діють різні механізми, зокрема непрозорі. І коли ми це зробимо, то ветерани по завершенні військової служби матимуть власне житло гарантовано.
На необхідності розв’язання проблеми житлового забезпечення військовослужбовців і ветеранів як одному із ключових завдань наголосив Президент України на нашому ветеранському форумі, який днями відбувся в Києві. Глава держави наполягає, що питання має бути вирішено остаточно, попри всі складнощі моменту, і в межах плану відбудови й подальшого розвитку України буде передбачено всі умови для чіткого та прозорого забезпечення житлом українських військових і ветеранів. З колегами з інших відомств, органів державної влади ми вже працюємо над цим завданням керівництва держави.
— Не так давно розпочав роботу Український ветеранський фонд. Що вже за цей час вдалося зробити, що заплановано реалізувати найближчим часом?
— Так сталося, що ми започаткували Фонд напередодні широкомасштабного вторгнення. Напрацьовані нами дуже серйозні проєкти на підтримку ветеранів довелося тимчасово поставити на паузу, натомість шукати швидкі ефективні рішення, відповідні ситуації.
Ми розробили проєкт із надання 20 тисяч гривень для тих ветеранів або членів ветеранських родин, які є фізичними особами-підприємцями або самозайнятими особами і водночас тимчасово переміщеними. Наприклад, якщо ветеранська родина планує відкрити на новому місці кав’ярню, пекарню або салон краси. Якщо це сім’я, де самозайняті особи або ФОПи — кілька членів, то це вже не 20 тисяч, а більша сума. Ця програма працює, і ми хочемо її розширити, щоб гроші могли отримати не тільки ті, хто вимушено переселився, бо багато родин вже повертаються у свої міста й селища. А зараз ми анонсуємо нову велику програму для макрофінансової підтримки ветеранського підприємництва. І тут ідеться вже про суми від 500 тисяч до мільйона гривень. Уже зараз можна і варто готувати документи на конкурс бізнес-проєктів. Заявки опрацьовуватиме експертна рада, механізм абсолютно прозорий.
При фонді працює гаряча лінія психологічної підтримки, на яку за два місяці вже надійшло понад 1200 дзвінків. Постійно робиться скринінг того, хто звертається і який зворотний зв’язок. Її дуже позитивно сприймають, на неї телефонують і члени родин, і самі захисники.
Діяльність фонду набирає обертів, він активно збиратиме кошти на розвиток інших ветеранських ініціатив, зокрема завдяки нашим друзям і партнерам за кордоном. Для цього ми незабаром даємо старт яскравим промокампаніям.
— Мабуть, першочергова потреба тих, хто повертається з передової, — психологічна реабілітація. Як саме людина може отримати таку допомогу в короткі терміни?
— Ми змінюємо й осучаснюємо підходи: запроваджуємо порядок, коли психологічну допомогу надають невідкладно після надходження пораненого до лікувального або реабілітаційного закладу, адже психологічна травматизація відбувається одразу після поранення.
Започаткували систему, коли наш захисник може проходити реабілітаційний курс разом з родиною. Усі найкращі практики стверджують, що поряд із близькими людина швидше інтегрується і поліпшує свій психологічний стан.
Це тактичні рішення, а загалом проблема глобальна, і система психологічної реабілітації, орієнтована на розвиток і адаптацію людини, потужно формується на загальнодержавному рівні. З ініціативи першої леді України створюють національну програму психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яку зокрема буде спрямовано на допомогу ветеранам.
Разом з Міністерством охорони здоров’я вибудовується система реабілітації для всього населення України, яке тією чи іншою мірою зазнало впливу наслідків російської агресії. Коли людина звільняється з військової служби, вона фактично стає частиною цивільного населення, але з бойовим досвідом. Кожен має отримати ту допомогу, якої потребує. Це одна з ознак суспільства безбар’єрності, яке ми будуємо.
Нині Мінветеранів активно формує реєстр надавачів психологічних послуг і працює над їх стандартизацією. Кошти на проведення реабілітації передаємо лише тим закладам, які відповідають усім професійним критеріям і контрактуються з нами. Завдяки міжнародному партнерству міністерство організовує перенавчання і професійну перепідготовку кадрів, формуються мультидисциплінарні команди.
Передбачено, що наші психологи, які працюватимуть у цих закладах, обов’язково проходитимуть супервізію, тобто скринінг їхніх психологічних навичок, і перекваліфікацію. Це дуже важливо, і хоч як дивно це констатувати, цього раніше не було. Звичайно, ми працюємо над тим, щоб зміни відбувалися на системному рівні, координуємося із профільним міністерством, напрацьовуємо нормативно-правову базу, урядові постанови. Саме системний підхід і наші новації зацікавили фахову спільноту, і нам вже пропонують свої послуги і психіатричні лікарні, тобто профільні клініки.
У нас є заклади психологічної реабілітації — в Київській та Житомирській областях, один з них у Бородянці. Як відомо, його вщент зруйнувало пряме танкове влучення окупантів, загинуло двоє наших колег.
Але колектив продовжував надавати населенню допомогу і під час російської окупації, і після визволення Бородянки — до тісної кімнатки з кількома стільцями щодня йшли і йдуть сотні містян. Розпочинаємо відновлення центру: розчистили руїни й урочисто заклали капсулу як наріжний камінь. Із цього починається не просто його відбудова — на місці зруйнованої будівлі Міністерство у справах ветеранів ініціювало створення сучасного науково-практичного центру психічного здоров’я «Бородянка-центр». До його відбудови вже висловили бажання долучитися національні та міжнародні партнери.
На Міжнародному ветеранському та волонтерському форумі Президент Володимир Зеленський підтримав нашу ініціативу і сказав, що хоче зробити особистий внесок у розвиток системи реабілітації ветеранів. Він розповів, що свого часу Національний конституційний центр США присудив йому медаль Свободи із премією до неї. Він вважає це нагородою, яку заслужив весь український народ. Президент погодився прийняти кошти — а це 100 тисяч доларів США — лише за умови, що їх передадуть на відбудову України. І тепер передасть їх на відбудову «Бородянка-центру». Ми хочемо відбудувати центр дуже швидко. Він надаватиме послуги нашим ветеранам і цивільному населенню.
— На вашу думку, чи зміниться ставлення суспільства до ветеранів після нинішньої повномасштабної війни?
— Війна — це страшна історія, яка накладає відбиток на всіх. І за історичними різними прикладами, коли відбувається гаряча фаза, всі сподіваються на військових, люди їх ідеалізують. Проте коли військові повертаються до цивільного життя, вони змінюються. Ми мали багато комунікацій з хорватськими експертами, які фактично єдині в Європі, хто має досвід інтеграції майже пів країни з військового в цивільне життя. І це складний період. Це період, коли люди певний час, окрім бойових дій, нічого не бачили, а з іншого боку страждали цивільні. І коли родини з’єдналися, вони не впізнавали одне одного. Маємо зробити так, щоб не утворилася прірва між суспільством і нашими захисниками. Це дуже кропітка робота. Це робота з ментальністю, наративами, але маємо залишити образ ветерана-героя, який зараз у нас є, і не дати цей образ зіпсувати. І для цього треба працювати і з самими захисниками, і з їхніми родинами, а також з усім суспільством. Тому що проблеми будуть. Але ми робитимемо все, щоб образ ветерана був таким, як нині, — героїчним.
Вікторія ШЕВЧЕНКО,
Укрінформ
(Надруковано зі скороченнями)