Після майже року широкомасштабної війни рф проти України в державі не лишилося галузі, яка б не зазнала втрат. Однак попри всі труднощі ми вистояли і продовжуємо виборювати свою незалежність і свободу. Про те, з якими найбільшими викликами під час великої війни зіткнулася система охорони здоров’я і як вона їх долає, Укрінформ поговорив з міністром охорони здоров’я Віктором ЛЯШКОМ.
— Скоро річниця повномасштабного вторгнення, і на початку цієї навали ви вийшли з меседжем, що, на жаль, стан здоров’я українців погіршиться. Зокрема і через ускладненість доступу до медичної допомоги. Нині за підсумками року як ви оцінюєте стан справ у системі охорони здоров’я?
— Війна має і прямий негативний вплив на стан здоров’я й життя українців, і опосередкований. І цей опосередкований пов’язаний з певними речами. Оскільки руйнується медична інфраструктура, руйнується загалом інфраструктура, відбуваються впливи на логістичні питання всередині країни — все це ускладнює звичні речі і змінює усталений ритм життя кожного громадянина України. І питання, які раніше були у пріоритеті для кожного, хто турбується про своє здоров’я, а це профілактичні медичні огляди, консультації сімейного лікаря, скринінгові програми, під час воєнних дій відійшли на другий план. А до цього ще два роки на це впливала пандемія коронавірусної хвороби.
Порядок денний формують ті ризики, які сьогодні негативно впливають на умови життя кожного з нас. Тому що коли постійні тривоги, обстріли, ти не думаєш про те, чи не пропустив скринінговий візит, черговий візит до сімейного лікаря, чи вчасно зробив профілактичні щеплення. І все це в комплексі призведе до того, що хвороби, які медики виявляли на ранніх стадіях, виявлятимуть у подальшому вже на зовсім інших, так званих задавнених стадіях. І це призводитиме до того, що лікування може бути тривалішим, дорожчим, а інколи й неефективним через те, що досить пізно виявляють ті чи інші хвороби.
Водночас проблеми з доступністю лікарських засобів у певних регіонах, зокрема до програми «Доступні ліки», з тих самих причин, через опосередковані чинники призведе до того, що люди не вживатимуть профілактичних лікарських засобів, наприклад для зниження артеріального тиску. Це спричиниться до гіпертонічних кризів, інфарктів, інсультів.
Ось та проблематика, з якою ми вже стикаємося і стикатимемося після перемоги ще не один рік, а можливо, і десяток років. Окремо на це все зверху ще лягає вплив війни, стресових чинників на психоемоційний стан кожної людини. І тут питання, знову ж таки, як ми справимося як держава з проблемами впливу на психічне здоров’я, наскільки вчасно та якісно реалізуємо національну програму психологічної підтримки і психосоціального супроводу. Майже 80% цього впливу на людей можна вирішити за рахунок самовиявлення, самодіагностики і самодопомоги, щоб розлади психоемоційного стану не вплинули в подальшому на прогресування хвороб, які пов’язані із психічним здоров’ям, а також фізичних недуг, спровокованих змінами психологічного стану.
— Повернімося до сьогодення і тієї ситуації, яка склалася в системі медичної допомоги. Як нині медична система, за вашими оцінками, справляється з тими викликами, які є?
— Із 24 лютого ми перейшли на єдиний медичний простір. До цього ми комунікували з командуванням медичних сил Збройних сил України, ухвалили певні правові акти, які дали нам змогу надати системну відповідь на загрози, спричинені воєнним конфліктом. Коли відбулося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, ми відразу запровадили єдиний медичний простір, який поєднував військову і цивільну медичні системи в одну. І за фактом на підставі цього нам вдалося і втримати медичну систему, і чітко сформувати, як працює система за евакуаційними маршрутами, щоб надавати допомогу всім, хто її потребує, із пріоритетом на допомогу пораненим військовим.
Велика подяка всім медичним працівникам, які 24 лютого, хто був на роботі, той залишився, хто не був, той вийшов, і своєю мужністю проявили такий героїзм, яким сьогодні пишається весь світ. Оскільки медична система — це галузь, яка не працюватиме без людського чинника, сама по собі. І хоч би що писали на папері, хоч би які рішення ухвалювали, це повинні реалізовувати люди — лікарі, медичні сестри, санітарки, а також працівники, які забезпечують життєдіяльність лікарні. Це і кочегари, і сантехніки, й інженери, бо лікарня — це багатофункціональний організм. Із перших днів війни всі вони були на роботі, на чергування бригад екстреної медичної допомоги вийшло, напевно, більше людей, ніж зазвичай виходить. Це надихає. І виявлялися проблеми, напевно, в кожному куточку нашої країни.
Із початку широкомасштабного вторгнення було сформовано вертикаль зі щоденними селекторами з департаментами охорони здоров’я, із ввімкненнями головних лікарів медзакладів усіх рівнів з найбільш проблемних регіонів, постійні комунікації із власниками аптечних мереж, вітчизняними фармвиробниками, дистриб’юторами лікарських засобів, що дало змогу оперативно, хоч і в ручному режимі, координувати ті ресурси, які в нас були, щоб реалізувати допомогу, якої потребували люди в той конкретний період.
Усі етапи проходять не без кризи, на жаль, і думаю, що жодна система охорони здоров’я не може пройти такі виклики без кризових періодів. Але те, що ми зараз бачимо, що ми та наші міжнародні партнери аналізуємо, показує, що ми справляємося з тими викликами. Система охорони здоров’я дає належну відповідь на своєму медичному фронті.
— Медична інфраструктура істотно постраждала за цей час. На початок 2023 року в яку суму оцінюють збитки і скільки Україна остаточно втратила медичних закладів? У яких регіонах, де тривали і нині відбуваються бойові дії, медична інфраструктура постраждала найбільше?
— Якщо говорити про статистику, то 1218 об’єктів у закладах охорони здоров’я зазнали пошкоджень. Якщо говорити про лікарні, то це майже 540 закладів охорони здоров’я, 173 об’єкти зруйновано повністю, більш як на 90%, і ми не розглядаємо їх як об’єкти для відновлення. У цих випадках може бути будівництво нової споруди з нуля, за новим проєктом.
Щодо фінансової оцінки, то там, де маємо доступ до зруйнованих і пошкоджених об’єктів, дивимося на ціну за квадратний метр на лікарню, використовуючи проєктно-кошторисну документацію інших об’єктів на 2021 рік. Ми обрахували середню ціну всіх об’єктів і нині за фактом можемо говорити про суму до мільярда доларів, які необхідні, щоб відновити медичні об’єкти до того стану, в якому вони були до 24 лютого.
Однак зауважу, що до багатьох об’єктів не маємо доступу. Наприклад, ситуацію з медзакладами в Маріуполі оцінюємо тільки за кадрами, які бачили у відеозйомках.
Фахівці Світового банку і Всесвітньої організації охорони здоров’я рахують за власною методикою: не тільки відновлення до стану, який був на 24 лютого, а й втрачені інвестиції та інші втрачені потенціали, які могла генерувати ця лікарня. Вони оцінюють збитки для системи охорони здоров’я України десятками мільярдів доларів. Зокрема, останні цифри, які вони презентували наприкінці вересня 2022 року, становили 26 мільярдів доларів.
За ці три місяці відбулося ще більше руйнувань у медичній інфраструктурі, а також в енергетичному секторі. Це спричинило додаткові закупівлі генераторів як автономного джерела електропостачання. А це, знову ж таки, додаткові витрати закладів охорони здоров’я на пальне, яким заправляють ці джерела альтернативного енергопостачання, роботу працівників, які обслуговують ці генератори та забезпечують їхнє ефективне обслуговування. Згодом це призведе до ще більших цифр, які будуть загалом у підсумковому звіті.
Якщо говорити про те, де найбільше руйнувань, то це саме там, де відбувається найбільше активних бойових дій: південь і схід Харківської області, далі — Донецьк, Луганськ, Миколаїв, Херсон. Там найбільше закладів охорони здоров’я різного рівня постраждали, від сільських амбулаторій до міських лікарень.
Якщо говорити про останні тижні, то найбільше страждає інфраструктура в Херсоні й Херсонській області, тому що місто Херсон постійно перебуває під обстрілами. Нещодавно, 29 січня, рашисти поцілили в хірургічний корпус обласної лікарні, постраждали медична сестра і санітарка. Їх прооперували на місці. Дякуємо всім комунальним службам, які допомагають. Одразу в медзакладі вдалося відновити вікна, перекрити певні речі, які було зруйновано, щоб лікарня продовжувала надавати медичну допомогу. І вдячні всім медичним працівникам, які залишаються там на робочому місці й надають медичну допомогу всім, хто її потребує.
— Нині закуповують обладнання й автомобілі екстреної меддопомоги, зокрема за кошти, зібрані на платформі United24. За яким принципом визначають, яке обладнання купувати? Це визначають за потребами кожного медзакладу?
— Ще з початку повномасштабного вторгнення велика кількість міжнародних партнерів і звичайних громадян відгукнулися на заклик допомогти Україні, зокрема медикам. Надійшла велика кількість запитів від наших лікарень або медичних працівників, міжнародних партнерів про те, що необхідно і що готові поставити. Коли цей процес відбувався хаотично, то це іноді призводило до того, що надходили якісь поставки, але ми не розуміли, що куди і як постачати. Тому в перші тижні після вторгнення ми спільно з ДП «Медичні закупівлі», «Електронне здоров’я» розробили систему MedData, в яку кожна лікарня вносить дані про те, що їй необхідно на сьогодні. Це стосується і лікарських засобів, і медичних виробів, витратних матеріалів і великого медичного обладнання. Це дало нам змогу зрозуміти пріоритети, в чому проблема.
Тож коли міжнародна допомога надходить на склади Міністерства охорони здоров’я, ми її сортуємо і потім логістичні компанії довозять до кінцевого споживача. Це дало нам змогу бачити весь механізм постачання гуманітарної допомоги в країні. Наш кейс управління гуманітарною допомогою Національна агенція запобігання корупції визнала як один з показових, і всім іншим міністерствам, до яких надходить гуманітарна допомога, запропонувала користуватися такими самими моделями, які є в Міністерстві охорони здоров’я.
Президент ініціював фандрейзингову платформу United24, на якій одразу з’явився блок «Медична сфера». Там багато амбасадорів, які агітують людей робити пожертви на допомогу Україні. І ті, хто не хоче допомагати на військові цілі, допомагають на гуманітарні, зокрема медичні.
За рахунок коштів, які надійшли на United24, а це понад мільярд гривень, ми вже закупили понад 9 тисяч одиниць різного виду медичних виробів, зокрема автомобілі екстреної медичної допомоги. І не тільки екстреної меддопомоги, а й броньовані автомашини, які передали силам безпеки і оборони, щоб безпечніше евакуювати поранених з точок, де постійно відбуваються обстріли.
United24 — це не якийсь благодійний фонд, його рахунок відкрито в Національному банку України. Під рахунок United24 Кабінет Міністрів України розробив і затвердив порядок використання коштів, створено певну комісію, яка визначає пріоритети з урахуванням потреб, що надходять від регіонів. Вона визначає, які пріоритети нині критичні, які можна закрити за рахунок цих коштів. І процедура закупівлі відбувається так, як і всі інші державні закупівлі, — це робить державне підприємство «Медичні закупівлі України» в конкурентному середовищі, щоб купити якомога якісніше за найнижчу ціну, якомога швидше доставити туди, де це обладнання найбільш необхідне.
Окремо ми закупили велику кількість обладнання за кошти Світового банку, уряд передбачив гроші з резервного фонду, за допомогою якого регіони і міністерство закуповували лікарські засоби, зокрема антибіотики, медичне обладнання для лікарень.
Окрему допомогу надавала Всесвітня організація охорони здоров’я. Ось ми підсумували всю допомогу, яку отримали від ВООЗ за 2022 рік, і це також великі цифри. Найближчим часом ми оприлюднимо їх на сайті Міністерства охорони здоров’я.
— Хочу уточнити про генератори. Ми знаємо, що дуже багато генераторів закупили МОЗ і місцева влада. На вашу думку, наскільки нам ще потрібно забезпечувати енергонезалежність медичних закладів, що ще потрібно для цього зробити?
— Ще коли ми запроваджували другий етап медичної реформи у квітні 2020 року, обов’язковою вимогою для контракту з Національною службою здоров’я України була наявність альтернативного джерела енергопостачання, яке забезпечує функціонування закладу в разі відключення електроенергії. Бо до цього в нас траплялося, що відмикали світло, і в реанімації відмикалося дороге обладнання. Тому всі наші заклади, які працювали з НСЗУ, були забезпечені генераторами. Однак оточення в перший місяць Чернігова і відімкнення його від світла показало нам, що тих генераторів вистачає тільки для операційної, можливо, для відділення інтенсивної терапії. Вони не могли забезпечити повноцінного функціонування всього закладу охорони здоров’я.
І відтоді, а це березень-квітень 2022 року, ми розпочали повністю перерахунок потужностей генераторів, які потрібні, щоб заклад міг повноцінно працювати в автономному режимі. На той момент ішлося про просте відімкнення через пошкодження енергосистем, але вже було зрозуміло, що необхідно готуватися до тяжкої зими. Тому ми закупили велику кількість генераторів з різних джерел. Це були кошти і місцевих бюджетів, і самих лікарень, і Міністерства охорони здоров’я, також велику кількість генераторів надавали партнери. Тому нині в нашій системі охорони здоров’я функціонує 4 тисячі генераторів, з них велика кількість потужних.
Міністерство охорони здоров’я поставило вже близько 600 генераторів, завершено закупівлю за кошти позики Світового банку ще 1100. Чи вистачить цього, щоб забезпечити безперебійне функціонування основних лікарень? Вистачить.
Проте в нас велика кількість амбулаторій, пунктів базування екстреної медичної допомоги тощо, і там скрізь також потрібні електрогенератори. Тому ми продовжуємо цей процес і хочемо його завершити з розумінням того, що у разі повного блекауту кожна медична установа, пункт базування екстреної медичної допомоги і центр первинної медико-санітарної допомоги будуть забезпечені альтернативними джерелами електропостачання.
— У лікарнях, центрах екстреної меддопомоги встановлювали старлінки, адже медзаклади повинні передавати записи в ЕСОЗ чи підтримувати зв’язок. Скільки медзакладів нині мають такий спосіб доступу до інтернету?
— Так, у системі охорони здоров’я понад вже працює 1100 старлінків. Вони дають змогу закривати основну потребу системи. Якщо говорити про внесення даних в Електронну систему охорони здоров’я, то ми переглянули алгоритми, які дають змогу з певним відстроченням вводити дані про пацієнта, якщо через брак інтернету медзаклад не зміг зробити це вчасно. Тому в нинішніх умовах Електронна система охорони здоров’я працює безперебійно. Якщо є певні відімкнення, то вони не критичні і дають нам змогу працювати навіть в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації без переходу на паперові форми, паперові направлення або паперові рецепти.
У нинішніх умовах Електронна система охорони здоров’я працює безперебійно.
— Зараз багато говорять про реабілітацію поранених. Як розвиватиметься ця сфера? Що передбачено цього року? Ви говорили, що все працює в єдиному медичному просторі, але ми знаємо, що військова медицина існує окремо від цивільної. Як це буде вирішуватися в частині реабілітації, адже її потребуватимуть багато людей?
— Я зараз, напевно, не назву жодної цивільної лікарні, в якій не лікуються військовослужбовці, і лікарні, наближені до лінії фронту, так само продовжують лікувати цивільних. Це показує нашу людяність, те, що ми стоїмо одне за одного. Тому системи, попри те, як у них надходить фінансування, об’єднуються, щоб працювати як один медичний простір.
Щодо системи реабілітації. Ще 2022 року Президент Зеленський у зверненні до Верховної Ради зазначив, що для нас пріоритет — побудова сучасної системи реабілітації. Ми вже провели законодавчу, нормативну роботу щодо навчання спеціалістів, а також модернізації тих чи інших закладів у системі реабілітації. Уже сформовано мережу реабілітаційних центрів, зокрема Міноборони, Мінсоцполітики. Адже дуже часто реабілітація пов’язана з такими речами, як протезування, яке фінансують з бюджету Міністерства соціальної політики. У цьому напрямі в нас сформувався умовно єдиний маршрут пацієнтів з різними видами травм, щоб реабілітація відбувалася за тим чи іншим профілем, якого потребує пацієнт. І в такому напрямі ми продовжуємо нарощувати і розбудовувати ці центри, зокрема реабілітаційні.
Для цього наприкінці 2022 року було зроблено перерахунок тарифу на реабілітацію з 10 тисяч гривень до 33 тисяч 600 гривень, це значно збільшило кількість коштів, які надходять до лікарні, і дало змогу залучати більше спеціалістів з реабілітації в лікарні, щоб проводити високоякісну реабілітацію.
Залучаємо й іноземних спеціалістів. Є проєкт Всесвітньої організації охорони здоров’я, відправляємо наших реабілітологів на навчання, щоб вони переймали досвід у провідних центрах Європи. Адаптуємо протоколи з реабілітації, і думаю, що найближчим часом ми цю потребу в кількості реабілітаційних центрів у країні закриємо.
Важливо, щоб у галузі охорони здоров’я не було підміни поняття реабілітації, наприклад, з відновлювальним лікуванням або з декомпресією, якої потребують люди, що тривалий час були на передовій, у зоні постійних обстрілів. Це зовсім інша система. Це вже наша спільна робота з міністерствами, які входять до складу сил оборони, і це зовсім інші маршрути пацієнтів, інші умови їх перебування у закладах відповідного профілю.
— Чи відправлятимуть поранених військових на реабілітацію в межах медичної евакуації?
— Це відбувається і нині, але медичну евакуацію проводять із пріоритетом відправлення на лікування пацієнтів, які потребують тривалого лікування. Це дороге лікування, яке фінансує Єврокомісія. Медична евакуація дає змогу розвантажувати нашу систему. Коли пацієнт потребує трьох і більше місяців лікування в закладі охорони здоров’я, то з урахуванням тих умов, у яких нині працює українська система охорони здоров’я, бажано, щоб таких пацієнтів усе-таки лікували та супроводжували в безпечніших умовах. Це дає нам змогу вивільняти і ліжка, і спеціалістів від догляду за такими пацієнтами, і переорієнтовувати їх на ургентні речі.
За кордон ми відправляємо і на реабілітацію, але наш пріоритет — розвинути систему реабілітації в Україні до таких потужностей, щоб повністю покрити всю потребу у своїй країні.
— А якщо, наприклад, є потреба відправити військових на реабілітацію? Часто бачу такі запити в соцмережах. Де цим військовим шукати, як вони можуть увійти в цю систему? Вони мають звернутися до Мінсоцполітики, Мінветеранів, Міноборони чи МОЗ?
— Якщо це військова частина, то вона підіймає наверх запит через командування медичних сил Збройних сил України. І там уже, якщо є потреба, організовують певні евакуаційні маршрути. Є чітка взаємодія на рівні міністерства і командування медичних сил Збройних сил України про те, в які заклади в нас можна привозити на реабілітацію або лікування військовослужбовців.
На питання, які з’являються, з відновлення, ми стараємося також реагувати і підказувати маршрути, як вони повинні діяти. Нині в нас є цілі евакуаційні поїзди, які працюють, плюс залучений евакопоїзд «Лікарів без кордонів», який курсує територією України. У кожному центрі екстреної медичної допомоги є сформовані бригади медицини катастроф, обладнані реанімобілем, щоб забезпечувати постійне курсування евакуаційними маршрутами. Це не ті бригади, які виїжджають на виклики «103», а бригади медичних працівників, які саме з лікарні везуть пораненого бійця в точку, де проводитимуть лікування. Плюс на маршрутах працюють два автобуси, що завдяки норвезькому уряду переобладнано під реанімобілі. Вони одночасно можуть перевозити шестеро реанімаційних хворих.
Але ще раз звертаюся: необхідно, щоб усе йшло по вертикалі, бо це більш дієво, ніж через заклики соціальних мереж.
— Пане Вікторе, дякую вам за розмову.
Наталія МОЛЧАНОВА,
Укрінформ