КАДРИ

В Україні з’являється плеяда молодих керівників, які однаковою мірою дбають про інтереси людей та держави

Цієї осені невгомонний керівник «Агрофірми «П’ятихатська» Олександр Поворознюк знову приємно здивував земляків. З нагоди п’ятої річниці свого вступу на директорську посаду він запропонував розіграти серед кращих фахівців новенький «Ланос». Фінал лотереї відбудеться 24 листопада, коли на сцені відреставрованого будинку культури щасливого майбутнього власника автомобіля з кількох десятків претендентів визначить безпристрасне жеребкування.

Сумлінна праця в пошані

Радувати й шанувати тих, хто сумлінно працює, тут люблять і вміють. За підсумками кожного року кращих з кращих нагороджують плазмовими телевізорами, газовими плитами, комп’ютерами, СВ-печами, путівками до санаторіїв та будинків відпочинку. Це стало традицією.

— У нас багато сумлінних, самовідданих працівників, — зазначає Олександр Григорович. — Наше господарство найбільше в Петрівському районі Кіровоградської області. А зовсім поряд потужні промислові центри Дніпропетровщини — Кривий Ріг та Жовті Води. Тому бажаючих влитися до наших трудових лав вистачає. Звісно, існує кадрова конкуренція. Тому коли виникає потреба виокремити лише одне-два прізвища найкращих, щоб відзначити їх щедріше за інших, завжди відчуваю величезний дискомфорт: у нас героїв праці ціла команда. Тож і зараз нехай щасливого власника «Ланоса» визначать зірки, а не чиясь керівна вказівка.

Біля входу до головної контори агрофірми, що в селі Володимирівка, увагу привертає Дошка пошани. На ній з три десятки кольорових фотокарток невтомних і працьовитих, ким пишається «П’ятихатська», кого мають за приклад у колективах. І раптом око вихоплює в цій урочистій єдності 3-4 білі плями. Підписи залишились, а самі знімки заклеєні аркушами паперу з написом «не виправдав довіри».

В агрофірмі вже звикли, що сумлінна праця тут у пошані, що добрі справи будуть відзначені. У вигляді премій, подарунків, соціальних пільг. Насамперед продукти, вироблені у господарстві, коштують «для своїх» із знижкою. Наприклад, хліб — 1,5 грн, 1 кг гречки — 5 грн, інші крупи — по 1,8 грн, борошно — 1,9 грн, м’ясо - 10 грн (для пайовиків - 15), літр олії — 6 грн. Двічі на рік працівникам видається новий спецодяг. Кожен працівник і пайовик ВАТ «Агрофірма «П’ятихатська» застрахований на 400 грн на місяць, а у випадку стаціонарного лікування отримує дві тисячі грн. Загальна середньомісячна зарплата по господарству становить 1,5 тис. грн, у механізаторів - 2,8-3,2 тис. грн. А під час весняно-осіннього сезону трактористи і комбайнери отримують значно більше. Плюс гарантоване триразове безкоштовне харчування в їдальні агрофірми. І якщо за рік на працівника немає жодної доповідної, йому видається на загальних зборах в кінці року середня річна зарплата чи грошима, чи побутовою технікою. Ті, чиї фото прикрашають Дошку пошани, отримують додатково по п’ять тисяч грн. А білий аркуш із словами «не виправдав …» ставить хрест на преміюванні власника закритого знімка. Такі жорсткі методи матеріального заохочення, що з початку директорської кар’єри започаткував О. Поворознюк, приносять дієві результати. Прибуткове, високорентабельне господарство неодноразово визначалось як одне з найкращих в Україні. Тут активно займаються рослинництвом, тваринництвом, розвивають садівництво, овочівництво, вирощують курей, овець. Відновлюють скотарство, нарощують стадо. Вдосконалюють вирощування пшениці, ячменю, кукурудзи, проса, гречки, гороху, сої, рапсу, соняшнику. «П’ятихатська» одна з перших вступила до престижного об’єднання «Клуб 100 центнерів» . Ще вчора агрофірма мала два відділення, а тепер три. В обігу не 8 тис. га землі, як було раніше, а 12 тисяч.

Олександр Поворознюк своєю працею здобув визнання в Україні. Фото Анатолія БАСА

Заповіді

— Сам виконую й інших закликаю дотримуватись у повсякденні трьох головних заповідей, стати шанованим працівником: не кради, не бреши, не пий, — каже О. Поворознюк. — Як показав час, ретельна спільна боротьба з цими порушеннями виправдовує себе на всі сто. У нас у колективному договорі є пункт, який передбачає стягування до 50% зарплати у вигляді штрафу за появу на роботі нетверезим. І при прийомі на роботу кожен обов’язково власноруч пише розписку про те, що повністю підтримує цю сувору вимогу. Після першого «проколу» порушник не отримує продукції підприємства за пільговими цінами, а після повторного його звільняють.

Суворо? Так. Але скільки сімей таким чином директор врятував від розлучень, скільки добрих слів почув від вдячних жінок!

А з крадіями О. Поворознюк вирішив боротися одразу з кількох боків. Давно засвоїв, що дисципліна бере початок з грошей. І важливо не те, наскільки багато людина заробляє, як те, чи вчасно вона отримує зароблене. Важливо не допустити затримки навіть на добу.

Як себе поставиш …

Любов до рідної землі, до важкої селянської праці О. Поворознюк увібрав з молоком матері: його ненька Ганна Онисимівна 44 роки відпрацювала дояркою, а батько Григорій Tрохимович — фуражиром. Не дивно, що до сільських труднощів і радощів Олександр призвичаївся з колиски. І навіть на свій перший дорослий транспорт — мотоцикл «Ява» — заробив, коли юнаком улітку доглядав корів. Але вийшло так, що до своєї головної землеробської справи він йшов аж 30 років. Спочатку доля випробувала в інших сферах. Відслужив армію, попрацював водієм в «Сільгоспхімії», постачальником в колгоспі, займався купівлею-продажем на селі зерна і дизельного пального. І заочно вчився на економіста в Дніпропетровському аграрному університеті. Але до фермерства дійшов майже випадково. Підштовхнули в 2000 році реформи у вітчизняному агросекторі. О. Поворознюк зібрав тоді докупи паї сім’ї, родичів, сусідів, друзів. Разом вийшло 247 гектарів. І на цих площах започаткував тоді приватне сільгосппідприємство «AВІЛ», назване за першими літерами імен членів сім’ї. За два роки площі фермерів зросли до 1100 га. Вони міцно ставали на ноги. Та Олександр Григорович розумів, щоб рости далі, потрібні не лише бажання і навички, а й глибші професійні знання. І впертий господар одну за одною без відриву від виробництва засвоює у Кіровоградському інституті сільгоспмашинобудування спеціальності «інженер-механік» і «адміністративний менеджмент». Незабаром це стало в пригоді.

…П’ять років тому до успішного фермера звернулися за допомогою ветерани знаного в минулому колгоспу «П’ятихатський», який в умовах ринкової економіки ледве зводив кінці з кінцями. Борги перед державою і кредиторами вже сягнули за два мільйони. Фахівці навіть змушені були складатися по 20 грн на корми для тварин. Він допоміг колегам, а згодом отримав від них пропозицію очолити немічне господарство. О. Поворознюк дав згоду і вже незабаром зійшовся в публічному протиборстві ще з сімома претендентами на директорське крісло. Деякі з суперників прийшли на виборні збори з чемоданами грошей, обіцяли спочатку погасити заборгованість, а потім поділити єдине господарство на окремі частки… Тоді слово взяли втомлені від марних обіцянок ветерани: «Нам не потрібні ваші гроші, нам потрібний Поворознюк. В нього немає мільйонів, зате є совість. З ним самі заробимо все, що потрібно». Тоді майбутній генеральний директор від хвилювання ледь стримав сльози.

— Одразу провів перше засідання правління, дав гроші, аби купили фарби, лопати, сокири, вапно, і відлетів на тиждень до Єгипту (відмінити ту поїздку не міг), — згадує керівник. — Перед відльотом наголосив: наведіть самі лад там, де 15 років терпіли безладдя, тоді подивимось, хто чого вартий. А коли повернувся, не впізнав село: скрізь чистота і порядок, сміття прибране, дороги вимощені, паркани і узбіччя побілені. Все аж блищить. Виявляється, потрібен був лише позитивний поштовх.

В агрофірмі «П'ятихатська» хочуть працювати не тільки сільські, а й міські жителі. Фото Анатолія БАСА

Прийшли працювати серйозно

Тут ніколи не забувають вкладати кошти у відродження і збагачення землі . Не економлять на її якісній обробці. І нива щедро повертає внески багатими врожаями. Директор особисто вивчає і без посередників вибирає нову техніку. Не випадково машинний двір вражає розмаїттям сучасних механізмів, технічного обладнання. Сьогодні ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська» має сім нових комбайнів New Holland, два комбайни Dominator, чотири трактори John Deer, один New Holland. Обладнання теж усе найсучасніше. Олександр Поворознюк нещодавно на запрошення компанії John Deer за океаном вибирав для придбання нові зразки техніки. І так в усьому. В агрофірмі дотримуються принципу: тут усе має бути тільки найкраще. Це ж стосується і запрошень, підготовки кадрів. Господарство з кожним роком зростає. Спеціалістів тут зустрічають привітно. Безкоштовно надають у користування відремонтовані житлові будинки, пропонують великий комплекс соціальних пільг, але й віддачу вимагають максимальну. Як приклад можна навести головного агронома Віталія Козловського, якого директор особисто знайшов і запросив на Кіровоградщину із Західної України. Сьогодні фахівець став мозковим центром господарства, першим помічником директора у визначенні і реалізації передових ідей.

Плани в агрофірми і її керівників справді приголомшливі. Ще зовсім недавно за рахунок власних коштів проведено газ в одне із сіл (а у межах дії агропідприємства їх дев’ять). Більше мільйона гривень вкладено в ремонт сільського клубу, до якого ще з радянських часів ніхто не мав справ. «П’ятихатська» викупила у двох сіл занедбані ресторани, і після ремонту подарувала їх місцевим громадам, вже як сучасні банкетні зали для проведення родинних святкувань. Господарство всіляко допомагає храмам. Запланувало переробити старий гуртожиток у Володимирівці в будинок для людей похилого віку. І таких щедрих подарунків від агрофірми в місцевих селах більшає.

 Крім того, директор О. Поворознюк «захворів» на створення власних молокозаводу і ковбасного цеху. Продукцію там обіцяють виробляти зі своєї сировини і тільки високоякісну, без жодних шкідливих домішок. І якщо ковбасу планують направляти тільки в свої села, то молокозавод працюватиме на соціальну програму «Центральний регіон-2015». Отож споживачами його продукції стануть усі бюджетні установи району. До речі, агрофірма поступово засвоює переробку всього, що вирощує на своїх полях. Вона вже має власні пекарню, олійницю, крупорушку. Так що тут не дуже засмутилися, коли восени різко впали ціни на сільгосппродукти. « Нехай хвилюються ті, хто завжди шукав швидкий прибуток, не вкладали гроші в перспективу, в розвиток, не платять податки, — каже гендиректор. — Вони живуть, як метелики-одноденки. Ми прийшли працювати серйозно і назавжди».

 Успішного господаря кличуть на різні керівні посади, а він, як той казковий велет, постійно поновлює сили, припавши до родючої рідної землі. На останніх місцевих виборах з рейтингом 83,7% Поворознюк одночасно пройшов і до обласної, і до районної рад. Та вибрав другу. «Тут ближче до батьківських джерел, до людей, їх проблем і потреб», — пояснив своє рішення. — У мене два сини і донька. Старшому, Віталію, 21 рік. Цієї осені він подарував мені онуку. Коли син одружувався, передав йому документи на 100 га родючої ниви. Нехай вчиться господарювати на землі, самостійно будує життя. Радий, що є кому передати естафету, досвід, плани на майбутнє».

КОМПЕТЕНТНО

                                   
Юрій САМОХВАЛ, 
голова Петрівської райдержадміністрації:

— Олександр Поворознюк — молодий керівник нової формації, який черпає сили з рідної землі, знання де тільки може. Міцний, надійний господар. З таким, як він, можна долати будь-які труднощі, бо планує масштабно, мислить по-державному, сучасно, з перспективою. Турботливо-вимогливе ставлення до людей додає йому авторитету. Про це свідчить і те, що його одночасно обрали до обласної і районної рад, але він лишився у районній. Як сказав: «Тут ближче до батьківських джерел, до людей, їхніх проблем і потреб». Що може краще характеризувати людину?