Микола Стародуб — зубр поштової справи. Розпочав свій трудовий шлях, коли галузь була єдиною і підпорядковувалася до 1994 року Міністерству зв’язку України (пошту й електрозв’язок раніше не розділяли). У статусі заступника міністра зв’язку України пан Микола співпрацював з чотирма міністрами. Тож цей мудрий чоловік зізнається, що колишні керівні посади трохи «заважають» працювати у профспілковій сфері. Внутрішній конфлікт пояснює тим, що намагається зрозуміти керівника, хоча профспілку не має турбувати питання, чому чиновник не в змозі покращити умови роботи працівника.
Микола Стародуб не схвалює радикальні агресивні дії, він прихильник конструктивної співпраці. Упевнений: якщо влада не йде до профспілок, то профспілки мають іти на владу (не до влади). І з сумом констатує, що часта зміна керівників на Українському державному підприємстві поштового зв’язку (УДППЗ) «Укрпошта» (і не тільки тут) не дає їм змоги системно підійти до вирішення того чи іншого питання. Про будні Укрпошти та її перспективи напередодні Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку «УК» розповідає голова профспілки працівників зв’язку України Микола СТАРОДУБ.
— Пане Миколо, а скільки потрібно часу, щоб керівник осягнув усю роботу такого велетня, як
Укрпошта?
— Потрібно 2—3 роки. На жаль, у «тимчасових» перших осіб на першому плані — інтереси власні, а не підприємства. Вони не чують колектив, не працюють задля його розвитку, не дослухаються до порад. Не дивно, що цього року понад половина регіональних філій Укрпошти — збиткові, оскільки в десяти з них півроку тому також змінили керівників, і жоден з них не фахівець (мабуть, за такого відбору дотримувалися «квотних» принципів) і як наслідок, нещодавно щодо керівників ДОПП відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 КК України. При цьому на всіх рівнях у державі заявляють, що команди мають складатися із фахівців. А насправді доволі часто керівники їх ігнорують. Зокрема, нині наша профспілка відстоює директора рівненської дирекції Валерія Калганова, замість якого керівництво Укрпошти хотіло призначити іншого начальника, хоча ця філія понад п’ять років поспіль посідає перше місце в рейтингу за показниками роботи. На жаль, нині модно, коли новопризначений керівник приводить свою команду, але часто нефаховість шкодить роботі.
— Як має перебудовувати свою роботу така громіздка держструктура, як ваша, щоб відповідати новим викликам?
— Профспілка пропонує новому керівництву Укрпошти провести децентралізацію функцій управління, зокрема й фінансових, і передати їх на рівень обласних філіалів (таку практику застосовують з 2011 року). Це припинить несвоєчасні проведення тендерів, укладення договорів та угод, а керівники філій нестимуть за роботу персональну відповідальність та не зможуть посилатися на вказівки «згори». До централізації у нас кожен філіал займався фінзабезпеченням самостійно, майже у всіх були депозитні рахунки в банках (за винятком кількох філій).
Централізація фінансових потоків призвела до того, що нині, для того щоб отримати на пошті грошовий переказ, потрібно стати на чергу, тому що у філіях немає грошей (для цього їх замовляють у Києві). Поштовий переказ, який через 15 хвилин після відправлення мають виплатити у поштовому відділенні, чекають днями. Така якість послуг спрацьовує проти Укрпошти. Існує також затримка із взаєморозрахунками з контрагентами під час прийому платежів від населення за газ, воду, електроенергію. Це ж саме стосується і співпраці з редакціями: кошти за передплату, на які редакції планують закупити папір та витратити на друк, Укрпошта може повернути і через місяць, і значно пізніше. Партнери через брак обігових коштів втрачають передплатників, а Укрпошта — обсяги доставки. Таку неправильну «круговерть» може зупинити наказ генерального директора Укрпошти. Але, попри те, що у Міністерстві інфраструктури, якому підпорядкована Укрпошта, постійно наголошують: повноваження потрібно передавати на місця, все залишається по-старому. Поштові відділення у селах так і не перетворили на поштово-банківські адміністративні центри. У такому разі селяни не оббивали б пороги чиновницьких кабінетів, а оформляли би пенсії, довідки з райадміністрацій та БТІ поштою.
— Чисельність працівників на Укрпошті останнім часом зменшується…
— У 2012 році їх налічувалося 97 тисяч, у 2013-му — 95 тисяч, а цього року — понад 88 тисяч. Це відбувається з об’єктивних причин. У країні йде війна, в окремих регіонах панує розруха. Ми втратили відділення в Криму й Севастополі, суттєво зменшилася їхня кількість у Донецькій та Луганській областях. Ці регіони були генераторами поштових послуг. Крім того, зменшується платоспроможність населення, самоліквідуються юрособи в малому та середньому бізнесі. Відчуває кризу держсектор. Це ті споживачі, які приносять найбільше тарифного доходу в галузі поштового зв’язку.
— Ахіллесовою п’ятою в Укрпошті завжди була зарплата працівника, яка найнижча в реальному секторі економіки…
— Так, середня зарплата у 2013 році по країні становила близько 3600 гривень, в той час як у працівника Укрпошти — 1877 гривень. Через падіння попиту на наші послуги вона за 6 місяців цього року становить ще менше — 1845 гривень. Маленька зарплата поштовиків пояснюється тим, що більшість наших відділень розташовані в сільській місцевості, і через відсутність необхідних обсягів послуг наші фахівці працюють неповний робочий день (2—4 години). Водночас на селі, крім пошти, майже й не залишилося держустанов. Тож у сільській місцевості вона стала таким собі культурним осередком і місцем для спілкування. Проте хоч наша зарплата і невелика, але вона стабільна, її не затримують.
— Майже половина ваших працівників (це 40 тисяч людей) — листоноші. Яких змін ця професія зазнає нині?
— Середній вік листонош — до 50 років. Переважно це жінки, близько 60% яких працюють у режимі неповної зайнятості. Їхню працю може полегшити встановлення для них шаф опорних пунктів на доставних дільницях, адже нині листоноші носять чи возять на велосипедах не тільки пошту, а й товари першої необхідності. До речі, саме цей давній український досвід з початку 1990-х успішно запозичили зарубіжні країни, а ми — забули. Прикро й те, що останнім часом криміногенна ситуація загрожує життю листонош. Траплялися випадки, коли на них нападали з метою пограбування. У 2013 році в такій ситуації опинилися 18 наших колег (двоє з них померли). На жаль, у цьому році цих випадків не меншає.
— Укрпошта надає споживачам близько 50 видів послуг. Чи планує держпідприємство збільшувати їхню кількість?
— Головна функція пошти — соціальна: доставка пенсій і соцдопомоги людям. Але у гонитві за прибутком нам пропонують лише скорочувати витрати. А потрібно шукати нові форми роботи: фінпослуги, прийом платежів за навчання, адмінштрафи МВС. Потрібно більш предметно займатися адмінпослугами, співпрацювати з Мінсоцполітики, оскільки їх управління примушують людей переходити на отримання соцдопомоги і пенсій через банківські структури. Доходить до курйозів: жінка із села їде в райцентр і платить за проїзд 80 гривень, щоб отримати в банку соцдопомогу на… 85 гривень! Хоча ці гроші мають видавати на пошті згідно з постановою Кабміну. Люди мусять мати право вибору.
Згідно з іншою постановою уряду, банкам надавалося право співпрацювати з Пенсійним фондом, але доставляти гроші людям мали Укрпоштою. Тобто банк мусив потурбуватися про доставку пенсії і не погіршувати умови для пенсіонера. Фінустанови мали б укласти договір з Укрпоштою, яка б доставляла пенсії, як і раніше. Якби Нацбанк дав Укрпошті ліцензію на надання деяких видів фінпослуг, то пошта могла б акумулювати на особовому рахунку пенсіонера його кошти (щоб селянин мав змогу не знімати всі гроші, а це убезпечило б його від грабіжників).
— Які перспективи розвитку Укрпошти?
— На пошті нині все виконують вручну. Про технічну політику, про механізацію і автоматизацію виробничих процесів ніхто не думає. Потрібно розробити нову стратегію розвитку Укрпошти, адже попередню від 2009 року відмінили постановою Кабміну разом із цільовими програмами. У новій стратегії особливу увагу потрібно приділити розвитку та регуляторним питанням. Мінінфраструктури, як представник уряду, має опікуватися універсальними послугами Укрпошти, які та надає селу і вони — збиткові. При цьому приватні оператори поштового зв’язку їх не надають. Тому потрібно утворювати на державному рівні Фонд універсальних послуг, який формуватиметься з прибутків чи валових доходів приватних операторів (національний поштово-логістичний оператор «Міст Експрес», «Нова пошта») для того, щоб він покривав витрати того оператора, який надаватиме збиткові послуги на селі. Недержавним операторам, які спеціалізуються на високодоходних послугах в містах та райцентрах і збирають вершки, це невигідно. Тому поштовими послугами на селі має опікуватися держава.
Окремими напрямами в стратегії змін Укрпошти мають бути розвиток її фінпослуг та шляхи зміни власності (перший етап — корпоратизація підприємства, адже чистих державних поштових підприємств у світі майже немає).
Наостанок привітаю зв’язківців з професійним святом: бажаю миру, злагоди, успіхів у роботі й повсякденному житті.
Вікторія КОВАЛЬОВА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Микола СТАРОДУБ. Народився 1943 року в селі Малашівці Хмельницького району Хмельницької області. У 1963-му закінчив Кам’янець-Подільський індустріальний технікум та у 1975 році — Всесоюзний електротехнічний інститут зв’язку за спеціальністю «машини та обладнання підприємств зв’язку». З 1974-го по 1990 рік обіймав посади начальника головної виробничої лабораторії, головного інженера Київського поштамту, начальника Київського призалізничного поштамту й начальника виробничого об’єднання «Київський поштамт».
З 1990-го по 1997 рік — заступник міністра зв’язку України. 1997—2001 роки — директор Українського науково-дослідного інституту зв’язку. З 2001-го по 2005-й — заступник директора по регіонах СП «Інфоком». З 2006 року — голова об’єднаної профспілкової організації Укрпошти, а з 2008-го й понині — голова профспілки працівників зв’язку.