Уряд приймав пенсійну реформу в складних економічних умовах. Але іншого вибору в нас і не було, адже сприятливий час згаяли. Нині на 95 пенсіонерів припадає 100 працівників, які сплачують внески до Пенсійного фонду. Населення, як і в усьому світі, старішає. За прогнозами фахівців, у 2050 році 100 працюючих утримуватимуть 125 пенсіонерів. Тому новий пенсійний закон передбачає заходи щодо збалансування солідарної системи пенсійного страхування та створення умов із запровадження ІІ рівня пенсійної системи — обов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування.
Про це та інше у розмові кореспондента «УК» з директором департаменту пенсійного забезпечення Мінсоцполітики Миколою Шамбіром.
— Миколо Івановичу, Закон «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» набув чинності 1 жовтня 2011 року. Що очікується від його реалізації?
— Звичайно, передовсім зменшення видатків Пенсійного фонду та надходження додаткових коштів. Тобто його реалізація та інші заходи дають змогу зменшити дефіцит бюджету Пенсійного фонду в 2012 році, який очікується на рівні 9,7 млрд грн.
Для наповнення бюджету Пенсійного фонду (ПФ) опрацьовуються також проекти законів, які стосуються запровадження податку на багатство, контролю за трансферним ціноутворенням, зокрема за операціями з контрагентами, зареєстрованими в офшорних зонах. Вони дадуть змогу збалансувати солідарну систему пенсійного страхування та реалізувати заходи з удосконалення порядку призначення й індексації пенсії; створення рівних умов індексації пенсій незалежно від того, за яким законом призначена пенсія, та створити умови для впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
— Тобто для призначення пенсій незабаром застосовуватимуть єдиний підхід?
— Перший крок — це наближення до єдиних підходів призначення пенсій за «спеціальними» законами. Як відомо, зменшено розмір пенсії з 90 до 80% заробітної плати для «спеціальних» пенсій. Обмежено заробіток для призначення пенсії народним депутатам, суддям, прокурорам, військовослужбовцям сумою заробітної плати, на яку нараховується єдиний соціальний внесок, як для інших категорій пенсіонерів; призначення дострокових пенсій народним депутатам у разі закінчення їхніх депутатських повноважень здійснюється не за два роки до досягнення пенсійного віку, а за півтора, аналогічно як і для інших категорій пенсіонерів.
Водночас здійснено заходи щодо поетапного підвищення з 1 січня 2012 року рівня соціального захисту інвалідів війни, вдів ветеранів війни, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, дітям війни.
Ми створюємо умови для впровадження ІІ рівня пенсійної системи — обов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування. Він передбачає накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному пенсійному фонді на індивідуальних пенсійних рахунках та їх успадкування.
— Про це фахівці й урядовці говорять роками, але все тільки слова. Причому в багатьох неоднозначне ставлення до введення ІІ рівня обов’язкової накопичувальної системи.
— Розпочати відрахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду передбачається після збалансування бюджету Пенсійного фонду України. Сподіваємося, це буде найближчим часом.
А щодо негативів функціонування ІІ рівня пенсійної системи слід зарахувати те, що її учасникам буде важче планувати свою пенсію, оскільки розмір майбутньої виплати здебільшого залежатиме від того, яким буде інвестиційний дохід ближче до дати виходу на пенсію та якою буде ставка ануїтету (пенсійна виплата, яку здійснюватиме страхова організація).
Нині додатково вивчається питання примноження та збереження пенсійних коштів, які залучатимуть до обов’язкової накопичувальної пенсійної системи.
В Україні поступово розвивається система недержавного пенсійного забезпечення. Загальна сума пенсійних активів становить 1306,4 млн грн, а кількість учасників 558,3 тис. осіб.
— Майже в усьому світі діє трирівнева пенсійна система. Нам вона вигідна?
— Безумовно. Це система страхування, яка об’єднала особисту зацікавленість кожної людини в забезпеченні своєї старості й солідарність поколінь. Її головний принцип — чим більші соціальні внески сьогодні сплатиш, тим більша пенсія буде завтра. Одночасне існування всіх трьох рівнів забезпечує стабільність пенсійної системи, оскільки вирівнює ймовірний на кожному рівні демографічний або фінансовий ризик.
Трирівнева система, на зразок запропонованої та частково запровадженої в Україні, є пенсійною моделлю переважно серед країн колишнього соціалістичного табору. З 12 таких країн трирівневі пенсійні системи мають Угорщина й Польща (обидві країни запровадили таку систему до 2001 року), Болгарія, Хорватія, Естонія, Косово, Латвія, Литва, Македонія, Румунія, Росія та Словаччина (запровадили з 2001 року або пізніше).
Ця модель найбільш поширена в розвинених країнах, включаючи Австралію, Данію, Нідерланди, Швецію, Швейцарію та Великобританію.
Щоправда, не усі трирівневі пенсійні системи однакові. Основні відмінності мають місце на рівні І — розрізняють розподільчу (солідарну) та умовно-накопичувальну систему, та за видами накопичувальних пенсійних схем — розрізняють схеми з визначеними внесками та визначеними виплатами.
Більшість країн, у яких функціонують трирівневі системи, провели та продовжують втілювати реформи у пенсійних системах відповідних держав з урахуванням фінансово-економічної кризи.
Валентина КОКІНА,
«Урядовий кур’єр»
КОМПЕТЕНТНО
«Призначені пенсії треба осучаснювати»
Лідія ТКАЧЕНКО,
кандидат економічних наук:
— П’ять місяців реалізації норм Закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» продемонстрували принаймні два безперечно позитивних моменти. Перший — політичну волю законодавчої та виконавчої гілок влади до здійснення необхідних соціальних реформ. Другий — достатньо виважене сприйняття населенням цих реформ. Тобто в суспільстві загалом є розуміння важливості й невідворотності пенсійної реформи, усвідомлення відповідальності за добробут теперішніх пенсіонерів та власне майбутнє.
Однак, на мою думку, накопичений тягар проблем вимагає значно швидших системних реформувань. Пенсійній реформі не вистачає темпів і комплексності: залишаються нерозв’язаними питання удосконалення порядку осучаснення призначених пенсій, скорочення та зміни механізмів фінансування дострокових пенсій, багато невизначеностей щодо впровадження другого (обов’язкового накопичувального) рівня. Дуже мало висвітлюються результати реформи. Для формування довіри широких кіл громадськості до пенсійної реформи вкрай потрібна регулярна (бажано щомісячна) і загальнодоступна (через ЗМІ та Інтернет) інформація про кількість пенсіонерів, яких торкнулося обмеження максимального розміру пенсії; зміну розмірів пенсій, призначених за різними законами і в різні роки; кількість жінок, які залишилися працювати після досягнення 55 років, тощо.
«Маємо скасувати солідарну систему»
Борис НАДТОЧІЙ,
кандидат економічних наук, доцент:
— Головним недоліком реформи є те, що вона не змогла подолати групового егоїзму в пенсійному забезпеченні, оскільки так і залишилися чинними 28 законодавчих актів, що регулюють пенсійне забезпечення «статусних» пенсіонерів за різними пенсійними програмами.
Поступово треба скасувати пенсійне забезпечення за солідарною системою. Усі громадяни до 20 років включно, котрі перебувають у трудових відносинах, самозайняті тощо починають сплачувати за обов’язковою системою до накопичувального або недержавного (за вибором) пенсійного фонду 10% свого заробітку для майбутньої пенсії. Очікується, що 10% ставка пенсійних внесків має забезпечити виплату пенсії у розмірі 60% заробітної плати особи, яка відпрацювала 35 років за умови повної сплати пенсійних внесків та прибутковості від інвестування пенсійних коштів на рівні 4% понад інфляцію. Працедавці та інші страхувальники на зазначену величину повинні підвищити заробітну плату згаданим особам, натомість вони звільняються від сплати частини єдиного соціального внеску за цих осіб до Пенсійного фонду (33,2%). Ухвала такого рішення, по-перше, стимулюватиме працедавців до прийняття на роботу молоді, що позитивно впливатиме на ринок праці. Такі особи матимуть право на пенсійне забезпечення за накопичувальною системою. Так солідарна система поступово зменшуватиметься і в кінці-кінців буде скасована, що означатиме, і це по-друге, відчутне зменшення навантаження на фонд оплати праці, стимулювання виходу економіки із «сірої» зони та появу джерела внутрішніх інвестицій.
З огляду на старіння нації та потребу утримання пенсій на належному фінансовому рівні здійснити другий раунд підвищення пенсійного віку до 65 років для обох статевих груп.
А ЯК У НИХ?
Польща
Реформування пенсійної системи Польщі здійснювали у три етапи.
У 1991 році перерозподільча система характеризувалась високим рівнем виплат.
У 1999 році здійснено істотні перетворення та запроваджено багаторівневу пенсійну систему.
У 2011 році розпочато значні зміни до запровадженої у 1999 році багаторівневої системи:
♦ з 2012 року розмір відрахувань до ІІ рівня зменшено з 7,3% до 2,3%;
♦ з 2013 року розмір відрахувань до ІІ рівня буде поступово збільшуватися — до 2,8% в 2013 році, 3,1% в 2014 році, 3,3% в 2015 році і 3,5% в 2017 році.
Пропонується поступово підняти пенсійний вік для чоловіків та жінок до 67 років.
Болгарія
У країні існує трирівнева система.
І рівень — обов’язковий. 2 831 479 застрахованих осіб, внески становлять 17,8 % та розподіляються між роботодавцями і працівниками у співвідношенні 56:44.
Учасниками ІІ рівня є особи, що народилися після 31 грудня 1959 року. Внески становлять 5% із перспективою зростання до 7% у 2017 році. Механізм здійснення виплат з ІІ рівня в законодавстві до кінця не визначений.
З 1 січня 2011 року розмір внесків було підвищено з 16% до 17,8%.
Поступово зростає необхідний страховий стаж та пенсійний вік.
Індексацію пенсій призупинено до 2013 року.
Із 1 січня 2015 року пільгові пенсії за умовами роботи першої і другої категорії виплачуватимуть із професійних пенсійних фондів.
Із 2017-го вартість одного року страхового стажу буде підвищено з 1,1 до 1,2%.
Мінімальний розмір пенсії становить 91,21$, максимальний — 469,47 $.
Швеція
Пенсійна система тут складається із трьох рівнів.
До першого рівня належать:
♦ солідарна умовно-накопичувальна пенсія (гарантована державою пенсія, яка дорівнює сумі двох розмірів розрахункових величин);
♦ обов’язкова накопичувальна складова.
До другого:
♦ професійні пенсії, порядок та умови формування яких визначаються у колективних договорах.
До третього:
♦ будь-які приватні пенсії, які особа самостійно формує.
Для формування солідарної умовно-накопичувальної пенсії сплачуються страхові внески у розмірі:
2% зарплати сплачує працівник;
18,5% заробітної плати працівника, зменшеної на 2% сплаченого працівником внеску, сплачує роботодавець до солідарної умовно-накопичувальної пенсійної системи. За бажанням працівника він може спрямувати до фінансової установи 2% сплачених роботодавцем 18,5% для формування реальних пенсійних накопичень.
Для розрахунку пенсії із солідарної умовно-накопичувальної системи враховується умовний накопичений капітал, який ділиться на очікувану тривалість життя після досягнення пенсійного віку.
Загальний пенсійний вік у Швеції, як для чоловіка, так і для жінки становить 65 років.
Особа може знизити вік виходу на пенсію до 61 року або ж продовжити його до 67 років.
Відповідно у разі зниження пенсійного віку розмір пенсії зменшуватиметься, у разі продовження трудової діяльності умовний капітал зростає.
Під час призначення та виплати пенсії всі рівні, жодних пільг законодавство Швеції не передбачає.
Розмір пенсійних виплат із усіх рівнів пенсійної системи Швеції не обмежується та дуже різниться, тому шведські фахівці не визначають середнього коефіцієнта заміщення пенсії заробітної плати.
Пенсії підлягають оподаткуванню та не призупиняються у разі працевлаштування пенсіонера.