Про те, який урожай збере Україна цього року і яку стратегію обере для продажу зернових на зовнішні ринки, цінову ситуацію, а також про те, як посилюється експорт вітчизняної продовольчої продукції у східному напрямку, та інші актуальні питання — наша розмова з міністром аграрної політики та продовольства Миколою ПРИСЯЖНЮКОМ.
.jpg)
— Кілька консалтингових агентств уже переглянули свої прогнози щодо цьогорічного врожаю й експорту зернових та олійних у бік збільшення. Які оцінки на цей рік дає Мінагрополітики?
— За уточненими даними регіонів, аграрії зберуть цього року 58 мільйонів тонн у заліковій вазі. Зокрема, отримаємо 22,1 мільйона тонн пшениці, 26 мільйонів — кукурудзи на зерно, 7,5 мільйона — ячменю і 672 тисячі тонн жита. Зараз уже зібрано ранні зернові й триває збирання гречки та проса. На півдні розпочато збирання кукурудзи, соняшнику та сої. Цього року маємо на сертифікованих складах понад 6 мільйонів тонн пшениці, з яких 87% — висококласне продовольче зерно.
Щодо експорту: плануємо поставити на зовнішні ринки понад 29 мільйонів тонн зерна, з яких на сьогодні експортовано 4,2 мільйона тонн. Це вже на 20% більше, ніж на цей час торік. Зменшує коливання і наявність в Україні достатньої кількості зерносховищ. На сьогодні маємо сертифікованих елеваторів на понад 32 мільйони тонн.
— Як, за вашими прогнозами, змінюватиметься цінова ситуація на зернові з огляду на нещодавнє зменшення прогнозу своїх урожаїв Сполученими Штатами Америки, Євросоюзом та Російською Федерацією? Наскільки може зрости ціна у зв’язку з цим та чи варто аграріям поспішати їх продавати? Яку стратегію обрала Україна у партії боротьби зернових країн за ринки збуту: нижча ціна за якісніший товар і «блискавичний продаж»? Чи не будуть у програші від цього аграрії?
— Урожай у нас буде високий та історично рекордний. Нам вдалося збільшити виробництво зернових, тепер наше завдання — робота над новими викликами, передовсім ціновими. По-перше, значний обсяг нашого зерна реалізується на зовнішніх ринках. По-друге, Україна — повноцінний гравець, який задає в певній мірі тон на світовому ринку й подає сигнали щодо цінової політики.
Та кон’юнктура світового зернового ринку залежить не лише від частки в ньому українського зерна. Адже світові прогнози виробництва зерна — основний чинник ціноутворення на зернові. Тут необхідні спільні злагоджені дії влади, виробників і зернотрейдерів. В Україні є потужний потенціал, але економічну ефективність експорту повинні формувати всі зацікавлені сторони.
Ми і далі нарощуватимемо вал виробництва зернових. При цьому перед нами стоять три ключових завдання: зберегти родючість грунтів у погоні за врожаєм, вибороти провідні позиції на зовнішніх ринках і мінімізувати негативні цінові коливання, спричинені світовими трендами.
— Нині аграрії продовжують скаржитися, що трейдери працюють у змові з перекупниками й істотно занижують ціни на зернові та олійні. Яких заходів було вжито Мінагрополітики у зв’язку з цим? Чи бачите ви сьогодні на інших аграрних ринках ознаки монопольної змови?
— Світові прогнози виробництва диктують зниження ціни на зернові. Через це нам за останні кілька років довелося зробити революційні кроки. Їхньою метою було головне: дати виробникові можливість отримати кошти, завдяки яким він міг би визначитися, коли реалізувати зерно. На це ми спрямували роботу Аграрного фонду і Державної продовольчої зернової корпорації України (ДПЗКУ). Завдяки цим установам держава отримала такі інструменти, як форвардні, заставні та спотові закупівлі. Та насамперед сільгоспвиробники отримали надійних партнерів в особі держави.
У 2010 році ціни на зерно на початку жнив і через місяць різнилися майже удвічі. Ми такі коливання більш-менш мінімізували. Але цього було недостатньо, щоб виробник отримав очікуваний економічний ефект від виробництва. Тому ми зробили все, щоб сьогодні виробник був задоволений економічним показником свого господарювання. Мінагрополітики пішло назустріч сільгоспвиробникам, і цей діалог уже дав відчутні результати.
Минулого тижня я провів зустріч з Асоціацією фермерів та приватних землевласників. Ми окреслили першочергові завдання держави і фермерів з вирішення цього питання. Зокрема, щодо створення альтернативи зерноторговим компаніям (які не займаються власне виробництвом) шляхом об’єднання малих та середніх господарств у зернові кооперативи, будівництво на їхній базі елеваторів. Бо один фермер, звісно, з цим не впорається, а зерновий кооператив зможе. Паралельно ми працюємо над здешевленням логістичного ланцюга. Антимонопольний комітет уже завершує перевірки з дотримання антимонопольного законодавства лінійними елеваторами та розпочав перевірки припортових елеваторів. За результатами цієї роботи буде винесено рішення.
— Як вплинула на аграрний ринок ситуація з призупинкою експорту продовольчої продукції в РФ? Про які втрати у грошовому вираженні йдеться і чи вичерпано вже конфлікт? Чи варто вітчизняним виробникам і надалі нарощувати співпрацю з північно-східним сусідом, чи все-таки диверсифікувати ризики, спрямувавши увагу на інші ринки?
— Як і було домовлено, українська сторона створила робочу групу, сформувала її склад, а також направила документи із сертифікації двох лабораторій. На сьогодні ми чекаємо пропозицій від РФ щодо складу їхньої робочої групи і графіка приїзду фахівців для виконання тих умов, які ми обговорювали. Зокрема, з підтвердження повноважень наших лабораторій і моніторингу виробництва на наших фабриках. І ми переконані, що, коли це відбудеться, всі рішення будуть позитивні.
На сьогодні в Україні визначено ще 4 лабораторії для акредитації на відповідність вимогам російського законодавства у сфері захисту прав споживачів. Ми щоденно на зв’язку і робимо все, щоб це прискорити.
Уряд продовжує роботу з врегулювання ситуації, пов’язаної з поставками української продукції на російський ринок. Та на місці ми не стоятимемо. Уже зараз вбачаємо значний резерв нарощування присутності на зовнішніх ринках зокрема країн Європи, Близького Сходу (Перської затоки), Азії (особливо Східної та Південно-Східної), деяких країн Африки.
Та найперспективнішими є Китай (зернові, олійні культури), Японія та Південна Корея (за фуражними зерновими, продуктами овочівництва), В’єтнам, Індонезія, Філіппіни та деякі інші країни Південно-Східної Азії, ЄС (за продукцією глибокої переробки).
— Чи вважаєте ви, що, приєднавшись до зони вільної торгівлі з ЄС, Україна не зможе знайти спільну мову із країнами Митного союзу (МС) і прийти до єдиного знаменника в питанні митних тарифів?
— Укладення Угоди про асоціацію, першим результатом якої має стати створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, дасть змогу отримати доступ до якісних товарів та послуг за невисокими цінами. Подорожчання продуктів харчування на внутрішньому ринку не очікується. Натомість українські підприємства отримають доступ до внутрішнього ринку ЄС. А це понад 500 мільйонів найбільш платоспроможних споживачів у світі. Передусім це стосується продукції агросектору, зокрема харчової та переробної промисловості. Зміниться структура торговельних операцій з ЄС. В умовах вільної торгівлі в України з’явиться можливість більше експортувати в Європу не тільки сировину, а й продукцію з високим ступенем обробки.
Я був і залишаюся прихильником європейської інтеграції України. У разі набуття Україною членства в ЄС ми поступово відшукаємо взаємовигідні умови і для України, і для країн МС. Адже економічний інтерес за будь-яких умов рано чи пізно знайде ті рамки, в яких партнерам буде вигідно співпрацювати.
— На якому етапі відбувається створення Державного земельного банку? Він уже отримав ліцензію Нацбанку, розробив умови для потенційних орендарів державної землі?
— Робота із завершення формування необхідної законодавчої бази, потрібної для початку роботи земельного банку, триває. Така тривала та ретельна підготовка зумовлена великою відповідальністю, яка стоїть перед нами, щоб українська земля не була безгосподарною і не належала тим, хто безвідповідально до неї ставитиметься. Саме тому потрібне створення установи, яка на перехідному етапі із веденням ринку землі (а це рано чи пізно відбудеться) задовольнить потреби однієї частини людей, що захочуть продати свої паї та виручити за це кошти, та іншої — соціально та економічно активних селян — придбати землю для ведення господарства. На сьогодні банк уже отримав ліцензію НБУ, триває підготовка іншої необхідної документації, щоб банк зміг запрацювати вже через 2—3 тижні.
— Нещодавно ви повернулись із Китаю. Про що вели перемовини і яких домовленостей досягли?
— Під час останніх перемовин у Піднебесній ішлося про продовження співпраці, розпочатої торік. Нагадаю, тоді було підписано дві кредитні угоди між ДПЗКУ та Ексімбанком Китаю на 3 мільярди доларів США, які спрямували на закупівлю зерна пшениці, кукурудзи, сої у наших сільгоспвиробників за форвардними і спотовими контрактами і організацію експорту в цю країну. Під час цьогорічних перемовин насамперед ішлося про реалізацію спільних проектів з модернізації зрошувальних систем і каналів у південних регіонах України.
— На сьогодні у деяких регіонах почали дорожчати цукор та картопля. Чим це спричинено? Чи достатньо цього року зберемо городини та цукрового буряку?
— В умовах ринкової економіки цінові коливання у регіонах — явище закономірне. Щодо ситуації загалом в Україні та загального валового виробництва цукрових буряків, то, як показують дані моніторингу, площі під буряком на сьогодні у доброму та задовільному стані. Тож ми очікуємо валовий збір на рівні 11,8 мільйона тонн, а виробництво цукру — на рівні 1,4—1,5 мільйона тонн. Підкреслю, що цей обсяг цукру із врахуванням перехідних залишків (понад 800 тисяч тонн) повністю забезпечує внутрішню потребу ринку (1,8 мільйона тонн) та створює необхідний перехідний запас.
Збирання цукрових буряків цьогорічного врожаю вже розпочато, перші партії цукру вже вироблено на Радехівському цукровому заводі, що на Львівщині.
Щодо картоплі та овочів, то врожай цього року очікується на торішньому рівні. Картоплі буде зібрано близько 23 мільйонів тонн, наявні сховища дають змогу зберігати близько 1 мільйона тонн картоплі та направляти її на організований ринок.
Крім того, кожен господар уже потурбувався про зимовий запас. Тому підстав для здорожчання картоплі й овочів не бачимо. Щодо врожаю овочів так званого борщового набору, то він очікується на рівні 10,4 мільйона тонн, тоді як споживається в середньому 7,4 мільйона тонн. Цього року Україна буде і з хлібом, і до хліба.
Галина ІЩЕНКО,«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Микола ПРИСЯЖНЮК. Народився на Житомирщині. Закiнчив Воронезький унiверситет, Донбаський гiрничо-металургiйний iнститут, УАДУ при Президентовi України. За фахом — економiст, iнженер, магiстр державного управлiння. Працював гранувальником алмазiв заводу «Кристал», монтажником, майстром, головним технологом на ВО «Орджонiкiдзевугiлля».
З 2002 року — перший заступник голови Житомирської облдержадмiнiстрацiї. З 2005 року — голова Нацiональної асоцiацiї виробникiв м’яса та м’ясопродуктiв. З листопада 2007 року – голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин. Депутат Верховної Ради V, VI скликань.
9 грудня 2010 року Указом Президента України призначений на посаду Міністра аграрної політики та продовольства України.
Ми в Google+