Україна переживає складні часи. Десятки тисяч чоловіків поставлені під багнети, тисячі добровольців відстоюють незалежність держави зі зброєю в руках. Неоголошена війна додала нагальності реформуванню медичної галузі загалом і фармацевтичної зокрема. Що потрібно робити, щоб не залежати від імпорту закордонних лікарських засобів? Про це ми говоримо із завідувачем відділу фізико-хімічної фармакології Фізико-хімічного інституту ім. О.В.Богатського НАН України академіком Миколою ГОЛОВЕНКОМ.
— Миколо Яковичу, останніми роками українська фармацевтична галузь розвивалась досить динамічно, однак значною мірою залишилась у прямій залежності від імпорту субстанцій. Не впроваджуються в медичну практику й нові інноваційні лікарські засоби. Чому?
— Причин багато. Адже з усіх інновацій фармацевтичні — найвитратніші й найризикованіші. Також бракує досвіду. Не секрет, що в СРСР не було ні комплексної системи створення нових препаратів, ні прикладної біомедичної науки. Ми досі йдемо у фарватері країни, яка давно зникла з карти світу. До всього, негативно впливають на розвиток фармації низький рівень фінансування, труднощі із сировиною та матеріалами, застаріле обладнання тощо.
Гальмується інноваційний процес і через те, що науковці — хіміки, біологи, медики, фармацевти, а також технологи-виробничники зазвичай не об’єднані «під одним дахом». Тому й цінний досвід Одеси. Тут академіками О. В. Богатським та С. А. Андронаті було створено міжвідомчий академічно-університетський комплекс з органічної та біоорганічної хімії, одним із завдань якого саме й були розробка та створення інноваційних лікарських засобів. Завдяки такому об’єднанню нам вдається виконувати роботи, які органічно пов’язані між собою і містять повний цикл досліджень та впровадження у виробництво інноваційних препаратів.
— Які саме лікарські засоби почали розробляти в Одесі?
— Ми зосередились на двох системах — нервовій та імунній, що реагують на різні стресові ситуації, і їх порушення є причиною багатьох недуг. Як бачимо, не помились. Війна, що триває на сході країни, потребує підтримки імунітету наших воїнів, а реабілітація, тобто усунення післявоєнних синдромів — наявності на ринку ліків для нервової системи. Нині відомо, що нервова та імунна системи працюють не повністю автономно, а в тісній кооперації, формуючи єдиний комплекс реагування організму на зміни навколишнього середовища. Тож перед клініцистами та дослідниками постали нові завдання, що стосуються пошуку механізмів розвитку неврологічних захворювань і методів їх лікування. Саме тому основна увага авторів зосереджувалась на розробці нейротропних та імунотропних препаратів.
Результатом роботи стало впровадження в широку медичну практику унікального препарату феназепам, який до цього часу є надійним помічником психіатрів. Його з успіхом застосовували для підтримки космонавтів під час тривалих польотів, при землетрусі в Спітаку, в інших надзвичайних ситуаціях, у військовій медицині. Головні клінічні мішені препарату — тривожний синдром і порушення сну. Порівняно з іншими транквілізаторами, саме феназепам має найбільш виражений протитривожний ефект.
Пізніше до арсеналу психотропних препаратів було додано денний транквілізатор гідазепам та снодійний — левана. Гідазепам на сьогодні є найуживанішим анксіолітиком за умов як стаціонарного, так і амбулаторного лікування.
Щодо імуностимуляторів, то авторами вперше було створено таблетовану форму низькомолекулярного синтетичного індуктора ендогенного інтерферона (аміксин), в якому, порівняно з екзогенними інтерферонами, мінімізовано побічну дію. Розроблено методи комплексної терапії хворих на гострі та хронічні недуги вірусного походження: грип, гострі респіраторні, кишкові вірусні інфекції, гострі та хронічні гепатити, герметичну інфекцію тощо.
— По собі й побратимах з Майдану та АТО знаю, що ліки, про які йдеться, справді дієві. Імунітет нам допомагали і допомагають підтримувати імуностимулятори, розроблені вами. У нас було багато контужених бійців, хлопців, котрим складно було повернутись до мирного життя. Як вдалося налагодити виробництво цих ліків?
— Це було б неможливо зробити без ТДВ «ІнтерХім», створеного на базі підрозділу Фізико-хімічного інституту ім. О. В. Богатського НАН України. Згодом за рахунок значних інвестицій побудували завод готових лікарських засобів, в якому все виробництво сертифіковано на відповідність європейським стандартам належної виробничої практики. Це сучасне, високотехнологічне підприємство, оснащене новітнім устаткуванням провідних світових виробників. На всіх етапах створення препаратів забезпечується ретельний контроль якості.
— В Україні більш як півроку тривають воєнні дії. Чи є якісь дані щодо застосування одеських препаратів у шпиталях?
— Особливістю цієї неоголошеної війни є масовість і різноманітність політравм, загроза виникнення епідемічних спалахів інфекційних хвороб серед військовослужбовців, а також гнійно-септичних ускладнень. Застосування аміксину, який сумісний з антибіотиками, протизапальними та анальгетичними засобами, в комплексній терапії при підготовці хворих до оперативних втручань, з політравмами, в післяопераційному періоді дає змогу суттєво знизити ризик гнійно-септичних ускладнень.
Екстремальні ситуації, в яких перебувають бійці, не можуть не впливати на їхню психіку. У деяких клінічних госпіталях Держприкордонслужби та Міноборони для усунення посттравматичного стресового синдрому застосовують різні нейротропні засоби, зокрема, серед яких препарати феназепам, гідазепам, левана, які мають швидку ефективну дію. Їх передав ТДВ «ІнтерХім» цим медичним закладам на безоплатній основі. Психологи й психіатри зазначають, що така допомога може знадобитись також волонтерам, які бувають у зоні АТО, й мирному населенню, яке там проживає.
— Наша громадська організація «Самооборона Майдану «8 сотня 1 взвод» теж отримала допомогу від «ІнтерХіму», за що дуже вдячні його керівнику Анатолію Редеру. Препарати ми також передали в батальйон «Айдар», у 51-у бригаду, інші підрозділи. Це — знеболювальні, імуностимулятори. Їм вони дуже знадобились в умовах воєнних дій.
— Це справді найвища оцінка нашої роботи. І головне, цим ми демонструємо, що Україна здатна розробляти високотехнологічні проекти і впроваджувати їх у життя, здатна забезпечувати себе сама. До слова, закордонні колеги теж високо оцінюють нашу роботу. Тож сподіваємось, що наша праця започатковує перехід вітчизняної фармацевтичної промисловості до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, що в свою чергу сприятиме інтенсивному технологічному переоснащенню підприємств, підвищенню науково-дослідного потенціалу галузі, забезпеченню конкурентоспроможності національних виробників.
Сергій УХАЧЕВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Микола ГОЛОВЕНКО. Народився 1942 року в Новій Одесі на Миколаївщині. Заслужений діяч науки і техніки України. Академік Національної академії медичних наук України. Автор понад 500 наукових праць, у тому числі 8 монографій та 25 винаходів.