Перший заступник міністра аграрної
політики та продовольства
Микола БЕЗУГЛИЙ

Торік завдяки рекордним урожаям зернових, бурхливому розвитку агровиробництва та визнанню вкладу вітчизняних учених у світову аграрну науку Україні випала хороша нагода — її обрали головувати у Союзі європейських аграрних академій. Це значить, що цього року президент цієї поважної міжнародної установи, академік НААН Микола Безуглий озвучить свої ініціативи під час VІІ Генеральної асамблеї Союзу європейських аграрних академій, що відбудеться днями у Швеції. Що Україна запропонує Європі та які наслідки це матиме для держави? Про це наша розмова напередодні наукового зібрання з президентом Національної академії аграрних наук України, першим заступником міністра аграрної політики та продовольства Миколою БЕЗУГЛИМ.

— Миколо Дмитровичу, яке глобальне питання стане фішкою для обговорення серед європейської наукової спільноти?

— Сьогодні все людство стурбоване зростанням кількості голодуючого населення у світі. Тому Україна цікава для міжнародної спільноти насамперед як велика аграрна країна, що може допомогти людству боротися з голодом. Адже, згідно з національним проектом «Зерно України», в найближчі чотири—п’ять років виробництво зернових зросте в Україні до 80 млн тонн,  тож 40—50 млн тонн зможемо спокійно продати на зовнішні ринки. Для ООН логічно було б подумати про створення  стратегічних запасів продовольчого зерна в Україні в обсязі до 10 млн тонн. Адже вже торік наша держава вийшла у лідери виробництва зерна на душу населення. У 2011-му вітчизняні аграрії виробили понад 1200 кг зернових на одного громадянина (для продовольчої безпеки достатньо 500 кг — Авт.). Тож ми могли б без загрози для власної продбезпеки, втрати комерційного інтересу зробити свій вклад у розв’язання загальнопланетарної проблеми — боротьби з недоїданням і голодом у африканських та азійських країнах. До того ж, це було б вигідно  ООН з точки зору логістики.

Ми маємо скористатись своїм головуванням у Союзі європейських аграрних академій і озвучити ідею перед науковими колами ЄС. Якщо отримаємо їхню підтримку, Україна матиме шанс брати участь не лише у комерційному зерновому ринку, а й долучитися до гуманітарних і продовольчих програм ФАО і ООН.

Для зберігання 10 млн тонн стратегічного запасу зерна ООН треба збудувати 140-160 елеваторів. Фото УНІАН

— Україна настільки багата, що може поділитись своїм зерном зі світом? І чи є у нас інфраструктура для створення і зберігання стратегічних запасів ООН?

— Україна не настільки багата, щоб комусь дарувати 10 млн тонн зерна. Адже на сьогодні його вартість становить $2,750 млрд. Ця програма має виконуватися за міжнародні, а не українські кошти. Водночас, у нашій країні є надлишок продовольчого зерна, і використовувати пшеницю на фуражні цілі не зовсім гуманно, коли десятки мільйонів людей у світі недоїдають хліба.

Щодо інфраструктури, то в цілому для зберігання 10 млн тонн зерна потрібно майже 140—160 елеваторів. Їх ще треба збудувати. Знову ж таки, фінансування мають взяти на себе міжнародні інвестори. А це $2,5 млрд інвестицій та 12—15 тис. додаткових робочих місць (на одному елеваторі працює 120—150 робітників — Авт.). Тобто внаслідок впровадження у життя цієї ініціативи в країну може зайти понад $5 млрд інвестицій. Держава від цього лише виграє. Це може навіть змінити міжнародну політику та сфери впливу. Тобто, як бачимо, виграємо політично, економічно і навіть соціально, бо будівництво елеваторів у сільській місцевості дасть роботу тисячам селян.

— Це єдина тема, яку підніматимете у Європі?

— Ініціюватимемо також проведення великої наради у наступному році в Україні до 150-річчя народження всесвітньо відомого вченого Володимира Івановича Вернадського, першого президента Української академії наук. Під час цього заходу у 2013 році буде нагода продовжити тему створення стратегічного запасу продовольчого зерна ООН в Україні. Адже це тема не одного дня, і її якомога частіше слід порушувати перед міжнародною спільнотою, аби вона була підтримана у майбутньому провідними економістами і політиками світу. Найближчим часом плануємо озвучити її і під час наукового зібрання у Стокгольмі.

— Кілька слів про те, над чим б’ється європейська аграрна наука? Куди вона рухається? І яка її основна відмінність від вітчизняної?

— Ми можемо позаздрити нашим колегам. На жаль, перебуваємо у різних вагових категоріях. Адже в Україні на одного науковця середньорічні витрати становлять 43 тис. грн (це $5,6 тис.), тоді як у Європі — $150—200 тис.

Європейська наука, як і ми, працює над одними і тими ж цілями — збільшення генетичного потенціалу сільськогосподарських культур і його реалізації в агровиробництві. Це питання номер один у світі. Але ми суттєво розходимося у методах досягнення мети. На нові методики (молекулярно-генетичні, біотехнології тощо)  бракує коштів. Крім того, на Заході для кожного фахівця створено автоматизоване робоче місце. Приміром, сучасне місце біотехнолога-тваринника в Європі коштує кілька мільйонів доларів. У нас такої можливості немає. Відтак, мої учні у Харкові працюють на механічних мікроманіпуляторах, куплених ще за часів СРСР у Інституті біофізики. Тобто те, що у нас академік Ю. М. Сиволап і його колектив протягом року зробить, там роблять за кілька робочих днів, бо за кавою інженер спостерігає, як це здійснює цілий робочий комплекс. Тобто просуваємося набагато повільніше, хоча кінцеві результати часто збігаються.

На жаль, у фінансуванні відстаємо надзвичайно — і це основний стримуючий фактор не лише для аграрної академії, а й для всіх учених. Чимало з них працює у західних провідних лабораторіях і, на жаль, чи на щастя, чимала частка залишається працювати там назавжди. Інноваційно-прикладна складова нашої академії очевидна. Щодо фундаментальних природоохоронних досліджень, які вивчають 20% європейських колег, то на них теж немає можливостей. Тут об’єкти досліджень значно ширші. Відстаємо й у науковому забезпеченні розробок технологій виробництва біопалива.

— Який вихід із ситуації бачите? Як відомо, у Сербії після того, як держава звела до мінімуму фінансування аграрних інститутів, розвинулася приватна ініціатива. Половина вчених пішла,інша — стала настільки інтенсивно працювати, що винайшли нові гібриди, сорти, створили біля інституту підприємства, знайшли для своєї продукції ринки збуту у 60 країнах світу і стали багатими людьми.

— Мабуть ви знаєте, що в НААН таке реформування також започатковане. Уряд не фінансує у повному обсязі науку не тому, що не хоче,  а тому, що не має такої можливості. Та й за рахунок пенсіонерів розвивати науку важко, тому перші кроки з омолодження академії уже почались. Нині основним напрямком підняття матеріально-технічного стану академії є державно-приватне партнерство. Бо 1,5 млрд грн на фінансування всієї академії, які надійшли з бюджету за попередню п’ятирічку, — явно не достатньо. Щоб стати дієвими — потрібні інвестиції.

І бізнес готовий їх надати. Так, у 2011-му на умовах державно-приватного партнерства збудовано два сучасні насіннєві заводи. Тоді ж академія підписала меморандум про співпрацю з всесвітньо відомими насіннєвими компаніями — «Піонером» і «Монсанто».  Домовились про створення спільних сортів і гібридів у наших науково-дослідних інститутах. Ми даємо приміщення, людей, землю, вони — гроші в оновлення матеріально-технічної бази господарств, селекційну техніку, створення лабораторій для конструювання нових сортів-гібридів.

Нас звинувачують, що ми роздаємо землю, залучаємо приватний капітал у дослідні господарства, розглядаємо корпоратизацію інститутів та часткову їх приватизацію. Але це питання поглядів. Консерватори хай думають, як хочуть. Наша мета — зробити дієву академію не лише з дієвою президією, а й з дієвими НДІ та експериментальною базою. А те, що з грошима і сучасними технологіями наша наука, академія набуде нового поштовху для розвитку, немає сумнівів. Адже маємо значний потенціал, і свідчення цього — підписання контрактів, про які я сказав вище. Цьогоріч на нас вийшла всесвітньо відома компанія Лімагрейн, що забезпечує насінням пів-Європи і значну частину Латинської та Північної Америки. Вона пропонує Академії дати їй дозвіл на дистриб’юторство насіння пшениць українських сортів одеської селекції по всьому світу з розрахунку розподілу роялті 50/50. Ми дали  погодження, і нині вони дають уже перший внесок — 250 тис. євро, або 2,6 млн грн.

Галина ІЩЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ 

«УК»Микола БЕЗУГЛИЙ. Народився 26 жовтня 1957 р. у м. Люботин Харківської обл. Закінчив Харківський держуніверситет ім. О. М. Горького та Харківський регіональний інститут держуправління Національної академії держуправління при Президентові України. Доктор сільськогосподарських наук. Академік НААН. Автор понад 200 наукових праць. Має 19 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Лауреат Державної премії у галузі науки і техніки. З грудня 2010 р. — перший заступник міністра аграрної політики і продовольства України. З березня  2011 р. — Президент НААН.

ДОХОДИ

Аграрії сплатили 7,8 млрд грн податків

У  І кварталі 2012 року виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств зросло на 0,5% порівняно з відповідним періодом минулого року. Обсяг сільгосппродукції у фактичних цінах дорівнював 19 млрд грн. Про це під час засідання колегії Мінагропроду повідомив директор департаменту економічного розвитку і аграрного ринку Сергій Кваша.

«Обсяги виробництва валової продукції збільшилися в 18 регіонах, з яких найбільший приріст спостерігався в Хмельницькій — на 7,6%, Донецькій — на 6,5%, Полтавській — на 5%, Тернопільській — на 4,4 %, Дніпропетровській — на 2,8% областях», — зазначив Сергій Кваша, підсумувавши, що агропромисловий комплекс поступово перетворюється в один із основних бюджетоутворюючих секторів економіки держави.

«До зведеного бюджету станом на 1 квітня 2012 року від підприємств агропромислового комплексу надійшло 7,8 мільярда гривень податкових платежів», — наголосив він, повідомляє прес-служба Мінагропроду.