Допоки домовляються політики, воїни «білокрилого лицарства» на чолі з командиром полковником Михайлом Забродським, пройшовши крізь пекло боїв, ворожі засідки, вогневі удари, врятували життя своїх побратимів.
Розмова з командиром легендарної 95-ї аеромобільної бригади полковником Михайлом Забродським відбулася за кілька днів до того, як він разом зі своїми «білокрилими лицарями» вирушив у черговий бойовий рейд. Хлопці готувалися до бою, ремонтували пошкоджені бойові машини, обслуговували зброю. І як у справжній війні вивчали трофеї, які здобули в попередніх боях — сучасну зброю супротивника.
Кожний їхній рух чіткий, виважений, бо, мабуть, у душі не мають жодних панічних настроїв. Я не побачив жодного, хто хотів би уникнути майбутнього походу. Навіть поранені солдати намагалися довести командирові, що за кілька днів вони знову стануть у стрій. «Тільки не лишайте нас на базі», — вмовляли вони свого комбрига.
Інженерні споруди зводили профі
Усі воїни 95-ї свято вірять слову командира. Те, що він скаже навіть найтихішим голосом, вони почують і кожне його слово сприймуть як закон. Про минулі перемоги своїх десантників командир говорить з ледь помітною усмішкою. Мовляв, що було, те минуло.
— Ми просто зробили свою роботу, — зазначив полковник Михайло Забродський. — Виконали завдання командування.
Велика кількість знищеної десантниками ворожої техніки та живої сили якнайкраще деморалізує терористів. Адже російська пропаганда міцно вбила в їхні голови тези про неспроможність Збройних сил України та непереможність загарбницької російської зброї. А тут… виявилось усе навпаки. Терористи були змушені панічно тікати із захоплених міст. За даними радіоперехоплень, час від часу штурмові групи десантників у донесеннях терористів перетворювались на цілі українські армії.
— Так, тоді ми відтягнули на себе чималі сили супротивника, які, замість атакувати та обстрілювати наші сили на передовій, були змушені реагувати на нас, — продовжив розповідь командир бригади.
Та десантники не лише відволікали на себе супротивника. Вони зібрали надзвичайно цінну розвідувальну інформацію про ворога. Зокрема про рівень інженерних споруд, які ті встановили в окупованих населених пунктах. Як зазначив Михайло Забродський, те, що довелося побачити десантникам, неабияк вразило. Адже укріпрайони бандитів були організовані на високому професійному рівні. Інженерні споруди зводили не шахтарі чи прості громадяни, як це намагаються показати російські ЗМІ, а цілком підготовлені російські військові інженери. Траншеї, бліндажі, замасковані вогневі позиції — все це було облаштовано за всіма правилами російського бойового статуту.
— Видно роботу не одного тижня і навіть не одного місяця, — продовжує Михайло Забродський. — Окопи і траншеї повного профілю, бетонні споруди. Працювали наполегливо. Більшість фортифікаційних споруд терористів зроблено з використанням важкої інженерної техніки: кранів, трейлерів і бульдозерів. І казати, що все це створили дідусі киркою і лопатою, просто смішно.
Окремо комбриг розповів про трофеї, демонструючи їх. З походу десантники повернулись на російських БМП та БТРах. Навіть захопили танк. До речі, саме на ньому і красувався надпис «На Львів». А ще у здобутку крилатої піхоти — новітній російський військовий КамАЗ із встановленою в кузові зеніткою. Тепер десантники нищитимуть терористів і новітнім російським кулеметом «Корд», захопленим у бою. До речі, такі кулемети є на озброєнні лише збройних сил Російської Федерації.
Звичайно, під час рейду було знищено чималу кількість живої сили супротивника. Але скільки саме, підрахувати важко. Бо десантники діяли за принципом «А хто ж їх рахуватиме» і окремої «сепарської» бухгалтерії не вели. Головне, що наші втрати зведені до мінімуму.
Допоки домовляються політики
До речі, і великих гарнізонів, про які розповідає російська пропаганда, — по півтори-дві тисячі осіб у тилах ворога — теж немає. Цю неправдиву інформацію цілком вигадали російські «маніпулятори мізків», щоб, з одного боку, настрахати українців, а з іншого — підтримати бойовий дух «ватників». Приблизно чверть тих, хто воює проти українців, — росіяни. Часто вони потрапляли у полон до наших. За словами командира 95-ї бригади, іноді траплялися навіть екзотичні полонені. Наприклад, під час однієї операції в полон узяли громадянина Ізраїлю. У нього був паспорт цієї держави.
Ця людина мала дуже цікаву історію життя. Свого часу, до 2011 року, він служив у Збройних силах України. Але за національністю єврей і тому вирішив емігрувати на історичну батьківщину. Та виявилося, що там він не зміг знайти нормальної, за його словами, роботи. Через Інтернет на нього вийшов вербувальник із Росії й запропонував створити так званий руський взвод кількістю 30–35 людей і з цією групою приїхати на територію Донбасу. Підготовку вони проходили в одному із санаторіїв Ростова. Однак перший же бій з українськими десантниками став для групи іноземних найманців останнім. А їхній командир потрапив до нас важкопораненим і думав, що до ранку вже не доживе. Тому чесно і правдиво розповів усе десантникам на камеру.
Комплектування бойових груп терористів стандартне для російської армії: на групу 100 чоловік — 15–20 добре підготовлених професіоналів. Інші — звичайні солдати, яких між собою профі називають «консервами». Бо для них вони просто живе м’ясо, яке кидають для прикриття відходу бойової групи. Неодноразово полонені казали, що не знають, куди зникли їхні командири. Ось вам і ставлення російських диверсантів до обдурених ними людей.
Однак нині головне — припинити прибуття найманців із Росії. Бо нині на так званій лінії нуля, тобто державному кордоні, впритул стоїть російська артилерія і обстрілює нашу територію. Робить це не тому, що там якісь найпідготовленіші фахівці чи суперзброя, а тому, що знають, що у відповідь ми не стрілятимемо. Допоки домовляються політики…
А ТИМ ЧАСОМ. Під час підготовки матеріалу стало відомо, що Президент України Петро Порошенко присвоїв звання Герой України із врученням ордена «Золота Зірка» полковникові Михайлові Забродському. Відповідні укази глава держави підписав 23 серпня. Вітаємо командира з високою нагородою й бажаємо, щоб усі його бійці повертались із завдань живими і з перемогою.
Тарас ГРЕНЬ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+