ТРИВAЛІСТЬ ЖИТТЯ
Шанс довго отримувати виплати є у чоловіків і жінок
Анатолій ФЕДОРЕНКО,
віце-президент
компанії
"КІНТО"
Іноді ввечері читаю Міфи Давньої Греції, які є чудовим снодійним. Десяти хвилин ознайомлення з подвигами Геракла, Ясона, Персея та інших героїв Еллади досить, аби поринути в царство Морфея. Мабуть, щось схоже відбувається і з нашими політиками, які відповідальні за реформування пенсійної системи. Їм достатньо послухати міфи пенсійної реформи, які з усіх боків розповідають різні фахівці, як виникає глибока апатія до здійснення практичних перетворень. Однак на відміну від грецької міфології, яка прославляє дії богів Олімпу, на українському поки що панують невизначеність та невпевненість у напрямках, термінах та змістовному наповненні пенсійної реформи. Відтак виникають пропозиції ще раз вивчити світовий досвід, переглянути концептуальні засади побудови нової пенсійної системи, перенести строки її втілення на більш сприятливі часи...
З плином
часу пенсійна тема обростає новими міфами й страшилками на кшталт: люди не
доживуть до виходу на пенсію; якщо доживуть - не встигнуть накопичити достатні
кошти; якщо встигнуть - накопичення у них вкрадуть; якщо не вкрадуть, то не
повернуть; якщо повернуть, то не все... "У найгірше вірю одразу, в повному
обсязі і без будь-яких аргументів", - сказав відомий сатирик. Тож пропоную
ознайомитися з міфологією української пенсійної реформи. Можливо, це дозволить
послабити вплив міфічного Морфея на нашу дійсність.
Міф перший
Якщо підвищити пенсійний вік чоловікам навіть на два роки, вони будуть помирати, не доживаючи до пенсії
За офіційною статистикою, середній вік життя українських чоловіків (так звана тривалість життя при народженні) -приблизно 62 роки. Відтак виникає думка, що після 62-х чоловіки не живуть... Однак так звана "середня очікувана тривалість життя" чоловіків, які вже досягли 60-річного віку, становить 74,5 року. Тобто у разі своєчасного виходу на пенсію чоловіки мають шанс у середньому отримувати пенсійні виплати понад 14 років. При досягненні 62 років середня очікувана тривалість життя чоловіків зростає до 75,5 року. При дожитті до 65 років чоловіки мають шанс прожити до 77 і т. д.
Водночас середній вік життя українських жінок становить приблизно 74 роки. Середня очікувана тривалість життя жінок, які досягли 55-річного віку, - 79 років. Отже, середньостатистична українська пенсіонерка на сьогодні має можливість отримувати пенсію протягом 24 років - період, рекордний серед усіх розвинутих країн світу. Очікувана тривалість життя українок, які досягли 60-річного віку, становить 80 років. Тому в разі підвищення пенсійного віку на 5 років українська жінка має шанс отримувати пенсійні виплати протягом 20 років.
Міф другий
Причиною дефіциту бюджету Пенсійного фонду є "спеціальні" пенсії, які призначаються за окремими законами
Спеціальні пенсії, сума місячної виплати за якими перевищує 10 тис. грн, отримують лише 3 856 осіб, а питома вага їх виплат у загальному бюджеті ПФУ менше 1%. До того ж, спеціальна частина таких пенсій сплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому, як правильно зазначив голова ПФУ, в економічному плані як чинник збалансування бюджету ПФУ спецпенсії погоди не роблять. А що ж тоді робить погоду?
Халепа полягає в тому, що за шість останніх років ВВП в країні у поточних цінах зріс у 3,1 раза, середня заробітна плата - в 3,8 раза, а середня пенсія - в 5,5 раза (!). Як наслідок, за цей же час коефіцієнт заміщення пенсією заробітної плати в Україні збільшився майже у 1,5 раза: з 30% у 2004 р. до 47% у 2010-му. Ще три роки збереження такого темпу - і в системі державних фінансів буде повний колапс. При цьому ситуацію вже не врятує і просте збалансування показників приросту середньої пенсії і середньої заробітної плати, адже існуючий розрив (у 2010 р. $60 млрд) між доходами та видатками буде відтворюватися з кожним наступним роком.
Міф третій
95% росіян висловили недовіру НПФ як установам, що обслуговують кошти накопичувальної системи пенсійного страхування.
Справді, 95% російських громадян, які стали учасниками обов'язкової системи пенсійного страхування, спочатку не виявили бажання передавати накопичувальну частину трудової пенсії в управління приватних КУА або до НПФ. Але більшість із них не виявляла бажання доручати управління страховими внесками і державному Внєшекономбанку (ВЕБ), який отримав право на їх обслуговування. Тому держава кошти усіх "мовчунів" віддала в управління ВЕБ.
З таким самим успіхом, але зі зворотним результатом, можна було б запропонувати всім охочим доручити управління страховими внесками ВЕБ, а решту передати в управління приватних КУА або перевести до НПФ. Мали б ті самі 95%, але в приватній системі, і були б підстави для висновку, що "народ державі не вірить". Зараз росіяни поступово переводять кошти з ВЕБ до НПФ. І якщо у 2008 р. було переведено 11 млрд руб., то в 2009 р. - вже 24 млрд, а в 2010-му - майже 50 млрд руб. Як наслідок, частка учасників НПФ зросла до 20%.
Міф четвертий
Пенсійні кошти в усьому світі з метою захисту від втрат та знецінення вкладаються у державні облігації та на депозити
Така практика дійсно має місце в країнах, що стали на шлях упровадження накопичувальної системи. Але вона не типова для розвинутих пенсійних ринків. На початок 2010 р. структура глобальних світових пенсійних активів мала такий вигляд: 54% -акції, 28% - боргові цінні папери, 2% - депозити, 16% - нерухомість, метали та інші активи.
В Україні активи НПФ в акціях та депозитах мали зворотні пропорції: акції - 8,8%, депозити - 40%. Що стосується ОВДП, то цей інструмент може не лише захистити пенсійні накопичення, а й призвести до неефективного їх використання. Тому не слід його ідеалізувати. Згадаймо, що уряди Угорщини і Аргентини вживають адміністративних заходів щодо "націоналізації" пенсійних накопичень з метою покриття дефіциту держбюджету через облігації внутрішньої позики.
Міф п'ятий
Світова пенсійна система зазнала нищівного краху в умовах фінансової кризи, тож упроваджувати ІІ рівень в Україні несвоєчасно
Крах справді мав місце. Однак не нищівний і не довготривалий. Глобальні пенсійні активи в 2008 р. впали на 21% порівняно з обсягами кінця 2007 р. Але вже у 2009-му вони відновили 17% втраченої суми, а в 2010-му додали ще 12% і вийшли на рекордні $26,496 трлн ($23,290 трлн у 2009 р.), що на $1,564 трлн більше, ніж у найкращому докризовому 2007 році ($24,932 трлн). Тому чутки щодо "смерті світової пенсійної системи" дещо перебільшені і теж з області міфології.
Щодо своєчасності впровадження ІІ рівня пенсійної системи слід зауважити, що низький рівень цін на акції в умовах кризи якраз і був найсприятливішим часом для її запуску, оскільки ситуація в перспективі обіцяла найвищі темпи зростання фондових індексів, а відтак і прибутків пенсійних фондів та їхніх учасників, що підтвердила більшість НПФ України.
Міф шостий
Якщо до участі у ІІ рівні залучити 40-річних, вони не встигнуть накопичити достатню суму для придбання довічного ануїтету
По-перше, сьогоднішні 40-річні будуть виходити на пенсію в 65 років: і жінки, і чоловіки, в цьому немає жодного сумніву. Україна - "стара" європейська країна з низьким рівнем народжуваності та високою питомою вагою пенсіонерів, що має тенденцію до зростання, тож доля інших країн Старого світу нам уготована: у США вік виходу на пенсію чоловіків і жінок - 67 років, у Швеції, Японії, Німеччині - 65 років уже сьогодні. Отже, період накопичення коштів в Україні міг би становити не 15-20 років, як для теперішніх умов, а 25, що докорінним чином змінює базу розрахунків.
По-друге, вже на сьогодні для отримання довічної додаткової щомісячної пенсії на рівні 800-900 грн достатньо внести суму на рахунок страхової компанії приблизно 100 тис. грн. Як показують розрахунки, така сума за 25 років може бути з легкістю накопичена учасником НПФ, який отримує середню заробітну плату 2600 грн на місяць (для умов 2012 р.), сплачує внески за ставкою 7% від ФОП та має середньорічний інвестиційний дохід 10%.
Міф сьомий
Загальнообов'язкове пенсійне страхування на етапі виплат повинне здійснюватися лише страховими компаніями, оскільки в НПФ існують ризики вичерпання джерел фінансування пенсійних виплат для "довгожителів"
Справді, Пенсійному фонду заборонено укладати договори страхування довічної пенсії. Однак розв'язати проблему пенсійного забезпечення "довгожителів" через НПФ можна шляхом, по-перше, збільшення мінімального періоду здійснення виплати пенсії на визначений термін з 10 років на термін очікуваної тривалості життя застрахованої особи (чоловіки -15 років, жінки - 25 років); по-друге, подальшої періодичної пролонгації договору про виплату пенсії на термін очікуваної тривалості життя учасника НПФ відповідного віку та статі. Це дасть змогу максимально зблизити період виплати пенсій на визначений час із фактичною тривалістю життя конкретного учасника НПФ.
***
Що можна порекомендувати, аби розвіяти міфи довкола пенсійної реформи та зробити її реальною?
Перше. Слід послідовно реалізувати концепцію підвищення пенсійного віку жінкам до 60 років та чоловікам до 62 років, виходячи з невідворотності таких заходів, оскільки це є меншим злом, ніж покриття дефіциту ПФУ шляхом грошової емісії або тотальних державних запозичень, що неминуче призведе до збільшення інфляції.
Друге. Для збалансування бюджету ПФУ та підтримання стабільного пенсійного забезпечення учасників солідарної системи необхідно звести інфляцію в країні до рівня 3% річних, а пенсію індексувати лише на показник інфляції. Розрахунок показує, що за таких умов та 10% зростання номінальної заробітної плати за рік бюджет ПФУ можна врівноважити протягом наступних 6 років.
Третє. Відмовитись від вимоги збалансування бюджету ПФУ як обов'язкової умови впровадження другого рівня пенсійної системи, оскільки досягти реального врівноваження доходів та видатків ПФУ за два-три неможливо. Але й відкладати термін запуску накопичувальної системи пенсійного страхування на невизначений час неприпустимо, тим більше, що за новим законом другим рівнем буде охоплене вужче коло застрахованих осіб, а ставки страхових внесків упроваджуватимуть поетапно: з 2% до 7% протягом шести років.
Четверте. З метою забезпечення громадянам права вільного вибору необхідно передбачити можливість допуску НПФ до роботи з обов'язковими страховими внесками одночасно з початком роботи Накопичувального пенсійного фонду.
П'яте. Поряд із виплатами довічних ануїтетів через страхові компанії слід передбачити можливість учасникам ІІ рівня отримувати з НПФ виплати на визначений термін з урахуванням очікуваної тривалості життя застрахованої особи відповідної вікової групи та статі на засадах вільного вибору.
Шосте. Розміщувати кошти накопичувальної системи пенсійного страхування у перші роки її функціонування необхідно з урахуванням світового досвіду щодо складу та структури пенсійних активів і особливостей національного фінансового ринку (високі ризики та обмежена місткість ринку): до 40% - у спеціальні пенсійні ОВДП, що враховують показник інфляції; 20% - у спеціальні пенсійні депозити державних банків, що враховують показник інфляції (Ощадбанк, Укрексімбанк); 40% - в акції емітентів, що перебувають під контролем держави (національні та державні акціонерні компанії, державні холдинги та банки, стратегічні підприємства тощо).