Вона знана поетеса, художниця, вокалістка, захистила докторську ди­сертацію й викладає у Тернопільському національному медичному університеті ім. Івана Горбачевського. Свій талант Наталія Волотовська спрямовує задля України.  Її лірика сповнена високого громадянського звучання, любові до рідної землі, її пензель залюблений в українське життя. Щоб внести частку в допомогу нашій армії, пані Наталія взялася творити листівки свободи. Їх не лише малює, а й супроводжує патріотичними поетичними рядками, якот: «Ми — українці! Ми — вітри свободи твоєї, мій гартований народе!»

Абетка маленького українця

11річною Наталія Волотовська видала у видавництві «Богдан» абетку, яка на одному з міжнародних конкурсів виборола гранпрі. І писала вірші, прозові твори.

2014 року народила сина Володю і стала створювати дитячі малюнки. Запрагла написати й проілюструвати нову абетку, яка спонукала б маленьких українців цінувати, шанувати та полюбити саме  українські символи — синьожовтий прапор, Тризуб, вишивку, різні обереги. Залишилося закінчити тільки три ілюстрації та знайти видавця. Деякі з малюнків абетки вже навіть прикрашали обкладинки журналу «Вечірня казка».

Два роки тому Наталія Волотовська натрапила на проєкт «Поетична листівка», який започаткувала переселенка Світлана Вертола. За його умовами, можна було надіслати власний малюнок, а хтось із поетів мав написати вірш до нього. «Так з’явилася ця тема в моєму житті», — каже пані Наталія.

2020 року син пані Наталії йшов у перший клас. Хотіла, каже, зробити щось таке, щоб запам’яталося йому та його однокласникам. І висловила пропозицію, яку підтримав Тернопільський міський голова. Тоді всім першокласникам обласного центру вручили листівкувітання з Першовереснем. Це була патріотична листівка «Ми — українці! Ми — вітри свободи!» з віршем та ілюстрацією Наталії Волотовської. Торік завершувала написання та захищала докторську дисертацію. Але новий імпульс у творчому вирішенні пані Наталії поштівки отримали з початком повномасштабного вторгнення російських супостатів в Україну.

Волонтерство як природна потреба

Світанок 24 лютого в Наталії Волотовської теж викликав потрясіння. Однак  поринула у справи: допомагала ліпити вареники, плести маскувальні сітки. Син дуже тривожно реагував на сирени повітряної тривоги, на те, що треба бігти у вологий підвал. Прийняла рішення виїхати на певний час за кордон. Опинилися у Словаччині. Спочатку були у місті Тренчин. Тут пані Наталія знайшла волонтерський осередок і допомагала сортувати ліки, речі, які видавали приїжджим. Розробила інформаційний лист, що вручали українцям, які шукали прихистку у Словаччині. Там були поради психологічної допомоги, але головне — контакти, куди звертатися по підтримку.

За якийсь час Наталія Волотовська переїхала у Братиславу. Тут у Центрі гуманітарної підтримки українського народу працювало чимало волонтерів, а з медиків були тільки пані Наталія та її мама — кандидат меднаук, доцент Світлана ЛукащукФедик. Тож надавали консультативну допомогу як лікарі. Наталії Волотовській довелося згадати загальні засади медицини й підшукувати ліки, потрібні нашим співвітчизникам. Адже медичне обслуговування в перші тижні не було налагоджено.

Пані Наталія у словацькій столиці узяла кілька разів участь у мітингах, на яких виконувала українські класичні музичні твори й читала власні вірші. У центрі української писемності організовувала для дітей наших переселенців заходи про здоровий спосіб життя.

«Волонтерство нині — природна потреба будьякого українця», — стверджує Наталія Волотовська. Зі Словаччини їй вдалося доправити гуманітарний вантаж із перев’язувальним матеріалом, турнікетами, повітропроводами, протизапальними препаратами та індивідуальними аптечками для потреб військових медиків. Безкоштовно передала власні малюнки на українську тематику для NFTколекції. Три Наталині роботи придбано в межах цього проєкту, в якому взяли участь 100 художників, а кошти передали на потреби медичного батальйону «Госпітальєри України» та волонтерської організації «Армія SOS».

Тепер Наталія Волотовська повернулася до створення листівок. Нещодавно видала «Все буде Україна!» Цю картку реалізують не лише в нашій країні, а й за кордоном. Нині в художниці чимало ескізів нових робіт. На них зображені калина, сонях, волошки, інші квіти, космічне небо, спокійні та впевнені діти. Не кольори та не пори року, а символи України з’являтимуться на подальших її малюнках. Бо нині, зізнається пані Наталія, хочеться втілювати енергетику проєктування миру та спокою. А ще мріє, щоб її листівки стали продукцією Укр­пошти.

Щоб допомогти оборонцям рідної землі, вирішила запропонувати для продажу свою поетичну збірку «Берегиня», що стала підсумком певного періоду творчості. У книжці опублікувала вірші, присвячені видатним постатям України, якими варто захоплюватися та досліджувати їхній життєпис, є й розділ «Історія УкраїниРуси: від хрещення до незалежності».