ПЕРСПЕКТИВА
Угода про зону вільної торгівлі з країнами СНД не заважає Україні рухатися у бік Євросоюзу
Складається враження, що підписання договорів про зону вільної торгівлі (ЗВТ) в рамках СНД, яке відбулося в Санкт-Петербурзі, за участі українського Прем’єра, дало друге дихання як прихильникам, так і противникам вступу України до Митного союзу. Того самого, в який то з допомогою обіцянок пряника, то з використанням батога економічних санкцій намагаються «запросити» нашу країну. Буквально вчора пройшли прес-конференції, телеміст, на яких державні посадовці нинішні і ті, хто був ними ще два роки тому, а також експерти ділилися своїми думками, прогнозами щодо участі України в есендевській ЗВТ.
А цистерни з пальним без мита кордон не перетнуть. Фото з сайту visualphotos.com
Слова — одне, факти інше
Приміром, перший заступник директора Інституту стратегічних досліджень НАН України Ярослав Жаліло вважає підписання угоди важливим кроком, який сприятиме зростанню товарообороту нашої країни з членами цього об’єднання. На його думку, двосторонні угоди, які підписувалися з різними державами СНД раніше, не відігравали ключової ролі у розширенні економічних відносин і часто-густо взагалі не виконувалися. Відтепер, на думку Ярослава Жаліла, все відбуватиметься за єдиними уніфікованими правилами. «Я би сказав так: відтепер на теренах СНД буде євроіснування торгівлі (тобто вона матиме європейське обличчя). А створення — це альтернатива створенню Митного союзу. Однозначно така угода надасть поштовху до поліпшення зовнішньоторговельного сальдо України. ЗВТ — це стабільність, нові сфери торгівлі, спрощення пересування товарів, — підкреслив він.
На думку ж незалежного експерта Віктора Суслова, який брав участь у прес-конференції спільно із заступником директора Інституту стратегічних досліджень НАН Ярославом Жалілом, підписання угод із СНД та ЄС призведе до непередбачуваних наслідків — товари із СНД та ЄС без мита проникатимуть в Україну. «До того ж я вважаю, що Україна нині не приваблива для іноземних інвесторів із Європи, а наш основний ринок збуту — країни СНД, зокрема Росія. Наші товари, крім сировини, Європі не потрібні», — зазначив він. І далі навів цифри експорту та імпорту України з країнами СНД та ЄС, підводячи всіх до думки, що Митний союз для нас краще, ніж ЄС.
Однак, коли б експерт докладніше зупинився на структурі експорту-імпорту, то ми могли б переконатися, що левову частку того, що ми ввозимо з СНД, становлять російські енергоносії, тобто сировина, а не високотехнологічна продукція, до якої Україна завдяки вступу до СОТ має доступ. У той час як Росія продовжує докладати максимум зусиль, щоб США відмінили щодо неї дію поправки Джексона—Веніка, яка забороняє експортувати в РФ високі технології. Цікаво також, у структурі зовнішньої торгівлі РФ найважливіше місце займають аж ніяк не країни СНД, а саме Євросоюз. На частку останнього в першому півріччі цього року припало 48,8%, а на країни СНД більш ніж утричі менше — 15,5%. А частка країн Митного союзу в російському товарообороті становила лише 7,5%. У той же час навіть зі США товарооборот зріс більш ніж на 40 %.
Тобто виходить дивна ситуація. Свого часу керівництво РФ сприйняло у штики наміри нашої держави інтегруватися в структури Північно-Атлантичного союзу. Проте сама Росія набагато більше, ніж Україна, співпрацювала і співпрацює з НАТО. Тепер ситуація повторюється — у своїх неодноразових виступах та коментарях під час публічних заходів представники російської влади всіляко відраджують нас від приєднання до ЗВТ Європейського Союзу, а самі тим часом намагаються наростити товарообіг своєї держави з євроспільнотою. Зрозуміло, що у всьому цьому, як-то кажуть, нічого особистого, тільки прагматичний інтерес. Однак для чого тоді діяти за зневажливим принципом «Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику»? Адже Україна як суверенна держава має такі ж самі прагматичні інтереси, і її керівництво повинно дбати не про задоволення чиїхось глобалістських амбіцій, а передусім про людей, які дали йому в руки штурвал корабля під назвою Україна. Та коли Віктор Янукович півроку тому чітко на міжнародному рівні заявив, а потім ще неодноразово підтверджував, що курс нашої держави спрямований на приєднання до ЗВТ Євросоюзу, то це повинні були б усвідомити як близькі, так і далекі сусіди. І не лише вони, а й чиновники, які через ЗМІ висловлюють думки, що суперечать курсу, визначеному на загальнодержавному рівні. Якщо ж їм він не подобається, то в такому випадку слід згадати усталену традицію: заяву на стіл, і далі вже висловлювати свої думки в іпостасі незалежного чи залежного експерта. Тому що демократія передбачає дискусію на стадії обговорення проекту, а не тоді, коли рішення вже прийнято. Тоді і розмов про присутність в урядових структурах «засланих козачків» поменшало б.
Оптимізм переважає
Стосовно ж ЗВТ з країнами СНД, то одразу ж після підписання угоди позицію нашої держави чітко визначив глава українського уряду Микола Азаров. Він зазначив, що підписання договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД та підписання договору про зону вільної торгівлі з країнами ЄС — це пункти одного плану з розширення можливостей України на зовнішніх ринках. Солідарні з ним і експерти, які свої висновки роблять не лише на підставі особистих симпатій чи антипатій, а й після належних досліджень. Приміром, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський, коментуючи подію для ЗМІ, підкреслив, що угода про ЗВТ — це один з найпоширеніших інструментів торговельної політики. Чилі має 15 таких угод. Тому, на його думку, не треба недооцінювати документ і не слід переоцінювати можливих наслідків: «Я не бачу проблем для України, якщо вона є стороною угоди про вільну торгівлю із СНД, якщо вона є стороною угоди з країнами Євросоюзу».
Щоправда, експерти звертають увагу ще на одну подробицю: минулими десятиліттями теж були зони вільної торгівлі в рамках СНД. Сторони зобов’язувалися не встановлювати імпортні мита на товари та послуги, які надходять з країн-учасниць угоди. Багато років заявляли, що торгівля буде безмитна, але цього так і не сталося. Насторожує також те, що Росія устами свого Прем’єра заявила про вилучення з безмитної торгівлі металу, енергоносіїв та цукру. Тому може вийти, що сусіди будуть продавати газ та нафту з митом, а ми, які маємо надлишок цукру, будемо мати імпортне мито на цукор, який може стати неконкурентоспроможним. Так же само насторожено сприймаються наміри про перехід у взаєморозрахунках на російські рублі. На думку експертів, спершу потрібно прорахувати всі «за» і «проти», перш ніж переходити на них. Але, попри всі застереження, за умови, що ЗВТ з СНД справді працюватиме, а його учасники будуть рівноправними, а не молодшими чи старшими партнерами, факт підписання угоди є позитивним. У той же час слід розуміти, що світ є багатомірним, і аксіома «або—або» явно почерпнута з часів протистояння двох систем. Тому, очевидно, думати слід не лише про те, хто хоче бачити у своїй «компанії» нас, але й про те, від співпраці з ким виграє не лише сьогодні, а й післязавтра наша країна.