КОСМОС

Сьогодні на місці падіння небесного гостя справжня проща. Серед тих, хто побував на озері неподалік Челябінська, — кореспондент «Урядового кур’єра»

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
(Суми — Єкатеринбург — Чебаркуль — Челябінськ — Суми)

Відпускні гостини з донькою в Єкатеринбурзі у рідного брата  означилися  космічною подією, що стала сенсаційною для всіх землян. Тож пропозиція уральського родича Володимира Степанова з’їздити до Чебаркуля виявилася не просто заманливою. Бо що таке якісь три сотні кілометрів для «лексуса», який на відкритій трасі нагадує земний болід?

За три години дісталися містечка Чебаркуль, названого на честь місцевого озера і розташованого майже за сотню кілометрів на захід від Челябінська. Саме слово тюркського походження і в перекладі означає «красиве картате озеро». Знайти дорогу до озера виявилося напрочуд просто. В’їхавши на центральну вулицю міста, загальмували біля юнака, що кудись поспішав з рюкзаком за плечима. Як виявилося, 11-класник місцевої школи Євген Караух запізнювався на шкільні заняття, однак охоче взявся пояснювати, як знайти найкоротшу дорогу до космічного місця. Зрештою підсумував: можна виїхати на околицю містечка і зачекати… кучера з конячкою, запряженою в сани. Той довезе за точною адресою. Та скільки платити за доставку — не знає. Однак, як запевнив, варто торгуватися. Бо візники різні, й кожен править стільки, скільки заманеться.

Вас цікавить Чебаркуль? Шукайте… кучера з конячкою

Потупцювавши на «зупинці» хвилин зо п’ять, не тільки змерзли, а й переконалися: тут явно не до нас, бо в чергу вже вишикувалися кілька таких, як і ми, допитливих. А сани — не автобус: більше 3—4 пасажирів не вмістять.

Потім дізналися, що після падіння метеорита містечко щодня відвідують кілька сотень гостей з різних куточків не тільки Росії, а й світу. Зокрема, приїздили французи, японці, китайці, американці. Це й наштовхнуло підприємливих місцевих жителів відкрити конетаксі. 

Не гарантуватиму, що український рахунок відкрив саме кореспондент «УК», однак  місцеві жителі, зачувши слово «Україна», помітно жвавішали: мовляв, звідти ще нікого не бачили і не чули.

Журналіст «УК» з донькою на озері Чебаркуль. Фото надане автором

Над космічною ополонкою

Дорогу озерною діагоналлю завдовжки понад 3  кілометри здолали менш як за годину. Сама ж водойма величенька: її периметр понад 15  кілометрів, а загальна площа — кілька десятків гектарів.

Перше, що впало у вічі, — втрамбовані стежки і доріжки, що ведуть до космічної ополонки. Склалося враження, що тут майже не залишилося невтоптаного снігу.  

Аж ось і сама ополонка діаметром понад 7  метрів, біля якої десятки відвідувачів. За тиждень, що минув після падіння метеорита, вона затягнулася свіжим льодом завтовшки щонайменше 30—40  сантиметрів. Кожен норовить пройтися саме цим місцем і навіть «зазирнути» крізь лід туди, на дно. А до нього принаймні 6  метрів та ще метр мулу. Тобто побачити щось ексклюзивно-надзвичайне нікому не вдається. Окрім того, що доводиться переживати неймовірні відчуття. Стоячи над водою, мимоволі переймаєшся внутрішнім трепетом і хвилюванням: нечасто випадає побувати на такому історичному місці.

Одне слово, небесний гість не промахнувся, обравши для падіння саме цей водний «квадрат» — замаскувався так, що навіть водолази-МНСники Уральського регіонального центру через кілька днів зняли бригаду, яка його оточувала, і припинили пошуки. Вирішили зачекати до весни, коли і вода не буде такою каламутною, і умови для роботи стануть сприятливішими. Хоча спершу провели відповідні дослідження на предмет радіоактивного, хімічного та бактеріологічного забруднення.

На щастя, одержані результати не підтвердили чогось небезпечного. Хоч відтепер із навколишніх ополонок фахівці братимуть проби води і стежитимуть за станом озера.

Такі піщинки Чебаркуля вже можна купити в Інтернеті.  Фото надане автором

Крихти на долоні

А тим часом ополонка стала місцем прощі не тільки допитливих. Багато хто сподівається знайти матеріальні сліди космічного гостя, і небезпідставно. Наприклад, 20-річний студент Едуард із Челябінська разом із двома друзями тут уже кілька днів. Знімають кімнату в Чебаркулі й щоранку поспішають «на роботу».

Співрозмовник показує на долоні дві крихти темного твердого матеріалу, що зовні схожий на плитняк. Вони завбільшки із сірникову голівку і таки позаземного походження (це вже підтвердила проведена експертиза). Дозволяє потримати в руках. Що й казати: уперше в житті випала така можливість. Щоправда, пізніше знайомі жартома застерігали, аби ретельно мив руки, бо космос залишається космосом.

У тому, що метеорит таки «наслідив», переконалися не тільки пересічні жителі, а й науковці. Вони знайшли осколки і тепер досліджують їхній склад. За попередніми висновками, це був кам’яний, а не металевий гість орієнтовно діаметром від 2 до 3 метрів.

Звісно, що це додало ентузіазму насамперед охочим підзаробити на метеориті. В Інтернеті вже з’явилися пропозиції продати його уламки чи крихти. Він хоч і поступається своєму далекому «родичеві» — тунгуському, та став незаперечним астрономічним раритетом. Ось тільки встановити, чи то справді частинка «гостя» з неба, а не уламок якоїсь земної залізяки, буде важко. Адже такі космічні крамарі мають напохваті будь-які «підтвердження».

Щоб враження від побаченого було максимальним, біля замерзлої ополонки «чергують» очевидці падіння метеорита. Вони залюбки розповідають подробиці ранку 15 лютого, додаючи до них дедалі нових подробиць.

А ось місцевий житель, затятий рибалка Олег Серебряков, який показував нам, як пройти до ополонки, не належить до «штатних» оповідачів. Хоч саме він першим зателефонував до працівників МНС, коли в нього за спиною щось «зашипіло, засвистіло, а тоді засвітилося неймовірним світлом, від якого стало боляче очам».

Як розповів Олег Геннадійович, він подумав, що над ополонками почав працювати велетенський зварювальний апарат. Коли ж озирнувся, побачив вогненний шар, що летів прямісінько на нього. Чесно зізнається, що не просто злякався, а щось більше. Доки думав, що робити — кудись тікати (хоч куди?) чи сидіти біля ополонки, рудий предмет з усієї сили вдарився об лід метрів за 300 від нього — неподалік протилежного берега, де розташоване село Борове. «Здійнявся кількаметровий стовп з льоду, снігу і води, який зі страшним гуркотом упав на озеро», — каже О. Серебряков. Ухопився за мобільний телефон, а він не подавав жодних ознак життя.

Запрацював лише за годину, і аж тоді вдалося додзвонитися до рятувальників.

«Довезу за тисячу. Ще 50 рублів — за фото»

На озері провели майже дві години, яких цілком вистачило для вражень. Водночас наспів черговий «конячий» рейс в особі молодого червонощокого тезки та невтомної Зоськи, запряженої не просто в сани, а в розкішний транспортний засіб з подушками, ковдрами та іншими атрибутами комфортної поїздки. Саму ж конячину прикрашали вплетені у гриву стрічки і квітка.

«Таксист» Сашко заправив за дорогу тисячу російських рублів (це майже 270 гривень за нинішнім банківським курсом) і ще по 50 — за кожен знімок. Поторгувавшись,  збавив ціну до 300 рублів. Ось тільки Зоська чомусь завередувала і дуже не хотіла фотографуватися. Вочевидь, пояснив господар, її нервує занадто прискіплива і постійна увага.

Того самого дня побували в Челябінську, зокрема на цинковому заводі. Саме це підприємство найбільше постраждало від вибухової хвилі метеорита. Впевнилися на власні очі, як робітники мурували нову цегляну стіну і перекриття, що завалилися від вибухової хвилі. Муляри розповіли, що місто потроху оговтується від космічного шоку. Особливо дісталося вікнам: і в житлових будинках, і на підприємствах. Через це вони подорожчали майже на третину, а щоб діждатися черги на встановлення, потрібно не два дні,  а принаймні 10.

Одне слово, підприємці не торгують витрішками, а заробляють гроші. Хтось на конетаксі, інші — на вікнах, треті цілком резонно сподіваються на майбутні прибутки. Адже тепер на Уралі розробляють окремий туристичний маршрут з назвою «Чебаркульський метеорит»: навколо містечка розташовано десятки туристичних та оздоровчих баз, де щороку відпочивають тисячі гостей. Немає сумніву, що з часом їх буде значно  більше.

А ще на березі озера планують встановити пам’ятник метеориту, що додасть події історичної значущості та важливості. Зрештою, це не перебільшення, а земна реальність. Узимку озером курсуватимуть Зоськи, а влітку планують задіяти човни і катери. А там, дивись, і міні-пароплави наспіють.

Як стверджують науковці, метеорит мандрував позаземними світами мільярди літ, а згорів над землею за лічені секунди. Його ж уламки назавжди залишаться в історії земної цивілізації.

ПРЯМА МОВА

Юрій НАРИШКІН,
начальник Уральського регіонального 
Центру МНС Росії, генерал-лейтенант:

— Чебаркульський метеорит уже став історією, завдавши нам, землянам, певних неприємностей, клопотів. Водночас серйозно попередив, що до подібних несподіванок треба бути завжди готовими.

До честі особового складу центру, спеціалісти впоралися із ситуацією, не допустивши насамперед жодних збоїв у життєдіяльності Уральського регіону. Подавали природний газ, електроенергію — передовсім до лікарень, шкіл, дитячих садків. Водночас на місці падіння працювала оперативна бригада водолазів, які досліджували дно озера. Тепер постійно контролюємо стан води, навколишньої місцевості, а з настанням тепла відновимо пошукові роботи і дослідження рослинності, ∂рунту, мулу тощо. Приємно, що наші спеціалісти готові до виконання своїх професійних обов’язків.

Стефан ПАНЯК,
доктор геолого-мінералогічних наук,
професор Уральського гірничого університету:

 — Основні висновки науковців попереду, однак сьогодні можна стверджувати, що космос продовжує зберігати багато таємниць, додаючи нових. Окрема сторінка — метеорити, комети, інші випадкові й часто непередбачувані гості Землі. На жаль, трапляється, що до них інколи зараховують боліди, хоч вони з іншої галузі науки про небо.

   Переконаний, що озеро допоможе бодай на краплину збагатити наші знання про космос, його залізні, кам’яні тіла. Уралу випала почесна місія стати одним з основоположних регіонів пізнання Всесвіту. Переконаний, що найближчим часом науковці зроблять нові цікаві відкриття.