ПЛАН
Аби витягнути з прірви галузь, яка нині переживає не найкращі часи, потрібна довгострокова державна стратегія розвитку на 10—15 років
У цеху Запорізького феросплавного заводу спекотно. Потужно гудуть плавильні печі, викидаючи яскраві язики полум’я. Виробництво складне, вимагає від людей величезної уваги, знань, суворого дотримання правил техніки безпеки. Потрібна й фізична витривалість, організованість, відповідальність, точна координація рухів та окомір, надзвичайна обережність. Специфіка феросплавного виробництва, як і металургійного, така, що влітку людям працювати особливо важко — спека випалює, а взимку, буває, в цеху не зігрієшся.
Симфонія розпеченого металу
Спостерігати за процесом випуску металу з печей можна нескінченно. Це видовище заворожує. Сплав спочатку тонким, а потім більш потужним вогняним струменем ллється у ківш. Вилітають сотні, тисячі іскор. Ні, не дарма оспівують красу гарячого металу!
Тим часом ківш уже повний. Над ним завис підйомний кран. Влітку на підкранових шляхах від жару розпеченого металу температура сягає 70 градусів! Але кранівниці — героїчні жінки, ще й не таке витримають. Вони ж — також металурги!
Наповнений ківш викочують на розливний майданчик. Метал розливають у чавунні піддони. Горнові кувалдами розбивають злитки на шматки, в кінці зміни їх відвезуть на склад готової продукції. Бо її вже чекають на багатьох метпідприємствах.
Робота металурга складна і відповідальна. Фото з архіву редакції
Тримати удар!
Гірничо-металургійний комплекс України базовий в економіці держави. Фактично це донор бюджету і головний постачальник валюти в Україну (галузь дає майже 40% всіх валютних надходжень). Ще до кризових часів частка комплексу у ВВП України становила 27%. Металургійна ж галузь — це приблизно чверть усього промислового виробництва і третя частина в товарній структурі експорту. Сьогодні в галузі працюють понад півмільйона осіб. Донедавна наша металургійна промисловість за обсягами виробництва посідала сьоме місце в світі. Тому, безперечно, саме вона заслуговує особливої уваги, сил та держпідтримки.
Світова економічна криза завдала значного удару по економіці держави. Постраждали і металурги. Попит на їхню продукцію знизився. Експорт також помітно скоротився у зв’язку з експансією на світові ринки російських та китайських виробників. Втім, армія українських металургів ще не оголосила демобілізацію, а прагне утримати свої позиції.
Запоріжці «роблять погоду»
І в Запорізькій області найбільш впливовою галуззю, як і раніше, є металургія. Тут виробляють понад 20% загального обсягу виробництва в Україні сталі та феросплавів.
ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» — третій за масштабами виробник металопродукції у країні. Комбінат входить до рейтингу 80 кращих підприємств світу, виробляє майже 11% чавуну і сталі, а також 29,4% листового прокату в Україні. На сьогодні тут реалізується проект з реконструкції сталеплавильного виробництва з переводом на конверторний спосіб виплавки сталі.
ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна» — єдине підприємство в Україні, що виробляє понад 800 марок сталі і сплавів і більш як 1000 різних профілів прокату. На підприємстві будують рукавний фільтр газоочисних споруд для якісної очистки технологічних і організованих викидів у СПЦ-3. Розроблено і впроваджено новітню технологію випуску нової порошкової марки сталі, впроваджено технологію виплавки сталі Р18 в індукційній печі.
ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» — єдиний в Україні виробник губчастого титану. Тут заплановано проведення реконструкції зі створення виробництва титанових шлаків потужністю 150 тис. т/рік, низки іншої продукції, у т.ч. титанових злитків і сплавів аерокосмічної якості потужністю 13 тис. т/рік.
ПАТ «Запорізький феросплавний завод» — один з найбільших у Європі виробників феросплавів. Його частка в світовому обсязі — 5,7%.
Тріщини в галузевому фундаменті
Та все-таки за результатами І півріччя зафіксовано падіння обсягів виробництва в запорізькій металургії на 1,1%. Це пояснюється, насамперед, складним фінансово-економічним станом, зупинкою і згортанням потужностей низки провідних підприємств галузі, зростанням цін на енергоресурси.
Йдеться передусім про ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» і ВАТ «Запорізький завод феросплавів». З 26 квітня 2011-го об’єднана компанія «РУСАЛ» (власник підприємства) фактично зупинила тут виробництво первинного алюмінію. На феросплавному ж зупинено 60% виробничих потужностей, і виробництво знизилось на 30%, скорочено понад 1400 кваліфікованих працівників, підприємство переведено на 4-денний робочий тиждень.
Неповний робочий тиждень і на ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод». Погіршується ситуація на ПАТ «Дніпроспецсталь», де обсяг виробництва в січні-квітні скоротився більш ніж на 13%, попереджені про скорочення 650 працівників підприємства.
Також на ВАТ «Запоріжсталь» випуск сталі і прокату чорних металів скоротився майже на 4% порівняно з відповідним періодом 2011-го, скорочені понад 1400 працівників.
Стимулювати внутрішній попит
Очевидно, що без держпідтримки переламати негативну тенденцію підприємства галузі самотужки не зможуть, вважають запорізькі металурги. Їм потрібна довгострокова державна стратегія розвитку, розрахована на 10—15 років, яка передбачила б стимулювання внутрішнього попиту на їхню продукцію, щоб зняти проблему надмірної орієнтації на експорт. Окрім того, слід взяти під суворий державний контроль надмірний імпорт в Україну металів та сировини, що в корені підриває економіку вітчизняної металургії і, в першу чергу, її феросплавного сегменту.
Одним з можливих варіантів виправлення ситуації може стати запровадження держзамовлення, як мінімум, на той обсяг металургійної продукції, який потрібен нашій державі для інфраструктурних проектів у транспорті, енергетиці чи ЖКГ. Надасть металургам снаги і прискорення переходу на прямі договори з виробниками електроенергії.
Експерти підтверджують: щоб вітчизняна металургія успішно подолала труднощі, вистояла і продовжила свій ефективний розвиток в умовах сучасних викликів, породжених всесвітньою економічною кризою і жорстким конкурентним середовищем на зовнішньому ринку, необхідно об’єднати всі зусилля — і приватні, й державні.
Для Запоріжжя як регіону, де ведуть свою виробничу діяльність флагмани галузі, вкрай важливо зберегти поступальний розвиток металургійного комплексу.
ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ
Олександр ПЕКЛУШЕНКО,
голова Запорізької облдержадміністрації:
— Металургія, на жаль, переживає не найкращі й не найпростіші часи. Але проблем, яких не можна розв’язати, немає. Наразі нам треба рухатися до сучасного виробництва. Тому нині обговорюємо з власниками і менеджерами підприємств питання модернізації і переобладнання виробництв. Але без підтримки держави й розуміння, що металургійний комплекс треба зберегти за рахунок преференцій, насамперед у тарифах на електроенергію, запустити цей маховик не вдасться. Завдяки дорученням Президента, який був в області з візитом, сьогодні інтенсивно працюють чотири міжгалузеві комісії. Наразі ми вийшли на фінальну стадію у вирішенні питання продажу підстанції «Запорізькому заводу феросплавів». Це дасть змогу підприємству стабілізувати свою роботу і вийти на більш високі темпи виробництва. Спільно з Мінекономрозвитку та НКРЕ облдержадміністрація відпрацьовує питання спецтарифів на електроенергію для низки інших запорізьких металургійних підприємств. Очікуємо на візит до Запоріжжя Прем’єр-міністра Миколи Азарова для розв’язання комплексу металургійних проблем. У Запорізького краю не може бути успішного майбутнього без металургії.
Олександр РАБЦУН,
заступник голови правління
з комерційної та маркетингової діяльності
ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь»:
— Сьогодні українська металургія прагне не втратити своїх позицій, попри засилля іноземних конкурентів. Адже нашу продукцію і нині цінують у світі як таку, що має вищий ∂атунок. Утім, в умовах подолання всесвітньої фінансової кризи держава має дещо зробити для стабілізації базової галузі економіки. Йдеться насамперед про активізацію внутрішнього ринку споживання вітчизняної металопродукції. Таким інструментом може стати держзамовлення для держпідприємств, зокрема Укрзалізниці, «Нафтогазу». Також має йтися про належну інтеграцію металургії з іншими галузями, де є потреба в металопродукції — машинобудуванням, зокрема, виробництвом сільгосптехніки, сферою ЖКГ, будівництвом тощо. А неконтрольованому імпорту металопродукції треба поставити надійний заслін. Опікуючись інтересами вітчизняних металургів, уряд забезпечить підприємствам базової галузі нормальні умови для виробничої діяльності, а отже, й повноцінну зайнятість, гідний рівень оплати праці і, як наслідок, належні надходження податків до бюджету. А це, у свою чергу, реально зміцнить потужність Української держави в цілому.
Володимир КАЗАЧЕНКО,
голова Центрального комітету
Профспілок працівників металургійної
та гірничодобувної галузі України:
— Зайнятість, забезпечення гідного рівня зарплати і безпечних умов праці мають стати одними з ключових принципів у Генеральній галузевій угоді на 2013—2014 роки, переговорний процес укладання якої вже розпочато. Наша головна теза — людина, що працює, не повинна бути бідною. Тож слід на державному рівні узаконити Методику розрахунку мінімального галузевого стандарту оплати праці з тим, щоб, використовуючи специфіку будь-якої галузі, можна було прорахувати рівень зарплати. На наше глибоке переконання, має бути диференціація мінімальної зарплати за галузями промисловості або видами виробництва. Коефіцієнти співвідношень мінімальної ставки (окладу) до мінімальної зарплати мають також встановлюватися в цій угоді.