ПРЕЦЕДЕНТ
Нинішній владі від приватизації «Криворіжсталі» залишився у спадок тільки головний біль у вигляді проблем десятків тисяч звільнених працівників підприємства
Гірничо-збагачувальний комбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг» офіційно сповістив про проведення до 29 березня першого та другого етапів «добровільного звільнення робітників». Загалом цього року за воротами прохідної мають опинитися 1183 працівники. Варто нагадати, що торік передбачені дві хвилі «добровільних звільнень» обернулись аж п’ятьма.
«Це реструктуризація з метою створення нових центрів відповідальності й центрів прибутковості, щоб підвищити ефективність підрозділів, які ми плануємо виводити в аутсорсинг», — пояснює генеральний директор підприємства Артем Поляков.
Слова реструктуризація, аутсорсинг, без сумніву, справляють враження, але профспілка «АрселорМіттал Кривий Ріг» й солідарна з нею Профспілка металургів та гірників України (ПМГУ) чомусь вирішили, що навіть ці терміни не нагодують сім’ї тисяч металургів і заявили: в разі збереження адміністрацією комбінату планів на скорочення робітників вони залишають за собою право боротися аж до реприватизації підприємства та зміни власника.
Для власника головне — прибуток. А люди?
Україна — не виняток у найновішій політиці ArcelorMittal. На початок 2013 року компанія закрила щонайменше 11 своїх доменних печей із 25 в Західній Європі (загалом у Європі 60 доменних печей потужністю 100 мільйонів тонн).
Аналітики американського банку Citi прогнозують, що жодна європейська домна, зупинена Arcelor Mittal нібито тимчасово, ніколи вже не буде запущена в експлуатацію. «На наш погляд, слово «тимчасово» можна твердо замінити на «постійно», — каже аналітик Citi Аніндя Мохінта. — Це стосується закритих об’єктів Arcelor Mittal і в Люксембурзі, й у Франції, і в Іспанії, і в Бельгії».
Член Європейської комісії Антоніо Таяні, відповідальний за питання промисловості, після звернення до нього міністрів промисловості Люксембургу, Франції та бельгійської Валлонії, запропонував Arcelor Mittal відтермінувати рішення про подальше закриття європейських підприємств до прийняття влітку цього року плану дій ЄС у металургійній галузі й запросив пана Міттала на засідання «круглого столу» в Брюсселі. Міністрів можна зрозуміти: закриття виробництва тільки в бельгійському Льєжі загрожує звільненню 1,3 тисячі робітників.
До Брюсселя Лакшмі Міттал не приїхав, також не відома його реакція на пропозицію сеньйора Таяні. Але відома його позиція. Він-бо — єдиний бенефіціар своєї компанії. Тому, хоч на сайті його українського підрозділу в розділі «Наша філософія, наші цінності» написано: «Наш обов’язок перед навколишнім світом виходить за межі звичайного прагнення до прибутку. Ми інвестуємо в людей… Ми мрійливі філософи, які створюють перспективи з кожним новим днем», — ця позиція сповідує жорсткий контроль за видатками та максимальну спрямованість на прибуток. Зрештою, на це вказують дії, а не PR-облуда на сайті.
І протидії також. Пан Міттал, окрім України, вже зіштовхнувся з виступами робітників на своїх заводах у Чехії та Польщі, де держава також усе ще орієнтована на соціальний захист своїх громадян.
Невже доведеться розпрощатися з підприємством, якому віддано десятки років життя? Фото УНІАН
«Металургійна бомба»
Багато хто пам’ятає ейфорію від повторної приватизації «Криворіжсталі». Ще б пак: за підприємство отримано суму, в 5,7 раза більшу від попередньої. Ось тільки хто може похвалитися обізнаністю щодо використання коштів? Це зробив ще влітку 2006 року перший віце-прем’єр-міністр, міністр фінансів Микола Азаров після зміни команди помаранчевих урядів.
Він тоді повідомив про відхилення від бюджетного розпису, яке становило близько 7 мільярдів гривень. «Ще одна красномовна цифра: витратні статті бюджету за сім з половиною місяців було профінансовано за рахунок залишків грошей на єдиному казначейському рахунку. В сумі 11 мільярдів гривень! Можу сказати, що це за гроші. Це кошти, виручені від продажу «Криворіжсталі». По суті, попередні уряди існували, «проїдаючи» «Криворіжсталь», — сказав Микола Азаров.
Добре, проїли майже 5 мільярдів доларів, виконуючи популістські передвиборчі обіцянки, то проїли. Не вкрали — вже непогано. Але нинішня ситуація з «Криворіжсталлю», чи пак, «АрселорМіттал Кривий Ріг», вказує на системні проблеми й з інвестором. На момент продажу, в 2005 році, штатна чисельність робітників комбінату становила 57 920. Станом на 1 жовтня 2012-го — 32 333. Це без урахування грядущого «добровільного звільнення».
«Уряд усіляко підтримуватиме роботу цього інвестора, — заявляла Юлія Тимошенко після повторного свого призначення главою уряду у відповідь на закиди тодішнього голови Фонду держмайна Валентини Семенюк-Самсоненко щодо невиконання інвестором «Криворіжсталі» своїх зобов’язань. Хоч голова Фонду держмайна цілком аргументовано акцентувала на тому, що своїм розпорядженням Прем’єр, по-перше, фактично відібрала у профспілок можливість контролювати оплату праці на заводі. По-друге, дозволила не виділяти кошти на техніку безпеки, по-третє, — не виплачувати людям дивіденди, нарахування тощо». Пізніше Валентину Семенюк-Самсоненко було звільнено з посади. Але справедливість її звинувачень на адресу глави уряду в перевищенні повноважень знайшли своє підтвердження і у 2009 році під час підписання сумнозвісних газових угод.
Водночас тодішня «індульгенція» від Прем’єра дала змогу і донині впевнено почуватися власникові підприємства. Навіть попри те, як стверджує голова профкому комбінату Юрій Бобченко й голова ЦК ПМГУ Володимир Козаченко, що інвестор не виконує своїх зобов’язань і порушує українське законодавство. Тому вони вирішили звернутися до Президента, уряду, парламенту, оскільки хочуть знати, за якою ціною купують і продають сировину, чому рентабельність комбінату торік у жовтні впала до менш ніж 0,5 %, хоч цей показник на «Криворіжсталі» дорівнював 78 %.
У відповідь на цю заяву керівництво ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» оголосило про позов до суду на представників профспілки з вимогою… спростування інформації, що «ганьбить ділову репутацію компанії». Справді, як можна ганьбити мрійливих філософів-індуїстів через якесь позбавлення роботи понад 25 тисяч українців?!
«Філософія мрійників» і її наслідки
«Стратегія Лакшмі Міттала — скуповувати державні підприємства у країнах із дешевою робочою силою та сировиною. Характерна його риса —прагнення безпосередньо вести справи з урядовцями, що впливають на галузь, більше покладаючись на особисті зв’язки, ніж на діловий етикет. Наприклад, пан Міттал має значну підтримку в урядових колах Великобританії. Купівлю ВАТ «Криворіжсталь» восени 2005 року він регулював в особистому спілкуванні з тодішнім прем’єром України Юлією Тимошенко. А поглинання Arcelor обговорював із президентом Франції Жаком Шираком», — так ідеться про нинішнього власника найбільшого підприємства гірничо-металургійного комплексу України у відкритих джерелах.
Що ж, індійський бізнесмен у чужій країні не може собі дозволити більше, ніж йому дозволить країна. Чим керувалася тодішня Прем’єр, спершу лобіюючи купівлю «Криворіжсталі» саме паном Мітталом, а потім нівелюючи його розрекламовані інвестиційні зобов’язання? Таким питанням можна було б перейматися, якби ми не знали про наслідки її газової угоди з Росією.
І, треба визнати, перед державою стоїть ще одна серйозна економічна й соціальна проблема. По-перше, вона (держава) вже позбавлена права впливати на власника комбінату (для прикладу — принизливе угодовство перед індійським бізнесменом Єврокомісії). По-друге, Україна, що ніколи не відмовлялася від відповідальності за соціальний характер внутрішньої політики, несе пряму відповідальність за робітників, яких обманув інвестор. По-третє, одна влада «затикала» соціальні діри, проїдаючи кошти від приватизації стратегічного підприємства і паралельно пом’якшуючи інвестиційні зобов’язання, а нинішня, проводячи реформи, повинна втримувати соціальні стандарти, вже не оперуючи коштами від приватизації.
Із цих фактів виникає переконання, яке підтверджує інформацію щодо пана Міттала: пом’якшення інвестиційних зобов’язань було заздалегідь обумовлене під час його особистих контактів з тодішнім главою уряду. І воно стало для «металевого магараджі» гарантованою компенсацією за високу ціну продажу, а для Тимошенко — неоціненними PR-депозитами «прем’єрки нової доби», яка, тільки-но очоливши уряд, «відразу заробила для народу мільярди». Тепер народ в особі «добровільно звільнених» металургів знає, кому сказати «дякую».
До речі, 1183 посади, що підлягають оголошуваному скороченню цього року, — це лише квіточки. Як стало відомо пресі, Бостонська консалтингова група (BCG) — одна з провідних світових компаній такого штибу — рекомендує керівництву криворізького комбінату нинішню чисельність співробітників скоротити… більш ніж удвічі. «Реальний потенціал зниження чисельності персоналу в п’ятирічному горизонті становить до 17 600 осіб», — ідеться в документі BCG, розробленому для «АрселорМіттал Кривий Ріг» з обіцянкою, що рештки трудового колективу… збільшать виробництво сталі майже в півтора раза.
Отакі перспективи від «мрійливих філософів». Що там казали профспілки про реприватизацію та зміну власника?..
ДОВІДКА «УК»
Приватизація «Криворіжсталі» — найбільшого підприємства гірничо-металургійного комплексу України — відбулася спершу 14 червня 2004 р., коли 93,02-відсотковий пакет акцій купив «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС) за 4 мільярди 260 мільйонів гривень при стартовій ціні 3 мільярди 806 мільйонів гривень.
22 квітня 2005 р. Господарський суд Києва визнав її незаконною, і тодішній уряд тут же доручив Фонду держмайна терміново підготувати документи для повторної приватизації. ІМС запропонував уряду мирову угоду, президент Віктор Ющенко висловився за, але прем’єр заявила про «безглуздість» угоди, і вже 18 червня її Кабмін ухвалив рішення про повторний продаж «Криворіжсталі».
Приватизаційний конкурс відбувся 24 жовтня 2005 року. Його переможцем визнали компанію Mittal Steel Germany GmbH, яка виявила готовність виплатити 24 мільярди 200 мільйонів гривень (4,8 мільярда доларів США).
ДОВІДКА «УК»
Arcelor Mittal володіє сталеливарними заводами у більш ніж 20 країнах на чотирьох континентах. В 2012 році компанія виробила 88,2 мільйона тонн сталі, що становить майже 6% світового виробництва. Крім того, торік її добувні потужності, розташовані в 10 країнах, видобули 55,9 мільйона тонн залізної руди й 8,2 мільйона тонн вугілля. Засновник компанії — родина громадянина Індії Лакшмі Міттала, який до кризи, за версією «Форбс», володів четвертим статком світу.