АКТУАЛЬНО
Вартість тепла й електроенергії мають бути економічно обгрунтованими
Після відкриття опалювального сезону в столиці, коли вперше за останню п’ятирічку проводилась капітальна реконструкція тепломереж, багато споживачів помітили позитивні зміни, але, на жаль, не всі. Що дало підстави голові Київської міської держадміністрації Олександру Попову зазначити: в нинішньому році були підвищені тарифи на опалення й населення має право за високу плату вимагати й отримувати послуги більш високої якості.
Шлях до якості
Повністю забезпечує потреби Києва електричною й на 85% тепловою енергією Київенерго. За словами генерального директора компанії Едуарда Соколовського, у 2011 році Київенерго тільки на «тепловий» бізнес спрямувала 405 млн грн власних коштів, з яких 245 млн — на модернізацію та ремонт теплових мереж. Якщо столичний теплопостачальник у цьому році планував реконструювати 28,7 км мереж, то в наступному передбачена модернізація 66 км, а загалом на 2012-й заплановано вкласти в теплове господарство 600 — 800 млн грн. Хоча обсяг фінансування цих робіт в нинішньому році у вісім разів перевищує аналогічний показник 2010-го, проте слід пам’ятати, що загальна протяжність тепломереж Київенерго — 2,3 тис км, докорінної реконструкції з яких вимагає левова частка.
— Київенерго на найближчі чотири роки потребує майже 7 млрд грн інвестицій, — сказав екс-міністр палива й енергетики Іван Плачков, — 4,3 млрд — на теплогосподарство й 2,6 млрд — на електроенергетичну складову бізнесу. Так він прокоментував заплановану на кінець листопада приватизацію столичної енергетичної компанії. Зазначивши, що особливістю інвестицій в ПЕК є значний термін окупності (не менше 15 — 20 років), а, відповідно, не кожен інвестор згоден чекати стільки, Іван Плачков підтримав рішення уряду завершити приватизацію в галузі. «Здійснювати реприватизацію чи продавати?» — задає він риторичне запитання. І відповідає: «Слід допродавати, щоби де-факто перетворити в де-юре. Іншого шляху немає».
Фахівець також підтвердив, що умови продажу держпакетів акцій «Київенерго» й «Західенерго», торги з яких відбудуться 25 листопада, «є стандартними для приватизації».
Потрібна стратегічна перспектива
Головне питання, яке цікавить споживачів компаній, що приватизуються, чи зростуть тарифи на тепло та світло? На переконання І. Плачкова, тарифи на тепло та електроенергію ростимуть незалежно від того — продадуть компанії чи ні. З цим важко сперечатись, адже інфляція, зміна вартості енергоносіїв, зростання зарплат працівників енергосфери — об’єктивні явища. Інша річ, що вартість тепла й електроенергії в домівках повинна відповідати ціновим критеріям, котрі мають бути прозорими для споживачів і економічно об∂рунтованими.
Тут, думається, вся сіль у частці держпакета, яка виставляється на торги. Так, перший заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді (й, як екс-глава Фонду держмайна, — також фахівець) Михайло Чечетов переконаний: держава збереже можливість контролю за енергокомпаніями (продається ж бо 25% акцій Київенерго й 45,103% — Західенерго). Тільки держава зможе як контролювати захист прав споживачів, так і забезпечувати можливість інноваційного, врівень з часом, розвитку всієї галузі. «Метою приватизації таких стратегічних об’єктів є не залучення грошей, — каже народний депутат, — а забезпечення стратегічної перспективи розвитку підприємств».
Варто продовжити — і стратегічної перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу. Скажімо, галузевий експерт, заступник директора аналітичного центру «Експертна рада» Гліб Простаков вважає, що приватизація енергокомпаній повинна йти паралельно з реформою усього енергоринку України. «Західний інвестор не готовий працювати в єдиному пулі (модель українського енергоринку), в умовах перехресного субсидіювання», — каже він.
Цю точку зору щодо забезпечення стратегічної перспективи ПЕК, його модернізації, приходу в галузь масштабних інвестицій та збереження гарантованої державою соціальної сфери підтримує й Михайло Чечетов: «І коли інвестор приходить на підприємство, він зобов’язаний виконувати умови приватизації. Тому Фонд держмайна має жорстко контролювати їх виконання».
Приватизація енергетичних компаній є не тільки залученням коштів, а й забезпеченням стратегічної преспективи розвитку. Фото Укрінформу
Приватизація по-українськи: граблі чи досвід?
Світ напрацював безліч механізмів функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. У Франції, скажімо, енергетичні компанії перебувають у державній власності, у США чи Японії — у приватній. Досвід країн Східної Європи показує, що ефективною є й державно-приватна власність.
Коли свого часу відбувалась приватизація у тій же Східній Німеччині, багато об’єктів, які вимагали настільки капітальних інвестицій, що відлякували потенційних інвесторів, продавались за одну марку. Гліб Простаков також вважає, що в нинішніх умовах збитковості й низької прибутковості енергокомпанії можна було б продавати за одну гривню. Те саме трохи раніше пропонувала екс-голова Фонду держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко, тільки вона говорила про один євро.
Смисл пропозиції — щоб приватний інвестор міг акумулювати якомога значніший капітал для модернізації. А умовна одиниця вартості — плата за виконання інвестиційних зобов’язань. Як казала Семенюк-Самсоненко, «інвестзобов’язання — це не обмеження, а умови для інвестора, котрий приходить і зобов’язується провести реконструкцію, модернізацію обладнання, гарантувати людям відповідний рівень заробітної плати й сплачувати податки в Україні. Так робить весь світ».
Ця логіка зрозуміла: приватизаційні процеси в Україні почалися ще в середині 90-х років минулого століття. (Якби вони тоді ж і закінчились, інвестори сьогодні — через 15 років — вже б почали повертати вкладені кошти.) І цей процес нарешті має бути завершеним, він не може тягнутися вічно.
Але те, що держава не тільки виставила ціну та ще й більшу за ринкову (1,932 млрд грн за частку акцій Західенерго й 432,305 млн грн за частку Київенерго), не означає, буцімто Україна пішла всупереч світовому досвіду.
Раніше повідомлялось, що в приватизації українських об’єктів енергетики зацікавлені енергохолдинг ДТЕК, групи «Приват», «Енергетичний стандарт», «Фінанси та Кредит», компанії VS Energy, «Газпром» і «Інтер РАО ЄЕС». Чи відлякала їх стартова вартість держпакетів акцій? Скажімо, днями генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко в інтерв’ю Reuters хоча й назвав умови тендерів «жорсткими» (переможець має інвестувати тільки в Західенерго до 6 млрд. грн.) зазначив: «Гадаю, що ціна навдивовиж висока для нинішніх умов, враховуючи такий великий обсяг інвестиційних зобов’язань», — проте повідомив, що його компанія вже залучила кредит в 500 млн доларів у російського «Ощадбанку», уточнивши, що «ці кошти призначені для майбутньої приватизації та інших придбань».
— Компанія показала дуже хороший результат в 2010 році і вже видно, що і в 2011-му буде серйозне зростання, — каже Тимченко. — Сьогодні кредитний портфель ДПЕК може скласти близько 3 млрд доларів. При цьому на 1 вересня наші кредитні лінії були завантажені на 600 млн доларів. Також компанія підписала угоди з російськими та європейськими банками, в рамках яких відкриті додаткові кредитні лінії більш ніж на мільярд доларів.
Отже, виставлені українським урядом умови й цінові планки справді потенційних інвесторів аж ніяк не налякали. Тож державний бюджет від приватизації отримає не 1 гривню чи 1 євро, а реальні кошти.
Нагадаємо, що від приватизації державного майна, проведеного за 9 місяців цього року ФДМУ та його регіональними відділеннями, в держбюджет вже надійшло 11,1 млрд грн. І, як відомо, Кабінет Міністрів планує зберегти цей рівень приватизаційних надходжень і наступного року. А всього ж Фонд держмайна за чотири роки планує отримати від приватизації 40 млрд грн.
Що думають інші сторони процесу?
Що ж, гроші до бюджету — це добре. Але ж казав Михайло Чечетов, що кошти — не головне в розпочатій приватизації. Чи врахована, наприклад, думка профспілок?
Приватизація українських енергоактивів пройде з жорсткими соціальними зобов’язаннями, каже голова Профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості Сергій Шишов. Насамперед, він має на увазі поставлені державою перед майбутніми інвесторами умови погашення заборгованості із зарплати, її підвищення з урахуванням інфляції, неможливість скорочення кадрів без погодження з профспілками, утримання соціальної сфери, перекваліфікацію персоналу, щорічне його оздоровлення тощо.
Член Спеціальної комісії Верховної Ради з питань приватизації Василь Кисельов узагалі вважає, що розроблені урядом умови приватизації енергосектору враховують всіх без винятку учасників цього процесу.
В умовах приватизації відсутні будь-які перепони для інвесторів, які мають на меті довготривалі стратегічні цілі, — каже він. — Причому участь відкрита як для вітчизняних, так і для закордонних компаній з досвідом управління енергетичними активами.
Що дасть роздержавлення самим об’єктам приватизації? «Умови конкурсів з продажу частини держпакетів акцій Західенерго і Київенерго передбачають обов’язки з якісної модернізації цих активів, що важливо для розвитку таких унікальних об’єктів енергосистеми України, — підкреслює експерт ПЕК Вілен Семенюк. — Адже ж Західенерго — це єдина компанія України, яка має можливість продавати електроенергію в країни ЄС, а Київенерго — єдина компанія, яка об’єднує в одній особі і генерацію, і обленерго».
На його думку, якщо за рахунок інвестора буде здійснена модернізація цих активів, то це гарантує державі зростання ринкової вартості залишених в держвласності блок-пакетів акцій. А це означає, що держава їх згодом зможе також продати, і вже за значно вищою ціною.
І, насамкінець, своє слово сказала суміжна галузь. Як заявив перший заступник голови Профспілки працівників вугільної промисловості Валерій Мамченко, приватизація вітчизняних теплових електростанцій забезпечить інвестиціями не тільки енергетику, а й паливну галузь — вуглепром.
— Така умова продажу генерації, як використання вітчизняного вугілля в обсязі не менше 70% використовуваного палива, цілком може бути виконана інвесторами у разі, якщо вони підуть на приватизацію в складі консорціуму з українськими вугільними підприємствами або укладуть з ними довготермінові угоди, що гарантуватимуть вугільні поставки на ТЕС, — каже профспілковий лідер.