Про потребу мотивації в житті людини будь-якого віку годі й говорити. Особливо коли йдеться про бійців, їхню адаптацію в мирному житті чи перед черговою ротацією. На пам’яті час, коли значимість нагород нівелювалася, їх можна було побачити на грудях ветеранів лише в День Перемоги.

Неоголошена війна з боку східного сусіда все змінила. Воєнні дії довели необхідність не лише реанімації нагородної системи, а її реформування. Про це говорять представники громадських організацій і готові допомогти державі в цьому. Часто бійці АТО стають членами таких спільнот. А вже вони, як ніхто інший, можуть аргументувати потребу і необхідність нагород.

Краще вчасно, ніж ніколи

— Нині ми розуміємо, що є проблема в нагородній системі України. Велика кількість учасників бойових дій заслуговує нагород за свої ратні подвиги, однак держава не в змозі належно нагородити всіх гідних. Разом з колегами ми будемо відпрацьовувати в цьому напрямі й поліпшувати нагородну систему в Україні, — наголосив голова правління Всеукраїнського об’єднання учасників АТО «Українці — разом!» Руслан Руденко.

На його переконання, нагорода має стати візитівкою бійця.

Він повідомив про підписання меморандуму про взаєморозуміння і співпрацю з громадськими об’єднаннями. Планують залучати громадські і державні структури для об’єднання зусиль, які спрямовуватимуть на захист прав і свобод учасників бойових дій і членів їхніх сімей.

Голова ВГО «Країна» Олександр Сопов — автор 10 знаків державних нагород, він не один десяток років працює в цій царині. Нині намагається разом з однодумцями допомогти зробити так, щоб нагородна система запрацювала по-новому. Адже, на його думку, сенс існування нагород — це не тільки відзначення гідних, а перш за все спонукання громадян держави на героїзм, видатні досягнення та сумлінну працю на прикладі нагороджених.

З його слів, в усіх гілках влади розуміють роль нагород у мотивації воїнів — навіть у коаліційній угоді нинішньої Верховної Ради зазначено необхідність реформування нагородної системи України. Зокрема на прохання України Рада Європи надала висновок щодо законодавства стосовно державних нагород України. Команда однодумців запевняє, що нагородна система нашої держави може бути й буде кращою у світі.

І додав, що при цьому мають на увазі не просто кількість і зовнішній вигляд. Він також розповів, що київське виробничо-творче об’єднання «Орден» стало розробником нагород для бійців АТО, волонтерів, дружин солдатів та лікарів. Це медалі «За оборону рідної держави», «За гідність і патріотизм», «За вірність і кохання», орден «За вірність присязі» й відзнака «За мужність і милосердя». Громадська організація «Країна» запатентувала їх. Їхня поява стала вимогою часу. Громадянське суспільство, за словами голови ВГО, здатне гнучкіше реагувати на потреби. Тим більше що серед бійців гібридної війни з’явилися такі, що прийшли захищати Вітчизну за покликом серця, — добровольці. Їх не могли нагородити жодною відомчою нагородою і державною також. Тож розробники нагород від громадськості переконані, що роблять потрібну справу. У такий спосіб дають зрозуміти бійцям про їхній подвиг і про подяку мирного населення їм.

Сильніше ятрить психологічна рана

Про термін «український синдром» доктор медичних наук, професор Михайло Матяш знає дуже багато. Адже він сам запропонував увести його в лексикон колег-психологів і психіатрів. Михайло Матяш має власний погляд на необхідність нагородження бійців АТО. Адже щодня веде прийом пацієнтів, які потрапляють до фахівця, якщо не відразу з поля бою, то через деякий час після демобілізації.

— Не плутаймо відзнаку із зарплатнею за виконану роботу, — розповів фахівець з психології. — Нагорода — це пам’ять на все життя і пам’ять про його ратний подвиг для прийдешніх поколінь.

Відзнака, з огляду на життєвий досвід, грає роль ланки в ланцюгу спілкування в певних спільнотах. Це як звіт про виконану на війні роботу. Для бійців такі зустрічі вкрай важливі, там їх розуміють однодумці, є теми для розмов і спогадів. Таке емоційне розвантаження відіграє позитивну роль у психоемоційному стані бійців. І не важливо, яка нагорода — державна, відомча чи від громадської організації.

Професор на прикладі пояснив важливість нагород як мотиваційної складової:

— Ми завжди заохочуємо дитину словом, цукеркою чи іграшкою за виконання певного завдання. Незважаючи на те що в початковій школі оцінки скасували, педагоги і батьки прагнуть створити альтернативну систему оцінювання знань. Тож усілякі наклейки в щоденнику і зошитах, написані вчителькою слова «молодець», «розумничок» спочатку викликають в дитини позитивні емоції, а далі спонукають виконувати завдання краще.

Тому Михайло Матяш наполягає на тому, що нагорода як вищий рівень оцінювання, а головне — уваги, має існувати. Ти кращий у конкретній ситуації. Мозок реагує, спонукає до дій. І додає, що доречною нині була б нагорода від держави всім бійцям «За участь». Кожен боєць заслуговує на відзначення, адже перебування на передовій — це подвиг.

Психолог наводить приклад з власних спостережень. З’ясовується, для ветеранів, які брали участь у Другій світовій війні, найціннішою нагородою була і залишається «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років». Це лише медаль, однак для них вона має вищу цінність за інші нагороди, навіть за ордени. Її ветерани прикріплюють на кітелі над іншими нагородами.

За нинішніх не вельми щедрих матеріально умов доречним вважає знавець людських душ монетарне підкріплення відзнаки. Причому не одноразове, бо це не премія. Це стало б підтвердженням того, що тебе таки цінують і пам’ятають. Після емоційного сплеску напередодні отримання нагороди настає спустошення. У розмовах із психологом бійці про це й зауважують. Нагорода — це добре, але не завадила б і грошова допомога, особливо в перший адаптаційний період у мирному житті після повернення з війни.