Виходу цієї книжки чекали з нетерпінням, адже про героїчну історію автора знає чи не вся Україна. Очікування були не марними, інтерес до видання виявився настільки великим, що зала Центральної міської бібліотеки імені М. Кропивницького, де відбулася презентація, не вмістила всіх охочих. Повість «Життя після 16:30» представив учасник бойових дій на сході України захисник донецького аеропорту Олександр Терещенко, якого товариші знають за позивним «Льон».
Олександр — відомий миколаївський журналіст і відеооператор, який у липні 2014 року добровольцем пішов на війну, де його призначили у 79-ту бригаду. 15 жовтня 2014-го під час оборони донецького аеропорту Олександр Терещенко врятував життя принаймні чотирьом побратимам. Він підняв гранату, яка влучила в укриття, щоб відкинути її якнайдалі. Вона розірвалася в його руках. Сашкові відірвало праву руку й кисть лівої. Пошкодило обличчя, він мало не втратив зору.
Однак це не зломило бійця. Він живе, мріє, жартує, пише, займається громадською діяльністю. Працює в Академії патрульної поліції заступником начальника із соціально-гуманітарного напряму. За особливу мужність та героїзм Олександра Терещенка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та почесним знаком недержавного ордена «Народний Герой України».
Чому книжка має назву «Життя після 16:30»? Усе просто. Сашко описує період повернення до повноцінного життя після лікування та реабілітації. А точкою відліку цього нового невідомого життя став час, коли трапилася трагедія, — 16:30. «Чекаю, — пише боєць, — коли почну пролітати крізь тунель до яскравого світла, побачу згори своє понівечене тіло, все життя перед очима… Щоб усе — як має бути. Та ніц! Напевне, з мене ще не досить. «Коробочка» підійшла, давай грузити!»
Олександр зміг витримати всі складні випробування, які підготувала йому доля. А згодом став писати й публікувати на своїй сторінці у Facebook нотатки про це життя, які сам назвав «маячнею». Розділи книжки так і найменував: «Маячня 1, 2, 3». Усього назбиралося 38 історій, які охоплюють час з моменту поранення, перебування в лікарні, реабілітацію, звикання до рук-протезів і до сьогодні. А серед героїв — реальні люди, які зустрічалися Сашкові в житті.
Літературні спроби письменника-«кіборга» помітив у соціальній мережі й високо оцінив поет, головний редактор газети «Вечерний Николаев» Володимир Пучков, який запропонував спочатку надрукувати нотатки в газеті, а згодом умовив Сашка видати книжку, яку сам і редагував. Володимир Юрійович вважає: «Книжка не про подвиги, не про звитягу, не про славу. Вона не про війну, а про те, що з автором було після. По суті, це внутрішні монологи, в яких немає фальшивого пафосу, самомилування, моралізаторства. Немає літературщини. Є щирість, воля і самоіронія сильної й мужньої людини, яка зуміла винести важкий урок із біди, що її спіткала, і повернутися до повноцінного життя».
Насправді книжку неможливо читати без емоцій, які переповнюють. Авторів друг начальник міського управління культури Юрій Любаров сказав: «Над однією сторінкою плакав, над наступною сміявся. І така вся книжка».
Сам Олександр із великою часткою самоіронії ставиться до своєї літературної роботи. Та пояснює, що коли готував книжку, не хотів, щоб це було схоже на героїчний епос, присвячений собі. Не хотів витискати сльози чи зняти камінь із власної душі, переклавши його в душі читачів. Не хотів закосити під письменника: «Мені вистачає почуття гумору для оцінки власних літературних здібностей».
Попри невимушену, щиру атмосферу на презентації, добрі емоції й жарти, були і хвилини без сміху, коли всі присутні вшанували пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання. Емоційними акцентами зустрічі став музичний супровід та відеокліп до пісні «Мить» Святослава Вакарчука з документальними кадрами поранення Олександра Терещенка під час оборони донецького аеропорту. Представив нове видання миколаївський журналіст і волонтер авторів друг Володимир Лисюк, який проникливо прочитав уривок із книжки, що створило щемливу атмосферу в залі.
Повість «Життя після 16:30» вийшла накладом 1200 примірників у видавництві Ірини Гудим. Ілюстратор — миколаївський художник Вадим Пустильник, який, за визнанням автора, просто ідеально доповнив цю складну життєву історію. Завдяки ініціативі управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради книжка буде доступною для читання у всіх бібліотеках міста. А частину коштів від продажу автор передасть на допомогу важко хворим дітям.