ТВОРЧІСТЬ
У кожного з учасників Міжнародного конкурсу
дитячого малюнка «Подорожуючи Україною» — своя стежина творчої уяви
Людмила ЯНОВСЬКА,
Олександр ЛЕПЕТУХА (фото),
«Урядовий кур’єр»
Мандрівка завжди починається з вибору: що взяти в дорогу, щоб у ній не обтяжувало та не муляло зайве й недоречне. Вибором вона й завершується: але відкладаються вже не речі з шафи до рюкзака чи валізи, а найяскравіші спогади про побачене й відчуте — в пам’яті, у душі.
Юні художники вибирають з дорожніх вражень те, що олівцями й пензлями осмислюється на аркушах паперу в образах. Цей шлях їхньої творчої уяви цікаво простежується на Міжнародному конкурсі дитячого малюнка «Подорожуючи Україною», присвяченому 20-річчю Незалежності нашої держави, — роботи його учасників експонуються в столичному Музеї сучасного мистецтва України з 29 липня по 29 серпня.
Дізнавшись у 4 роки, чому бджоли вчащають до соняшників у цвіту, я попросила маму надовбати мені з їхніх квіток меду… А от шестирічна кияночка Саша Рокитнянська вмістила на соняшниковій голівці-стільнику вже не «пасіку», як колись я, а те, що для неї Батьківщина: квітник на подвір’ї, дерево біля хатинки, небо із сонечком і хмаринкою… Все, як і у назві Сашиного малюнка — «Квітка-Україна».
Дев’ятирічний житель столиці Дмитрик Фігаро (і прізвище в хлопчика непосидюче!), напевне, шукає той високий пагорб, з якого видно козацьке минуле предків, — це прочитується в його малюнку «Мрію про подорож».
Та особливо вразила мене своїм символом навколишнього світу Валерія Перегонцева з Троєщини, четвертокласниця київської школи № 246, котра навчається живопису в дитячій школі мистецтв №7 (педагог Дар’я Мамекіна). Всі вже призвичаїлися до генеалогічних дерев людей, а Лера красиво, влучно й енергетично зобразила родове дерево рідного краю. Вибрала для цього яблуню з рясним урожаєм плодів на тлі золотавого німба жнивного поля, розташувала на її гілках хатинку й багатоповерхівку — уособлення села й міста — і храми. Лаконічна притча про те, що розквіт нашої незалежної держави гармонійний лише з Богом у душах її громадян — відколи віра в нього осяяла найпершу оселю на території нинішньої України й дотепер, і в майбутньому, яке на малюнку дівчинки в саджанці-яблуньці з прожилками-тризубами на листочках.
Для дуже домашньої Лери Перегонцевої, яка засинає й прокидається з молитвою і щонеділі ходить з бабусею до церкви, понад усе — її родина. Якось сказала, що вже й нічого загадувати перед Новим роком: мама народила їй сестричку, бабуся завела собаку — що можна побажати собі ще? А коли відвідала в Білорусі прабабусю, яка погано бачить, то не відходила від неї і зауважила, що ця подорож до рідної людини для неї дорожча й цікавіша, ніж попередня на відпочинок до Туреччини. Просто дівчинка вже в юному віці збагнула, хто і що в її житті найважливіший.
Недаремно навіть у казках з цього приводу йдеться лише про три заповітні бажання, а переступила цю межу золотої рибки ненаситна бабця — й опинилася перед розбитим коритом…
У Лери Перегонцевої на все власна думка, вона нічого й нікого не копіює і прагне скрізь і в усьому бути собою. А не знає меж хіба що в творчих ідеях — але це ні їй, ні комусь іншому не на шкоду, навпаки… І притаманне й іншим учасникам Міжнародного конкурсу дитячого малюнка «Подорожуючи Україною», переможців з-поміж яких оголосять 30 серпня.
РЯДОК З ІСТОРІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Започатковано Київську дитячу академію мистецтв — професійний мистецький навчальний заклад інноваційного типу. Непересічність вишу — в безперервності мистецької освіти, яка охоплює чотири рівні: підготовчий, початковий, основний, вищий. Майже 600 її вихованців опановують музичне, образотворче, театральне мистецтво, хореографію. (1994 рік)
.jpg)
Михайло ЧЕМБЕРЖІ,
автор ідеї, ректор закладу академік
— Реалізація концепції довела її перспективність і життєздатність. Адже щоб стати, наприклад, професійним музикантом, треба вчитися в трьох навчальних закладах. У нас діти з 4 до 20 років перебувають під одним дахом, де зібрані воєдино всі види мистецтва. У цьому й полягає цінність такого методу навчання, коли слухачі різних вікових категорій через спілкування між собою, участь у творчих акціях академії одразу відчувають вплив музики, живопису, танцю… Ми завжди намагаємося йти в ногу з часом, використовуємо сучасні комп’ютерні технології, високоякісну апаратуру для запису, висококласні музичні інструменти. Не забуваємо також про романтизацію навчального процесу — цей період для молодої людини має бути цікавим, ефективним, пам’ятним. Академія — це й соціальний проект, оскільки вона забезпечує своїм випускникам перше місце роботи. За 17 років існування з її стін вийшло багато фахівців, які добре розуміються на мистецтві, знають мови, володіють комп’ютерною грамотою, інтелектуально підготовлені. А це дає змогу бути конкурентоспроможним на будь-якому ринку праці. Тому жодного безробітного серед них немає. Ми робимо все для того, щоб дитина мала потрібні знання і вміння для побудови майбутнього щасливого життя.