Насамперед як гаранта експорту до країн ЄС найбільш чистої зеленої, тобто безвуглецевої електроенергії, яку генерують і українські атомні станції. Нагадаю: до війни з росією ми мали експорт лише з Бурштинського енергоострова до 800 МВт, який ДТЕК забезпечував виключно своєю тепловою, найбільш брудною генерацією. Імпорту електроенергії, за словами міністра енергетики Германа Галущенка,  з початку війни в нас не було, хоч з моменту синхронізації ми можемо використовувати аварійну допомогу з Європи. Після синхронізації української і європейської енергосистем, яка відбулася ще в березні, у нас є технічна можливість експортувати до 1690 МВт. Нині Україна експортує, але невеликі обсяги — 210 МВт в Польщу. І це, до речі, в ситуації, коли споживання електроенергії у країні під час нинішньої війни з росією зменшилося більш ніж на третину. Тому експорт в європейські країни стає хорошою підтримкою вітчизняної економіки.

Вірогідно, на думку Германа Галущенка, яку він висловив виданню Forbes, Україна збільшуватиме продаж поступово. «За нашими розрахунками, це може дати ринку мінімум 2 мільярди гривень живих грошей за місяць. Адже європейські ціни в середньому вчетверо вищі за українські. Європа також від цього виграє. Наш експорт електроенергії допоможе їй зменшити споживання російського газу та вугілля», — пояснив очільник Міненерго.

Ставка на зелені стандарти Євросоюзу

Саме таку стратегію енергетичної галузі країни однозначно визначив  Денис Шмигаль під час онлайн-зустрічі з Франсом Тіммермансом, виконавчим віцепрезидентом Європейської комісії з питань європейського зеленого курсу. «Мета України — рух у напрямку зеленої економіки, тому наша держава має намір відновлювати інфраструктуру  відповідно до стандартів ЄС. На сьогодні частка зеленої енергетики в Україні становить 17%, — цитує Прем’єра департамент комунікацій Секретаріату КМУ. — Ми й надалі реалізовуватимемо стратегію з її збільшення. Після завершення війни ми хотіли б розвивати енергетичну систему в Україні відповідно до зелених стандартів ЄС. З урахуванням цього розробляємо план відновлення».

Пріоритетну роль у таких намірах відведено відновлюваним джерелам енергії (ВДЕ). Це безпосередньо  пов’язано  з новим зеленим курсом, який узяли країни світу на шляху до досягнення кліматичної нейтральності. Відповідно зростає і має зростати роль відновлюваної енергетики на всіх континентах. Євросоюз — один з лідерів у цьому питанні. У новій стратегії розвитку ЄС «Європейська зелена угода (EU Green Deal)», до якої приєдналась Україна, одні з основних напрямів — декарбонізація, скорочення викидів та прискорений розвиток ВДЕ.

Нині відновлювані джерела енергії забезпечують 38% виробництва електроенергії в Євросоюзі, за ними йде енергетика на основі викопних видів палива — 37% та атомна — 25%. За словами Матті Маасікаса, Посла ЄС в Україні, ще у 2020 році ВДЕ вперше залишили позаду викопні види палива (вугілля та газ) як основне в минулому джерело енергозабезпечення країн Євросоюзу. До 2030 року вже 40% електроенергії в ЄС вироблятимуть з відновлюваних джерел. Насамперед використовуватимуть вітрову енергію на морських шельфах та енергію океану. Для досягнення цієї амбітної мети щорічні інвестиції в розвиток ВДЕ у країнах ЄС передбачено збільшувати на сотні мільярдів євро на рік протягом наступного десятиріччя.

В Україні у виробництві електроенергії з відновлюваних джерел головні позиції займають гідро-, сонячні та вітрові станції. Але сонячні та вітрові потужності (як і наші АЕС) з важко прогнозованим обсягом вироблення електроенергії для постачання в об’єднану енергосистему (ОЕС).

— В ОЕС України загальною потужністю 51,7 млн кВт з нераціональною структурою генеруючих потужностей і виробництвом атомними станціями 55% базової електроенергії з різким дефіцитом маневрових потужностей основне джерело пікових, регулюючих потужностей, аварійного та частотного резервів —  ГЕС і ГАЕС, — пояснював мені напередодні повномасштабного вторгнення росії Юрій Ландау, доктор технічних наук, головний радник голови правління ПрАТ «Укргідропроект». — Регулювання графіків навантажень вимушено виконують вугільні блоки теплових станцій. Вони вже переважно відпрацювали проєктний термін, працюють у непроєктному змінному режимі, що призводить до численних аварій, значного збільшення витрат палива і викидів забруднювальних речовин в довкілля.

У лютому 2021 року у критичній ситуації для енергосистеми країни, коли аварійно відімкнулися блоки Запорізької ТЕС в Енергодарі, яку недавно окупанти зупинили, втрачену потужність підхопили саме гідроелектростанції. До цього призвело стрімке неконтрольоване зростання в Україні потужностей СЕС і ВЕС. Як наслідок — створення дуже серйозних проблем з регулюванням графіка навантаження, забезпечення стійкості нашої ОЕС.

Цю загальнодержавну проблему чимало обговорювали останніми роками і в парламенті, і в Міненерго, і на урядовому рівні. Найчастіше — з ініціативи Ради національної безпеки і оборони країни, зокрема її робочої групи з питань подолання загроз в енергетичній сфері. Два роки тому проблемі ВДЕ вона присвятила окреме засідання «Щодо умов впровадження та використання відновлюваних джерел енергії в роботі ОЕС України».

Надзвичайну актуальність і гостроту цього питання в нашій розмові пів року тому популярно для читачів «Урядового кур’єра» аргументував голова згаданої робочої групи РНБО Олександр Светелік, президент УНК CIGRE —  Українського національного комітету Міжнародної ради з великих електричних систем CIGRE.

«Відновлювана енергетика вносить багато змін у концепцію функціонування енергетичної системи України, створює нові умови її роботи. З одного боку, це дрібна розподілена генерація в поєднанні зі споживанням. Оскільки її кількість збільшується, зміни у режимах роботи мережі стають помітнішими. Гармоніки зростають, збільшується обсяг реактивної енергії, зростають втрати, старе обладнання не справляється з новими вимогами оптимізації мережі.

З іншого, — акцентував Олександр Светелік, — хаотичне приєднання нових джерел генерації зі значною потужністю та непередбачуваним виробництвом, із браком можливості та небажанням їхньої участі у дотримані ринкових умов роботи.

Тобто питання впровадження режимів роботи відновлюваної енергетики (сонця та вітру) стає важливіше в сучасних та перспективних умовах роботи енергетичної системи країни. І вже нині зрозуміло, що в умовах  поступового зменшення потужностей ТЕС (вони до 90 % використали ресурс) та зростання генерацій ВЕС та СЕС регулювання ОЕС здійснюватиметься переважно за рахунок збільшення потужностей ГАЕС та ГЕС.

Час нарешті повернутися до реалізації проєктів з будівництва каскаду малих гідроелектростанцій (МГЕС) в карпатському регіоні України. У всьому світі такі станції відіграють провідну роль як високоманеврові потужності в балансуванні енергетичних систем, виробленні дешевої ідеально чистої електроенергії та захисті регіонів від паводків та повеней».

 Як приборкати Тису з притоками

Ще років 10—15 тому, за словами Олександра Светеліка (коли він чотири терміни був заступником міністра енергетики за різних урядів або тривалий час очолював енергетичний департамент РНБО), на найвищих рівнях обговорювали питання будівництва малих гідроелектростанцій на заході України. І для виробництва зеленої енергетики, і для запобігання мільярдним збиткам регіонів від паводків та повеней. Фахівці міністерства та харківського інституту «Укргідропроект» чимало разів аргументовано, з розрахунками та матеріалами проведених досліджень, зокрема Інститутом відновлюваної енергетики НАН України, переконували очільників Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей, начальників басейнових управлінь водних ресурсів підтримати такі пропозиції. Але у них були свої аргументи, над якими, за словами Олександра Карамушка, віцепрезидента Громадської спілки «Асоціація «Гідроенергетика України»,  «тяжів великий пласт вічної проблематики, пов’язаної з відведенням земель під будівництво МГЕС і наданням дозволів на його початок, слабким взаєморозумінням і нестачею практичної взаємовигідної співпраці з територіальними громадами й екологічними організаціями. А вони, на жаль, діють із власних міркувань і далеко не завжди на користь жителів населених пунктів, які роками страждають від повеней, і на благо соціально-економічного розвитку регіонів загалом».

Місцевих опонентів не переконував у ті роки і світовий досвід розвитку гідроенергетики, зокрема МГЕС. За даними Міжнародного центру малої гідроенергетики, вони ефективно працюють у 148 країнах. Найяскравіший приклад — використання сили малих річок у Китаї: у цій азіатській країні нині діє понад 80 000 МГЕС. На гідроенергетику припадає 17% загального енергопостачання Піднебесної і 85% відновлюваної електроенергії держави. У країнах Північної Америки потенціал МГЕС реалізовано більш ніж на 86%, в Північній Європі — приблизно на 95%, в Західній Європі — на 85%. Наприклад, в Іспанії МГЕС виробляють 2,8% загального балансу електроенергії, Швеції — 3%, Швейцарії — 8,3%, Австрії — 10%.

А яка ситуація в Україні? За останніми дослідженнями Інституту відновлюваної енергетики НАН України, завершеними у 2015 році, технічний потенціал гідроенергетичних ресурсів малих річок країни становить 375 МВт, з яких нині освоєно 102 МВт. Цей  технічний потенціал малих річок карпатського регіону становить 76% загальнодержавного, а це 275 МВт. Із них на сьогодні освоєно, за різними даними, близько 20 МВт. Тобто рівень використання у країні цього потенціалу ледь сягає 7%.

Нині головний чинний документ державного значення, який передбачає етапи і темпи розвитку малої гідроенергетики в країні, — це Енергетична стратегія України на період до 2035 року. У відповідні її розділи закладено необхідність розв’язання таких першочергових завдань: реконструкція і модернізація наявних МГЕС, відновлення станцій зі збереженими гідроспорудами, будівництво нових станцій на річках Тиса, Дністер та будівництво децентралізованих нових МГЕС на малих водотоках для підвищення надійності та якості електрозабезпечення споживачів, віддалених від генеруючих об’єктів великої енергетики. Усе це сприятиме  підвищенню маневрових можливостей ОЕС України для забезпечення повноцінної паралельної роботи з Європейським енергетичним об’єднанням UCTE. Адже МГЕС західних областей, за словами фахівців Асоціації «Гідроенергетика України», мають найвищу режимну чутливість до регулювання міждержавних експортних і транзитних потоків електроенергії в Європу.

Значні практичні кроки в цьому напрямі, зокрема щодо створення та реалізації інвестиційних проєктів будівництва малих ГЕС та ГАЕС, вже зроблено у Львівській області. На першому етапі передбачено спорудження 11  МГЕС загальною потужністю 20,38 МВт та трьох ГАЕС загальною потужністю 534 МВт. Усе це підтримано  на рівні облдержадміністрації та обласної ради і рішенням №1005 від 12.03.2020 р. внесено у План заходів з реалізації Стратегії розвитку Львівської області на період 2021— 2027 року. До початку повномасштабної війни з росією спільно зі Світовим банком тривала робота над визначенням реального інвестора для реалізації такого великого проєкту.

Після 24 лютого цього року актуальність будівництва електростанцій малої гідроенергетики як основи подальшого соціально-економічного розвитку заходу України значно зросла. Особливо після того, як ворог завдав цілеспрямованих ударів по промислових та інфраструктурних об’єктах, населених пунктах півдня, сходу та півночі. Уже понад тисяча підприємств вирішили перенести виробництва у менш небезпечні регіони.

Цьому сприяло розпорядження Кабміну №246-р від 25 березня 2022 року, яким уряд затвердив План заходів щодо переміщення виробничих потужностей із районів, де тривають бойові дії або є загроза таких, на безпечні території. Для відновлення економіки держави, запобігання новим руйнуванням промислових об’єктів. Для цього Міністерство економіки розробило програму релокації підприємств у дев’ять регіонів заходу України. Лише в межах програми релокації бізнесу з областей, де тривають бойові дії, за інформацією відомства, на 15 травня перемістили свої потужності 510 українських підприємств. Переважно в регіони, прикордонні із країнами Євросоюзу. На Львівщину перенесли свої потужності вже понад сто компаній. Половина евакуйованих підприємств почали випускати продукцію.

Зрозуміло, що навантаження на енергетичні системи цих західних прикордонних  регіонів значно збільшилося. Адже крім сотень нових підприємств, які розмістили і ще розмістять свої промислові потужності, ці області за три місяці війни прийняли сотні тисяч біженців. Багато з них, насамперед тих, чиє житло знищили рашисти, вирішили  не шукати собі долі за кордоном, а залишитися тут, прагнуть знайти  робоче місце за фахом і влаштовувати надалі своє життя.

Не менш важливий й інший чинник у контексті основної теми нашої розмови. Лише за перший місяць війни відпуск зеленої електроенергії у країні знизився на 8,4%. Падіння обсягів у південному регіоні становило близько 41%. Найбільше, як повідомив Інтерфаксу-Україна Андрій Пилипенко, голова ДП «Гарантований покупець», — у Запорізькій і Херсонській областях, на рівні 70%. А на заході країни відпуск зеленої енергії, яку виробляють сонячні та вітрові електростанції, зріс майже на 70%. Не забуваймо, що більшість тутешніх ВДЕ не мають технічних можливостей надавати послуги балансування об’єднаної енергосистеми країни. Ухвалений нарешті 15 лютого цього року Верховною Радою довгоочікуваний законопроєкт №5436-д щодо розвитку систем / установок накопичення електроенергії, яку виробляють сонячні та вітрові станції, ще нескоро змінить ситуацію на краще. Уся надія в цих питаннях, як і раніше, на підприємства ПрАТ «Укргідроенерго».

Тобто проблема балансування та акумулювання енергії, зокрема і через вимушене зупинення в зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях роботи багатьох маневрених енергоблоків теплових електростанцій стає ключовою для забезпечення в цих умовах стійкості роботи енергосистеми країни. Ситуація потребує прискорення за перших можливостей реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року щодо розвитку малої гідроенергетики.

Окрім додаткових генеруючих та регулюючих  потужностей і збільшення виробітку електроенергії в західних регіонах, промисловий потенціал яких вже нині  помітно зростає,  у будівництві та модернізації малих ГЕС і ГАЕС чимало й інших переваг. Відродження малої гідроенергетики сприятиме розв’язанню найскладнішої соціально-економічної проблеми регіону — накопиченню у водосховищах  прісної води для постачання населенню і підприємствам, кількість яких тут істотно збільшується, та захисту територій басейну річки Тиса  від паводкових та повеневих руйнацій, загроза яких зростає. Втрати для бюджетів різних рівнів та кишень жителів насамперед гірських сіл, яким місцеві чиновники радять як панацею завести звичай заздалегідь готуватися до великої води, щорічно вимірюються мільярдами гривень.

Де брати гроші та хто втілюватиме амбітні плани?

Для реалізації потужних і вкрай важливих інноваційних проєктів, про які зокрема йдеться, — це питання з питань. Надто в ситуації такого не баченого у світі  варварського і цілеспрямованого знищення рашистами  промислового потенціалу України, її енергетичних і транспортних об’єктів, житлового фонду та соціальної інфраструктури тисяч міст і сіл. Прямі одноразові попередні втрати для економіки країни внаслідок російської агресії, які називають урядовці, вже сягають понад половину трильйона доларів. А хто оцінить і чи можна оцінити втрачене життя десятків тисяч мирних жителів від масових обстрілів, руйнувань і знищення житла, лікарень і шкіл, жорстоких знущань і прямих, цинічних розстрілів лише за те, що ти українець?!

Ні в кого немає сумнівів, що Україна відродиться і стане ще сильнішою, хоча це й потребуватиме великих зусиль всього нашого народу та значної підтримки західних партнерів, світової спільноти. Уряд уже створив фонд відновлення країни.

«Ми не просто хочемо відбудувати дороги, мости чи водопроводи. Ми плануємо побудувати абсолютно нову економіку. У кожному місті, — цитує Прем’єра департамент комунікації  КМУ, — має бути сміттєпереробний завод. Нас буде цікавити зелена економіка, менше викидів на підприємствах. Якщо ми відновлюємо підприємство, то не ставимо застаріле обладнання й печі, а ставитимемо сучасне обладнання, енергоощадне та з дуже низьким рівнем викидів. Це нас цікавить, і в цьому напрямі ми будемо рухатися».

Вельми важливою залишається фінансова підтримка Європейським Союзом. За словами голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, ЄС має намір покрити більшу частину витрат на повоєнне відновлення України, створивши для цього трастовий фонд солідарності. Програма «Відновлення України», яку Єврокомісія затвердила 19 травня, стане основним юридичним інструментом підтримки плану реконструкції нашої країни шляхом поєднання грантів і позик. Її, повідомляє Rail EXPO, буде закладено в бюджет ЄС, вона забезпечуватиме прозорість, підзвітність та надійне фінансове управління цією ініціативою.

Єврокомісія запропонувала Києву, і два місяці тому вже розпочалися конкретні перемовини про приєднання України до Програми життя для клімату та довкілля. Як сказав на брифінгу представник ЄК Адельберт Янс, Україна «матиме вигоду від європейської підтримки у відновленні її довкілля після руйнувань внаслідок нападу росії».

І ще досить цікава насамперед для українських енергетиків ініціатива Європейської комісії. ЄК вже підготувала і планує представити план скорочення залежності Євросоюзу від російських енергоресурсів до 2027 року. У цьому документі поставлено нові амбітні цілі щодо використання відновлюваних джерел енергії. За даними агентства  Bloomberg, ЄК пропонує підвищити до 45% із нинішніх 40% цільовий показник частки зеленої енергетики в енергобалансі Євросоюзу до 2030 року. Це, безумовно, відкриває додаткові можливості участі України у проєктах щодо ВДЕ. Повна синхронізація енергосистем України і Молдови з енергомережею Європи ENTSO-E, яка відбулася протягом 16 березня, гарантує таку взаємовигідну співпрацю.

«Це історична подія, яка стала не просто запорукою для розвитку української та європейської енергетики, — наголосив по завершенні цього заходу голова правління НЕК «Укренерго» Володимир Кудрицький. — Цей крок дасть Україні можливість отримувати електроенергію, якщо агресор продовжить нищити нашу енергетичну інфраструктуру, і зберегти енергосистему. Після закінчення війни синхронізація відкриє і для України, і для Європи широкі можливості для розвитку енергетичного ринку, переходу на відновлювані джерела енергії та зміцнення енергетичної безпеки Європи».

Своєрідним мозковим центром розроблення та підтримки цих енергетичних та інших проєктів має стати Національна рада з відновлення України від наслідків війни, указ про створення якої Володимир Зеленський підписав 21 квітня. При цьому консультативно-дорадчому органі при Президентові України працюватиме й консультативна рада з числа відомих світових економічних експертів. Серед них буде й добре знаний американський вчений професор Стендфорду Френсіс Фукіяма. А для підготовки фахових пропозицій при раді утворюють 23 робочі групи з понад 20 напрямів, зокрема з питань енергетичної безпеки.

Одне слово, для відродження, відновлення нашої країни, економіки маємо всі можливості: всебічну підтримку партнерів і багатонадійні міжнародні проєкти. Головне — остаточно перемогти російського агресора. І питання з питань — кадри! Воно найгостріше, найскладніше й найактуальніше: майже 3 мільйони найкращих спеціалістів, які минулими роками поїхали за кордон (багато повернулися) в пошуках кращого застосування своїх фахових здібностей, вимушено покинули домівки і роз’їхались по світі після 24 лютого, якнайдалі від смерті, болю і страждань, понад 6 мільйонів наших співвітчизників. Не всі з них повернуться на Батьківщину після завершення війни. Плюс майже мільйон українців рашисти депортували,  вивезли в росію з окупованих територій як дармову робочу силу. А війна ще не закінчилася.

Днями  державне видання Deutsche Welle («Німецька хвиля») опублікувало ґрунтовний матеріал «Релокація на захід України: як бізнес рятує виробництво від війни». Журналісти DW поцікавилися, як підприємства з півночі, сходу та півдня через близькість бойових дій вже перевозять свої виробництва у прикордонні з ЄС області. Поспілкувалися і з тими, хто завершив релокацію та вже працює у Львівській області. Усі керівники підприємств, де німецькі колеги побували, задоволені організацією релокації, безплатним перевезенням обладнання Укрзалізницею та Укрпоштою, гостинністю львів’ян, швидким вирішенням усіх питань.

«Я в захваті від того, наскільки наші держслужбовці відреагували на ситуацію. Ми відчуваємо турботу, що, якщо чесно, дуже нестандартно», — сказав DW Сергій Рудковський, гендиректор вже релокованої компанії «Сем Екопак» з міста Дніпро.

Але всі керівники підприємств бідкаються, що відчувають дефіцит працівників. Після вторгнення російського агресора кількість співробітників зменшилась удвічі, у декого на нове місце переїхало лише кілька десятків фахівців, тому й обсяги виробництва значно впали. Місцева влада допомагає в пошуку працівників, але це не розв’язує проблеми. Вона загальнодержавна і потребує ініціювання, підтримки і розв’язання на вищому державному рівні.

«Можливо, це треба зробити сьогодні в межах створеної Національної ради з відновлення України від наслідків війни? Адже до неї входять всі міністри і керівники  вищих державних установ виконавчої влади. А основними завданнями ради, як ідеться в положенні про неї, є й такі першочергові завдання: визначення та напрацювання пропозицій щодо пріоритетних реформ, підготовка стратегічних ініціатив, проєктів нормативно-правових актів, прийняття і реалізація яких є необхідними для ефективної роботи та відновлення України у воєнний і післявоєнний період».

Такими міркуваннями поділився  днями  Юрій Бондаренко, генеральний директор НТК «ЕНПАСЕЛЕКТРО» та віцепрезидент УНК CIGRE — Українського національного комітету Міжнародної ради з великих електричних систем CIGRE. Підприємство, яким він керує з дня заснування — науково-технічна універсальна інжинірингова компанія з більш ніж 20-річним досвідом у галузі інжинірингових розробок і послуг для об’єктів енергетики в Україні й за кордоном. Компанія, за словами Юрія Бондаренка, підтримує партнерські відносини з десятками енергетичних компаній України, проєктними інститутами, монтажно-налагоджувальними організаціями, заводами-виробниками обладнання, закордонними енергетичними та електротехнічними компаніями. Тож ситуацію з кадрової політикою, кадровим потенціалом у промисловості та інших галузях економіки в нас і за кордоном знає добре. Тому, певне, не випадково  ЕНПАСЕЛЕКТРО був одним з ініціаторів підготовки кілька років тому звернення з цієї проблеми до керівників держави.

 «Нині, мабуть, саме той час, — зауважив Юрій Бондаренко, — щоб повернутися, загострити це питання, бо воно як ніколи доленосне для  майбутнього нашої країни». Він запропонував «Урядовому кур’єру» надрукувати згадане звернення, яке не отримало очікуваної реакції чиновників. Редакція виконує прохання.

«Ми, представники організацій, які розробляють та впроваджують новітні технології, будують, монтують, експлуатують енергетичні об’єкти, транспортні системи, об’єкти житлово-комунальної сфери та соціальної інфраструктури, забезпечують економічний розвиток, енергетичну безпеку, надійність та незалежність України, звертаємося до керівництва країни із пропозицією змінити економічну концепцію розвитку України із соціальної на інноваційну.

Ми виходимо з того, що розвинені країни, які займають передові позиції у світі, саме так будують свою економіку. Сьогодні Україна обрала стратегію підтримки курсу країн G20 (Energy transition and Global Environment for Sustainable Growth — енергетичний перехід та глобальне середовище для сталого зростання) та European Green Deal (Європейська зелена угода). Ці країни ставлять завдання до 2030-го та до 2050 року розвинути свою промисловість так, щоб їхня економічна й енергетична безпека ґрунтувалася на найсучасніших інноваційних технологіях, які містять нано-технології, штучний інтелект, нові технології в енергетиці та будівництві, реалізуючи IV індустріальну революцію.

Ці країни визнають, що без інженера забезпечити технологічний прорив неможливо.

Якщо Україна бере світовий вектор розвитку green deal  — зеленої економіки, то ми повинні найближчими роками оцінити своє місце у цих програмах і наш кадровий потенціал. Ми виходимо з того, що Україна на порозі незалежності, на початку 1990-х років, мала у розпорядженні одну з найпотужніших і розвинених енергосистем, промисловий машинобудівний потенціал, створювала обладнання світового класу, будувала та експлуатувала найскладніші енергетичні об’єкти, мала потужний будівельний комплекс. На жаль, ці позиції втрачено. Скоротилася кількість галузевих промислових і наукових інститутів, кількість фахівців в промисловості, будівництві та енергетиці, критично зменшилися обсяги професійної підготовки кадрів робітничих спеціальностей, молодих спеціалістів, випускників технічних закладів вищої освіти. Країна втратила ціле покоління інженерів.

Вважаємо за необхідне:

— визначити стратегічні напрями інноваційного розвитку економіки України та необхідність кадрового забезпечення;

— підняти статус інженера в суспільстві;

— провести глибокий аналіз стану забезпечення підприємств країни кваліфікованими фахівцями, підготовки фахівців різного рівня;

— сформувати пріоритетні напрями державної підтримки підготовки фахівців різного рівня;

— терміново забезпечити випереджальний розвиток наукових досліджень у пріоритетних напрямах.

Від редакції. Надаючи державної важливості проблемам, порушеним у цьому матеріалі, запрошуємо читача до їхнього обговорення, висловлення своїх позицій, інших точок зору.