Як змінився вектор виробничої стратегії із приходом нового менеджменту на державне підприємство «Укрхімтрансаміак», чи розширюватиметься співпраця з вітчизняними аграріями, аби вони отримували доступні добрива, як в умовах карантинних обмежень працює світовий транспортувальник рідкого аміаку та оператор магістрального трубопроводу «Тольятті — Одеса» і чи можемо ми, українці, стати для великих та маленьких держав надійним партнером-транзитером, перекачуючи зі сходу на захід не лише газ, нафту, а й аміак, розповідає «Урядовому кур’єру» очільник держпідприємства Максим НЕМЧИНОВ.
— Максиме Олександровичу, очоливши підприємство, ви встигли до кінця 2019 року прокачати через аміакопровід рекордні 2 мільйони 511 тисяч тонн аміаку й отримати дохід 78 мільйонів доларів. За 40 років ДП «Укрхімтрансаміак» так продуктивно ще не працювало. Що сприяло успіху?
— Як ви вже знаєте, я прийшов на підприємство на початку листопада торік, залишивши посаду державного секретаря Міністерства енергетики та вугільної промисловості. На ДП «Укрхімтрансаміак» нам усім, єдиній команді, усьому трудовому колективу завдяки спільній злагодженій роботі вдалося використати можливості трубопроводу сповна, аби він стовідсотково запрацював на повну потужність, даючи максимальну користь підприємству і нашій державі. Такий високий результат — наш спільний здобуток. Якщо говорити мовою цифр, це підтверджують сплачені за минулий рік підприємством податки: понад півтора мільярда гривень (зокрема понад 1 мільярд 250 мільйонів гривень ренти). Це вагомий внесок у державну скарбницю.
Підприємство не лише виконало вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №1015, згідно з якою збільшилося відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку з 30 до 90%, а й погасило заборгованість за попередні роки на суму, що перевищує 88 мільйонів гривень. Окремо хочу згадати, що у листопаді—грудні 2019-го ми підписали додаткові угоди з росіянами щодо збільшення обсягів транспортування аміаку до понад 200 тисяч тонн.
Варто усвідомлювати, що, транспортуючи аміак територією України, ми не лише раціонально використовуємо її логістичний потенціал, а й своєчасно і в повному обсязі сплачуємо податки та всі визначені чинним законодавством платежі до державної скарбниці. І так захищаємо інтереси держави, зміцнюючи її обороноздатність та рівень безпеки.
— Чи справді державному підприємству, попри жорсткі карантинні обмеження, пов’язані з поширенням у світі коронавірусу, нещодавно вдалося отримати всі необхідні дозволи на подальшу безпечну експлуатацію аміакопроводу «Тольятті — Одеса», які видає Держпраці України?
— Хоч в Україні було запроваджено жорсткі карантинні обмеження в умовах пандемії, державне підприємство «Укрхімтрансаміак» змогло своєчасно отримати необхідні дозволи Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Це дасть змогу не лише продовжувати транспортування аміаку відповідно до виробничих планів, а й забезпечувати через роздавальні станції аміакопроводу «Тольятті — Одеса» вітчизняних сільгоспспоживачів рідким аміаком.
Отримані дозволи, які мають п’ятирічний термін дії, — свідчення безпечності, екологічності та надійності магістрального трубопроводу і його об’єктів. Без цих дозволів подальша робота підприємства була б фактично неможливою.
Однак зауважу, що отриманню дозволів передувала колосальна й системна робота: було проведено детальну комплексну оцінку підприємства, зокрема його технічного стану й визначення рівня небезпеки виробничих об’єктів та наявності на ньому системи охорони праці, що гарантує безпечні умови роботи персоналу, проведення періодичних навчань з охорони праці, підвищення кваліфікації та набуття професійних знань, необхідних для виконання робіт підвищеної небезпеки.
— Приємно, що попри стрімкий розвиток сучасних технологій, аміакопровід не втрачає актуальності, залишаючись економічно привабливим інфраструктурним об’єктом. Розкажіть, як усе починалося і чи є на сьогодні з ким змагатися.
—Український магістральний аміакопровод — це унікальний комплекс, який функціонує як єдина транспортна система. У світі таких споруд лише дві: у США GulfCentral та МАРСО, завдовжки 3057 і 1754 кілометри відповідно. Наш забезпечує транзит і транспортування рідкого аміаку від заводів-виробників до ПАТ «Одеський припортовий завод» для подальшого його експорту на ринки Європи, Америки та Азії.
Згадуючи про заводи-виробники, маю на увазі також український «Стірол» (місто Горлівка Донецької області), трубопровід якого нині, на жаль, не працює, бо завод розташований в зоні проведення операції Об’єднаних сил.
До слова, першу чергу трубопроводу «Тольятті — Горлівка — Одеса» завдовжки 800 кілометрів було здано в експлуатацію в жовтні 1979 року. А у 2001-му на базі Придніпровського державного управління «Трансаміак», Миколаївського ДП «Трансаміак» та УДЗЕП «Укрзовнішхімпром» було створено державне підприємство «Укрхімтрансаміак», яке запрацювало як цілісний майновий комплекс для забезпечення якнайефективнішого функціонування системи транспортування аміаку в Україні.
37 проєктних і 27 підрядних організацій брали участь у спорудженні цього об’єкта. Траса трубопроводу проходить через сім густонаселених областей України, долаючи великі річки та питні канали, 80 автомобільних доріг із твердим покриттям, 21 залізничну колію, великі та малі водосховища, 160 малих річок, вибалків та ярів. Через річку Дніпро, наприклад, для трубопроводу було побудовано спеціальний унікальний 720-метровий вантовий перехід.
Роботу аміакопроводу забезпечують п’ять проміжних насосних, одна кінцева та 12 роздавальних станцій. Через останні ДП «Укрхімтрансаміак» забезпечує видачу рідкого аміаку вітчизняним сільськогосподарським споживачам. Через кожні приблизно 5 кілометрів встановлено так званий пост секціонування, який ділить аміакопровід на секції запірною арматурою. Ці секції можуть оперативно у разі необхідності в автоматичному режимі перекривати магістраль.
— І все це господарство працює надійно та безаварійно уже понад 40 років?
— Так. Хоч об’єкт будували справді давно, навіть з огляду на динаміку й появу нових технологій та інновацій, його трубам з конструкційної французької хромонікелевої сталі з підвищеною ударною в’язкістю немає альтернативи. Магістраль досягла рівня експлуатаційної безпеки, який гарантує цілковиту екологічну рівновагу в навколишньому середовищі та спокійне й безпечне існування жителям прилеглих зон. Можна, звичайно, транспортувати рідкий аміак залізничними цистернами, але тоді його ціна для споживачів істотно зросте.
Проте через об’єктивні чинники, серед яких час та фізичний знос, аміакопровід потребує періодичного оновлення системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій, певного технічного переоснащення, заміни та модернізації обладнання. Усе це обходиться вельми недешево. Якби ми сплачували державі 30%, а не 90% з чистого прибутку (торік це було понад 188 мільйонів 774 тисячі гривень), то мали б власні кошти на модернізацію. А так у зв’язку зі змінами в законодавстві довелося розробити спеціальну програму модернізації, розраховану на кілька років.
Скажу щиро: колектив підприємства розраховує в цьому питанні на допомогу держави. Передовсім потрібно переглянути хоч на певний термін розмір ренти: за кожну прокачану через трубопровід тонну аміаку на 100 кілометрів нині Росія сплачує нам 3,8 долара. 2,4 з них ми віддаємо державі у вигляді ренти. Тобто транзитом через підприємство проходить 60% податку. Так вирішили... народні депутати України попереднього скликання, які помилково збільшили ренту для підприємства не у 2,4 раза (як потрібно було), а до 2,4 долара: стенограма парламентського засідання свідчить, що нардепи думали, ніби податок платитиме Росія, а вийшло, що постраждало підприємство. Якби рента зросла у 2,4 раза, ми б платили державі близько 1,7 долара за кожну тонну відтранспортованого аміаку на кожні 100 кілометрів аміакопроводу.
— Максиме Олександровичу, у ЗМІ нещодавно з’явилась інформація, що ви маєте намір поліпшити співпрацю з українськими сільгоспспоживачами, збільшуючи відпуск аміаку на внутрішній ринок. Наскільки він перспективний?
— У 2019 році для потреб внутрішнього ринку через роздавальні станції аміакопроводу було видано 17 тисяч тонн аміаку. Це невеликий обсяг, проте згаданий вище тариф на транспортування аміаку збитковий. Тому він не стимулює розвитку аміачних послуг на внутрішньому ринку, а лише сприяє наданню послуги з транзиту.
Відповідно до укладених угод між українськими аграріями та трейдерами з російським виробником аміаку (на сьогодні маємо три таких договори із трьома компаніями), аміак спочатку відбирають із магістрального аміакопроводу в ємності для зберігання, а потім перевантажують у спеціальний автотранспорт і вносять у ґрунт. ДП «Укрхімтрансаміак» — не власник аміаку, воно лише надає послуги з його транспортування аміакопроводом.
До слова, найближчими роками за умови вирішення тарифного та інших питань (наприклад, щодо створення додаткових робочих місць, модернізації роздавальних станцій) ми змогли б транспортувати аміак на внутрішній ринок у межах 200 тисяч тонн або й більше. У такий спосіб Україна могла б задовольнити не лише власні потреби в добривах, а й дещо експортувати. Нам уперше вдалося налагодити конструктивний діалог з аграріями. Досі співпраця з вітчизняними споживачами наших послуг не була у пріоритеті. Нині фахівці держпідприємства активно працюють над просуванням тарифного питання.
Ми також запропонували створити для всіх споживачів нормальний, прозорий, відкритий, розумний ринок зі справедливим механізмом, запровадивши електронні аукціони на кшталт тих, які працюють на ринку електроенергії, коли сам споживач купує певну потужність із видачі аміаку й відбирає його із трубопроводу впродовж певного часу.
— А несанкціоноване відбирання аміаку із труби можливе?
— Фактично ні, бо аміак — доволі небезпечна рідина. Якби це навіть вдалося комусь зробити, то він не зміг би продати викрадений аміак. Для цього треба мати відповідні документи, які неможливо підробити. Упродовж останніх років несанкціонованого відбирання аміаку безпосередньо із трубопроводу виявлено не було.
Відповідно до норм чинного законодавства, ДП «Укрхімтрансаміак» входить до переліку об’єктів державної та інших форм власності, охорону нерухомого майна яких незалежно від цільового призначення здійснюють виключно органи поліції охорони на договірних засадах. На сьогодні держпідприємство має чинний договір з департаментом поліції охорони Національної поліції, відповідно до умов якого забезпечується охорона 18 об’єктів підприємства на загальну суму 28 мільйонів гривень. Також є домовленості щодо вжиття додаткових заходів з посилення безпеки та охорони магістрального аміакопроводу Тольятті — Одеса, зокрема через встановлення додаткових постів та додавання нових маршрутів на об’єктах, які охороняють.
Олександр КРЮЧКОВ,
«Урядовий кур’єр»
Насамкінець. Максим Немчинов, який за шість місяців уже встиг зробити багато для підприємства, поділився трьома головними завданнями, які він поставив перед собою та колективом на цей рік.
По-перше, за умови швидкого повернення до звичного режиму роботи ДП «Укрхімтрансаміак» намагатиметься збільшити або принаймні втримати на рівні 2019-го обсяги транзиту аміаку.
По-друге, підприємство розширюватиме співпрацю з аграріями, наростивши видачу найдешевшого й найефективнішого добрива — аміаку на внутрішній ринок.
По-третє, безаварійно експлуатуючи трубопровід, забезпечити колектив стабільною роботою з цілковитим виконанням усіх норм захисту працівників. Зокрема, на 2020 рік на держпідприємстві заплановано підвищити зарплату на 15%. Усе це, як запевнив пан Немчинов, можливо зробити власними силами.