Згідно з Указом Президента України Володимира Зеленського №452 від 28 серпня 2021 року, до кінця року уряд має схвалити водневу стратегію нашої країни та затвердити план заходів щодо її виконання.

Як неодноразово заявляв голова правління «Нафтогазу України» Юрій Вітренко, у нашої держави великий потенціал для виробництва так званого зеленого водню, також можливості чималого його експорту за кордон.

«Урядовий кур’єр» вирішив розібратися, чи так це насправді та що може дати розвиток виробництва водню Україні? 

Що таке водень і чому він такий важливий у сучасному розвитку світової та вітчизняної економік?

Водень у вільному стані в природі не зустрічається, тому, як зазначають експерти, він не пряме джерело енергії, а енергоносій. Але виробляє так звану хімічну енергію. 

У звіті Міжнародного енергетичного товариства (МЕА) знаходимо цікаву інформацію, що водень нині перебуває в центрі уваги урядів різних країн, які виробляють свої національні стратегії його розвитку.

Значна роль у сучасному світі

Одна з важливих переваг водню: його використання в різних галузях господарства приводить до чималого скорочення шкідливих викидів. Тобто водень — екологічно чиста сировина чи товар і його роль у ХХІ сторіччі набуває важливого значення.

Нині є кілька напрямів його використання в різних сферах економіки. Так, вважають у МЕА, значних його обсягів уже потребують нафтопереробна, аміачна та металургійна промисловості. 

Не менш важливим напрямом використання є сфера виробництва електричної енергії, де водень — джерело зберігання відновлюваної енергії. Водень у суміші з аміаком можна використовувати в газових турбінах для підвищення гнучкості їхніх систем, а також у транспортних засобах, які працюють на водневих паливних елементах.

І нарешті, найголовніше. Для українських реалій водень можна змішувати з природним газом для опалення осель. Для України, яка намагається знайти способи зменшення собівартості та вартості енергії для опалення багатоквартирних будинків,  це важливий напрям використання водню. 

Потенціал зашкалює

Україна має потенціал для середньорічного виробництва «зеленого» водню на рівні 5,5 млрд кубометрів. Перший заступник голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Костянтин Гура повідомляє, що результати досліджень, які проводили експерти Європейської енергетичної комісії ООН за підтримки Міненерго та його відомства, засвідчили доцільність запровадження водневої економіки та широкі можливості для цього.

Водночас пан Гура зазначає, що Україні треба негайно розробити й ухвалити нове законодавство та стандарти виробництва водневої сировини, а також її транспортування та зберігання.

Нагадаємо, що виробництво та постачання водню в Європу один з головних пріоритетів для України. Для цього розглядають переобладнання трубопроводу «Дружба», яким нині Росія транспортує газ. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба у своїх виступах неодноразово наголошував на великому потенціалі виробництва «зеленого» водню в нашій країн. Це, на його думку, працюватиме в унісон з курсом Європейської зеленої угоди, яка відкриває нові можливості у сфері відновлюваної енергетики.

Наявні та можливі проєкти

Чи успішні нині в Україні проєкти щодо використання водню?

Так, за участі Регіональної газової компанії (РГК) розпочалася підготовка до тестування газоводневої суміші для опалення двох населених пунктів, що триватиме протягом двох років. Жителі двох сіл на 50—100  будинків користуватимуться сумішшю природного газу з 10% водню. Згодом його кількість буде доведено до 20%.

«Випробування триватимуть щонайменше до 2025 року, а з 2023 року планують доставку газоводневої суміші цим двом населеним пунктам в Україні. Такий розподіл здійснюватимуть на закритих мережах. Результати випробувань свідчать, що наявні газові мережі та обладнання потребують серйозної модернізації для роботи з водневою сумішшю», — зазначає «Урядовому кур’єру» Ігор Гоцик, заступник керівника водневих проєктів РГК.

Як повідомляють в РГК, результати випробувань газового обладнання споживачів свідчать, що воно потребуватиме заміни або часткової модернізації. Утім, з 10-відсотковими сумішами може працювати і наявне у клієнтів обладнання. 

Новіше обладнання не потребуватиме переоснащення, адже його виробники зазначають про готовність роботи з 20% сумішшю водню та природного газу.

Інших проєктів щодо використання водню в Україні поки що немає. Проте розробки та дослідження є.

Зокрема, вчені та розробники розглядають побудову на Одещині електролізного заводу. Він зможе виробляти відновлюваний водень на експорт.

Є в Україні і вітровий проєкт з виробництва «зеленого» водню в Рівненській області. Це буде вітропарк «Володимирець». За задумом його розробників (а проєкт надала компанія MCL), такий парк розв’язуватиме проблеми, пов’язані з балансуванням, диспетчерськими обмеженнями та реалізацією переходу вітрогенерації від «зеленого» тарифу до ринкових умов.

Електричну енергію у вітропарку вироблятимуть вітрогенератори. Воду в промислових електролізерах розподілятимуть на кисень та водень, а потім останній зріджуватимуть і транспортуватимуть споживачам.

Для закордонних і вітчизняних інвесторів є чудове місце для капіталовкладень. Так, у Херсонській області розміщується сонячний парк площею понад 220 га, який планують значно розширити. А регіон, як відомо, вирізняється тим, що йому притаманна велика сонячна активність. Тож сонця для подальшої його служби для виробництва електрики та водню буде достатньо. На першому етапі проєкту, який пропонують розробники, вироблятиметься електроенергія на сонячних електростанціях потужністю від 100 МВт. Потім спеціальний електролізер перероблятиме її частину на «зелений» водень. 

Одна з головних проблем розвитку ринку водню, на думку експертів, — ненапрацьована нормативно-правова база. Так, Інститут відновлюваної енергетики та Українська воднева рада заявляють про інтеграцію всіх рішень щодо цих питань та вироблення відповідних проєктів законів.

Фахівці кажуть, що на цьому етапі слід зробити чимало: адаптувати під вітчизняне законодавство близько 70 різних стандартів щодо розвитку ринку водню з європейськими.

Аналітики, як завжди, наголошують на важливості державної підтримки розвитку перспективного напряму науки та промислової діяльності.