ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМОК 

Для реального поліпшення життя потрібно будувати нову, екологічно безпечну і соціально орієнтовану економіку 

Юрій ТУНИЦЯ,
академік НАН України
для «Урядового кур’єра»

Коли Ной будував Ковчег для порятунку від всесвітнього потопу, навколо справляли гучні бенкети. З праці Ноя насміхалися. Сьогодні, коли екологічні катастрофи стали повсякденним явищем, а спека сягає нестерпних висот, ми й надалі заклопотані виключно гонитвою за прибутками та боротьбою політиків за владу… Виявляється, нас історія не вчить.

Тим часом світ думає і діє. Вже понад 40 років ООН наполегливо і послідовно шукає шляхи побудови екологічно безпечної «зеленої» економіки, прагне створити систему сталого розвитку, у рамках якої можна було б збалансовано вирішувати триєдину проблему: подолання бідності, важких захворювань, інших соціальних негараздів; запобігання та уникнення екологічних катастроф; подальшого економічного розвитку. Саме ці три компоненти (екологічний, соціальний й економічний) складають єдину систему і є концептуальною основою сталого розвитку. Ці три складові, як показує досвід, настільки взаємопов’язані між собою, що всілякі спроби ізольованого їх вирішення не забезпечують результату.

До зеленої економіки

Перша конференція ООН цього спрямування була присвячена суто охороні довкілля. Вона відбулася у 1972 році у Стокгольмі. Тематика другого саміту, що проходив у Ріо-де-Жанейро в 1992 р., більш розширена — «Охорона довкілля і розвиток». До речі, на ньому було ухвалено конкретний пакет документів, необхідних для досягнення цілей сталого розвитку. Проте документи саміту «Ріо-92» носять рекомендаційний характер і не мають обов’язкової юридичної сили. Через це вони і не знаходять належного втілення. Тому у червні цього року ООН скликала в Ріо-де-Жанейро черговий третій світовий саміт зі сталого розвитку («Ріо+20»), порядком денним якого передбачалося конструктивне розв’язання проблем «переходу до зеленої економіки в контексті сталого розвитку та подолання бідності і створення інституційної платформи сталого розвитку». Це наймасовіший з усіх попередніх самітів. У його роботі брало участь понад 45 тис. осіб з різних країн світу.

На жаль, і цей авторитетний форум не ухвалив достатньо конструктивних рішень. Через відсутність консенсусу він не повністю реалізував основні цілі, зафіксовані у його порядку денному.

Глибокий за змістом підсумковий документ саміту «Ріо+20» — «Майбутнє, якого ми хочемо» — знову не вмістив положень обов’язкової юридичної сили. Про це свідчить і його критика з боку офіційних представників деяких країн, міжнародних профільних організацій, Всесвітньої Ради Церков, об’єднань громадських організацій. Проте цей документ, спрямований у майбутнє, заслуговує глибокого аналізу та адекватних дій. Адже нерозв’язана проблема, як завжди, стає ще гострішою.

Члени делегації на саміті «Ріо+20» представників неурядового сектору від України та США (зліва направо): Ігор Соловій, Анатолій Дейнека, Григорій Гулик, Джошуа Фарлей, Юрій Туниця, Браян Чех, Богдан Колісник. Фото надане автором

Екологічна Конституція Землі

У контексті резолюції Генеральної Асамблеї ООН, якою схвалюється підсумковий документ «Майбутнє, якого ми хочемо», МЗС України, Мінприроди, Мінекономіки, МОНмолодьспорту та іншим відомствам треба глибоко і фахово осмислити ініціативу Президента України Віктора Януковича щодо необхідності підготовки Екологічної Конституції Землі та заснування Світової Екологічної Організації (ініціатива проголошена на 66-й сесії ГА ООН 22 вересня 2011 р.) і продовжувати активну роботу з просування

цієї ініціативи на 67-й сесії

ГА ООН у вересні 2012 р. та інших міжнародних форумах.

Близьку за змістом ініціативу неодноразово висували і країни Європейського Союзу, зокрема, Франція та ФРН, які можуть стати партнерами України. До того ж, ідею Екологічної Конституції Землі та органів контролю за дотриманням її норм оголошували вже два попередні президенти України — Л. Кучма (1997, 2000), В. Ющенко (2008, 2009) та міністр МЗС

А. Яценюк (2007). Таким чином, активна дипломатична робота підтверджуватиме послідовність зовнішньої політики України та однозначно сприятиме посиленню авторитету нашої держави у світі.

До речі, мало хто знає, що свого часу один із популярних міжнародних журналів опублікував редакційну статтю з інтригуючим знаком питання: «Україна врятує світ?». У статті йшлося про те, що сумний досвід Чорнобильської катастрофи спонукав Україну запропонувати світовому співтовариству ідею Екологічної Конституції Землі як інструмента уникнення глобальної екологічної катастрофи та стимулювання сталого розвитку. Сподіваємося, що своєю високопрофесійною діяльністю МЗС України та інші відомства дадуть позитивну відповідь на амбітне запитання світового представника мас-медіа — «Невже Україна врятує світ?».

Посилаючись на згадану ініціативу Президента України, глава делегації України на «Ріо+20», міністр екології і природних ресурсів Едуард Ставицький під аплодисменти великої зали заявив, що для досягнення цілей сталого розвитку необхідно: 1) започаткувати процес підготовки проекту Екологічної Конституції Землі та його публічного обговорення;

2) заснувати на базі Програми ООН із захисту довкілля (UNEP) Світову Екологічну Організацію; 3) запровадити процес екологізації освіти в усіх навчальних закладах з метою підготовки фахівців для сталого розвитку.

На наше глибоке переконання, без реалізації зазначеної ініціативи Президента України всі зусилля світового співтовариства досягти сталого розвитку будуть марними, в тому числі і зусилля стосовно дотримання країнами-членами ООН вимог Кіотського протоколу про зміну клімату (глобальне потепління).

Внесок України

Окрім того, зрозуміло, що тільки фахівці з новим еколого-економічним мисленням, озброєні знаннями про причинно-наслідкові взаємозв’язки і залежності між діяльністю людини та її природним середовищем, спроможні забезпечувати сталий розвиток суспільства. Тому не випадково на «Ріо+20» понад 250 вищих навчальних закладів оприлюднили заяву «Зобов’язання закладів вищої освіти щодо практики забезпечення сталості у зв’язку з Конференцією ООН», в якій наголошено на особливій відповідальності університетів за «продовження міжнародних зусиль у галузі сталого розвитку».

У контексті цих зобов’язань 70 українських університетів, за координаційної підтримки МОНмолодьспорту України, здійснять наповнення своїх навчальних програм екологічними вимогами до вересня 2014 р. — терміну завершення оголошеного ООН «Десятиліття освіти для сталого розвитку». Ці зобов’язання внесено в реєстр ООН під назвою «Екологізація освіти: внесок України».

У зв’язку з актуальністю цього питання міністр МОНмолодьспорту України Дмитро Табачник (заступник глави делегації України на «Ріо+20») запропонував організувати міжнародну наукову конференцію на тему «Підготовка фахівців для сталого розвитку: досвід, проблеми, перспективи». Конференція, лейтмотивом якої стануть проблеми екологізації освіти відбудеться в Києві у листопаді.

Важливо підкреслити, що конструктивна позиція офіційної делегації України на Конференції «Ріо+20» та позиція міжнародної групи експертів — представників наукових і громадських організацій — цілком збіглися, що засвідчує наявність паростків продуктивного діалогу громадянського суспільства з владою.

Міжнародна група експертів з жовтня 2011 р. ретельно готувала і 19 червня 2012 р. провела за погодженням з оргкомітетом «Ріо+20» «круглий стіл» на підтримку ініціативи Президента України. Згідно з регламентом на «круглому столі» було заслухано доповідь «Екологічна Конституція Землі: шлях до сталого майбутнього», презентовано книгу-антологію 43-х вітчизняних і зарубіжних авторів «Екологічна Конституція Землі. Методологічні засади» та розповсюджені інші ілюстративні матеріали (англійською, російською та іспанською мовами).

В обговоренні доповіді взяли участь українські та зарубіжні фахівці: радник Прем’єр-міністра України, академік Національної академії педагогічних наук України, професор

А. Толстоухов, експерти-науковці Г. Гулик, А. Дейнека,

Б. Колісник, С. Краєвський,

І. Соловій.

Особливо приємно відзначити конструктивність виступів іноземних учасників круглого столу — професор Дж. Фарлея (Ганд Інститут екологічної економіки університету Вермонта, США), Браяна Чеха (президент Центру сталого розвитку економіки, професор університету Вірджинія Тех), Ендрю Рейда (професор екологічного права університету м. Денвера), Лі Дехінса (доктор права, співголова правничої асоціації Alaston & Bird LLP, Атланта). Вони висловилися за необхідність широкого масового руху на підтримку ідеї Екологічної Конституції Землі та залучення найавторитетніших фахівців для опрацювання її положень.

Заради майбутнього

Важлива роль у формуванні системи сталого розвитку належить парламентам, політичним партіям та громадянському суспільству. В цьому контексті наш парламент, м’яко кажучи, був не на висоті. Адже до цього часу не прийнято законів України про концепцію, про стратегію і програму сталого розвитку, як це вже понад 10 років тому зроблено у більшості розвинених країн світу, в тому числі, й у наших сусідів — Росії та Польщі. У програмних пріоритетах політичних партій, які братимуть участь у цьогорічних виборах до Верховної Ради, не видно екологічної складової, а про сталий розвиток навіть і згадки нема. Це за браком інформації про світові тенденції чи інші причини?

Верховній Раді нового скликання необхідно буде насамперед прийняти загальний Закон України про сталий розвиток, а також закони «Про економічну відповідальність і стимулювання підприємств, установ і організацій усіх форм власності за дотримання екологічних вимог» та «Про екологічні аспекти зовнішньоекономічної діяльності». Це мають рішуче вимагати всі громадяни України з огляду на антиекологічну сутність виробничо-комерційної діяльності та її реальні загрози здоров’ю і життю людей.

Не може бути сумніву, що майбутнє України як цивілізованої, заможної, демократичної держави залежатиме від темпів і глибини входження у глобальну систему сталого розвитку. Іншого майбутнього у нас просто немає. Це зобов’язані не лише зрозуміти, а й включити до програм своєї діяльності всі органи державної влади і політичні партії, а громадянське суспільство повинно контролювати їхнє виконання. Заради майбутнього діяти треба спільно.