Директор Інституту професійно-технічної освіти
Академії педагогічних наук, член-кореспондент АПН України
Валентина РАДКЕВИЧ
Чи можна в умовах занепаду йти вперед, торуючи шлях іншим?
Треба, стверджують в Інституті профтехосвіти, відстоюючи престиж підготовки робітників на якісно новому рівні. Інститут нині — своєрідний локомотив, який фактично, по бездоріжжю в умовах хаосу витягує систему проф-техосвіти на висоту вимог сьогодення.
— Валентино Олександрівно, свого часу Григорій Сковорода зазначив, що спочатку йде наука, а вже потім практика. Куди ведете, на що націлюєте тих, хто готує робітничі кадри?
— Експерти стверджують, що в найближчі десятиліття розвиток економіки визначатимуть ресурси, які матимуть два різних кольори: «чорне золото» і «сіра речовина». Як ніколи, вітчизняний ринок, не кажучи вже про світовий, вимагає висококваліфікованої і конкурентоспроможної робочої сили. І саме професійна освіта стала розглядатися як ефективний інструмент в активному сприянні соціально-економічним реформам в Україні.
У розв’язанні цих глобальних завдань і бере безпосередню участь Інститут професійно-технічної освіти НАПН України, створений у квітні 2006 року. Тут функціонує сім науково-дослідних лабораторій, центр енергоефективності, центр сучасних професій і технологій навчання, центр здорового способу життя та профілактики ВІЛ/СНІДу. Наукові співробітники Інституту здійснюють наукове консультування 32 експериментальних майданчиків, відкритих на базі ПТНЗ і структурних навчальних підрозділів підприємств.
Інститут працює над розробленням концептуальних засад розвитку професійної освіти і навчання з урахуванням потреб ринку та світових тенденцій забезпечення галузей економіки виробничим персоналом.
Наш заклад — осередок, який об’єднує науковців, представників органів управління професійно-технічною освітою, творчих педагогічних працівників ПТНЗ і навчальних підрозділів підприємств, які готують кадри на виробництві.
Інститут активно взаємодіє з Федерацією і Конфедерацією роботодавців України, Державним центром зайнятості Міністерства соціальної політики України, Департаментом ПТО Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України тощо.
Колектив успішно завершив шість фундаментальних наукових тем з актуальних проблем теорії і практики професійно-технічної освіти, за результатами яких підготовлено монографії, підручники, навчальні посібники, словники та інші наукові праці. Усі рукописи пройшли апробацію в професійно-технічних навчальних закладах, обговорені під час масових науково-практичних заходів, отримали схвальні відгуки практиків і вже видаються власним видавництвом для впровадження в практику.
Нині ведемо дослідження з проблем створення професійних стандартів, сучасних інтегрованих професій, інноваційних методик навчання, технологій навчання кваліфікованих робітників і незайнятого населення додатковим трудовим навичкам, розробки електронних засобів навчання та систем інформаційно-аналітичного забезпечення розвитку ПТО.
— Сьогодні роботодавці прагнуть, аби на виробництво приходили кадри, які не треба доучувати і переучувати. Розумію, за скрути, яка склалася в ПТНЗ, задовольнити таку вимогу складно. Однак …
— До цього прагнемо, на це націлюємо навчальні заклади. Кадри маємо готувати, скажу так, на випередження. Тому основою для професійного навчання майбутніх кваліфікованих робітників є концепція «гнучкого працівника», мета якої — підготовка учнівської молоді не з однієї, а з 2-3 спеціальностей, з наступним підвищенням кваліфікації протягом усього трудового життя.
Зауважимо, що з розвитком ринку праці нормою стає оволодіння людиною протягом свого професійного життя трьома, чотирма, а інколи й п’ятьма професіями. Ці концептуальні ідеї слугують теоретичним під∂рунтям укрупнення існуючих і створення нових професій.
— У своїй роботі ви багато уваги приділяєте міжнародній співпраці. Чому це так важливо?
— Глобалізаційні виклики, політичні та економічні перетворення, зміна ціннісних систем роблять професійно-технічну освіту відкритою для міжнародного співробітництва. Особлива роль у цьому контексті належить стратегіям, окресленим Копенгагенською Декларацією (2002 р.) згідно з якими проголошено: посилення європейської спрямованості ПТО (заохочення мобільності); прозорість кваліфікацій; визнання навичок і кваліфікацій; забезпечення якості ПТО. Реалізації цих стратегій сприятиме прийняття Європейськими країнами Національних рамок кваліфікацій.
Розвиток національних кваліфікаційних рамок в Україні також відповідатиме інтересам підприємств і працівникам, оскільки сприятиме навчанню персоналу протягом усього життя, допомагатиме підприємствам досягати узгодження попиту на робітників конкретної кваліфікації і їхньою пропозицією, а окремим громадянам — у виборі професії та побудові кар’єри. Важливо, щоб Національна рамка кваліфікацій відбивала універсальні стандарти професійної компетентності з галузевої спрямованості.
— І тут, звичайно, не обійтись без співпраці ПТНЗ з роботодавцями.
— Однозначно. На жаль, постає багато проблем. Зокрема, і в правовому полі. Працюємо над тим, аби узгодити наміри, можливості і взаємовідповідальність сторін.
— Розв’язати проблеми підготовки сучасних робітничих кадрів, мабуть, неможливо без поліпшення турботи про викладачів і майстрів ПТНЗ?
— Це окрема тема, яку держава має взяти під свій контроль. Скажімо, підготовка кваліфікованих робітників за укрупненими (інтегрованими) професіями вимагає відповідної кваліфікації майстрів виробничого навчання. Їхня оплата праці повинна хоча б мінімально відповідати заробітній платі подібних фахівців на виробництві.
— У ПТНЗ високо оцінюють діяльність Центру енерго?ефективності, відкритого в Інституті. В чому його оригінальність?
— На базі Центру спільно з педагогами-практиками розроблено зміст навчального предмета «Основи енергоефективності». Для його вивчення пропонуємо педагогічне програмне забезпечення, методичні рекомендації. Не менш ефективно працюють й інші лабораторії.
Зокрема, зміна підходів до управління професійною освітою пов’язана з процесами децентралізації, необхідністю врахування регіональних особливостей, тенденцій до зростання автономії ПТНЗ та конкурентоспроможності освітніх послуг. Дослідження цих проблем успішно ведеться науковими співробітниками лабораторії управління професійно-технічною освітою.
— Зроблено і робиться багато. Головне, що діяльність Інституту відчувають як в ПТНЗ, так і на виробництві. А це — свідчення правильно обраного курсу.
— Інститут прагне бути осередком втілення фундаментальних і прикладних досліджень. Адже основною метою модернізації змісту професійної освіти і навчання є підготовка випускника, здатного самоактуалізуватися на ниві професійної діяльності в ринкових умовах, своєчасно реагувати на зміни ринку праці, бути мобільним у професійному плані. Це сприятиме появі елітного прошарку робітничих кадрів, які будуть готові до самостійної виробничої діяльності й прийняття управлінських рішень, зможуть обслуговувати складне електронне та автоматичне обладнання, матимуть організаторські навички й навички роботи з персональними комп’ютерами, сучасною оргтехнікою, володітимуть іноземними мовами в межах своєї професії тощо. Лише за такої умови зможемо підняти престижність робітничих професій.
Микола ПЕТРУШЕНКО,
«Урядовий кур’єр»