«…Дай, думаю, загляну на хвилинку до нашого «інтернету», а там надовго завис, бо на те була серйозна причина», — почав пояснювати своє запізнення на зустріч тутешній житель села. Згаданий об’єкт — він же сільмаг, він же міні-маркет «У Наталки» (офіційна назва), він же «Солом`яний бичок» (розмовний варіант із натяком на липкі властивості, жертвами яких стають переважно чоловіки) і він же інформаційна лазня, де присутні гуртом ретельно миють кісточки персонажам місцевих та інших новин. А щодо причини, то вона, почав розповідати збуджений співрозмовник, справді вагома, бо від свіжої звістки «інтернет» дійсно мало не вибухнув. Принаймні від обговорення аж стіни ходором ходили. Ще б пак! За один день під люстрацію потрапили два районні керівники — начальник міліції та головний прокурор.
Згаданих персон тут знали як облуплених, тому нітрохи не дивувалися такому цілком прогнозованому розвитку подій. Про це свідчать і лаконічні та місцями не зовсім приязні відгуки у невеличкій черзі біля прилавка, на ∂анку сільмагу та на ближніх підступах до нього. «Це треба відзначити! — радо пропонував один із активних користувачів маркету «У Наталки». І відразу спрагло уточнив: — Щонайменше двічі!» Інші завсідники закладу були солідарні з такою реакцією: «Брав вовцюган, взяли тепер і його!», «Давно пора!», «Нарешті!», «За ними давно буцегарня плаче…». Щоправда, не обійшлося й без недовірливих: «Мабуть, щось у лісі здохне!» — резюмував один із користувачів міні-сільмагу і тут же допитувався: «А хто це сказав чи написав? Якщо російські видання, то їм брехати як з гори котитися!» Ще одна відвідувачка, яка часто приходила до «Солом’яного бичка» з добрячою палицею «по свого», також не приховувала скепсису. «Вам би тільки привід знайти, щоб очі залити!.. — насупилася вона. — Вже й всі празники закінчилися, так, бач, знову знайшли причину з цією люстрізацією.…»
Тим часом обговорення резонансної новини вперше за багато років змусило багатьох селян дужче повірити в існування Господа на небесах: «Бог — не теля, а бачить звідтіля!» А щодо справ земних, то люди враз відчули ейфорію, бо що б там не казали, а в районі, області та державі є правда, справедливість, законність і давно обіцяна та очікувана боротьба з корупцією. А ще раділи, що очищення правоохоронних органів від сумнівних персон розпочалося саме із згаданих керівників у погонах, оскільки ті були ходячими символами корупції і, на думку багатьох земляків, перебували на посадах та й на волі вже немало «зайвих» років.
Нітрохи не сумніваючись у тому, що головні міліціонер і прокурор ось-ось змінять свої мундири на арештантські сорочки, тут тепер обговорювали переважно строки ув’язнення, які світять цим звільненим із їхніх хлібних посад. Хтось, потираючи руки, гарантував їм по «п’ятирічці», комусь було не шкода вдвічі більше років, а дехто взагалі натякав на довічну прописку за ∂ратами. Тому на цьому тлі подробиці люстрації двох потерпілих від неї відійшли на другий план. А жаль, бо невдовзі стали відомі цікаві моменти, які буквально всіх ошелешили. Ні, начальник міліції, як і переповідали, справді потрапив під люстрацію. Але при цьому залишився на посаді. «Ну яка люстрація?.. — зітхаючи, взявся уточнити активний користувач інформаційної лазні. — Точніше, це Люсьтрація… у нього жінка Люська, і днями вона застукала його з іншою. Ох, і перепало!.. Та відбувся лисуватий ловелас не тільки синцями та подряпинами, а й втратив майже всі свої статки. Бо, як і кожен нормальний корупціонер, переписав усю нерухомість, дві іномарки, гроші та коштовності на дружину, яка його тепер покинула…»
Ще жевріла надія, що розповсюджена клята гра слів зіграла злий жарт тільки з керівним міліціянтом. Де там! Адже прокурор також потрапив під «люстрацію» у буквальному розумінні цих слів. Виявляється, на бідолаху впала важка, помпезна і дорогезна люстра, яку зовсім недавно встановили у його службовому кабінеті. Цей обійшовся взагалі тільки переляком, бо світильник гепнувся за кілька метрів від нього.
«Люстрація? — недовірливо перепитав активний користувач закладу під колишньою назвою «У Наталки». А за мить ще скептичніше: — У нас?.. Авжеж! По бороді текло, але до рота не попало…»
Яку сільський маркет, він же тутешній «інтернет», отримав нову неофіційну назву? «У Люськи». Як чому? Бо тут можна скільки завгодно теревенити про кумедну Люсьтрацію, а заодно й про привид справжньої люстрації, який блукає довкола і ніяк не може знайти дороги до тутешніх коридорів влади.