Нещодавно культурно-мистецька громадськість міста над Пслом відзначила цікаву і знакову дату. Рівно 30 років тому на посаду директора Сумської централізованої бібліотечної системи для дорослих було призначено Людмилу Стадниченко — досвідченого фахівця і невтомного організатора бібліотечної справи. Такий часовий відтинок сповна ствердив: Суми успішно розвивали цей надзвичайно важливий сегмент духовного життя і нині задають тон у роботі не тільки в області, а й в Україні.
Сьогодні Людмила СТАДНИЧЕНКО — співрозмовниця кореспондента «Урядового кур'єра».
.jpg)
— Людмило Михайлівно, порівняйте, будь ласка, мережу бібліотечних закладів кінця 1980-х із нинішньою.
— Як кажуть в Одесі, це дві великі різниці — досить лише порівняти кількісні показники. Майже вдвічі меншим був книжковий фонд, кількість бібліотечних працівників; мали 14 філій, нині на чотири більше.
Суттєва й така деталь. Наприкінці 1980-х функціонували дві системи — для дорослих і дітей. У 1997-му їх вирішили об’єднати, і то було правильне рішення хоч би тому, що за останні 30 років у Сумах не закрили жодної бібліотеки і не скоротили жодного бібліотекаря.
Істотно змінилося і саме призначення бібліотек: якщо тоді вони виконували здебільшого інформаційну функцію, то нині стали центрами спілкування, інформації, єднальною ланкою між міською владою та громадськими організаціями, виборцями — жителями міста. Для цього організовуємо депутатські приймальні, зустрічі з народними обранцями тощо.
— Дехто схильний вважати, що ера друкованих книжок потроху завершується. Чи погоджуєтеся з цим?
— Не погоджуюся, і з власного досвіду стверджую протилежне: інтерес до бібліотек не тільки не зменшується, а й зростає. Якщо раніше друкована і електронна книжки розвивалися паралельно, то останнім часом друга з них поступово починає втрачати позиції. Це не лише моє чи чиєсь спостереження — опитування у різних країнах вказують на таку тенденцію.
— Наскільки змінився контингент читачів кількісно і якісно принаймні за останнє десятиріччя?
— Майже не змінився, за винятком хіба що студентів — їх справді трохи поменшало. Але залишається, умовно, кажучи, читацький кістяк, який і становить основу відвідувачів. Приходять чимало ветеранів, яких, до речі, залюбки навчаємо працювати в інтернеті.
— Кожна з філій має родзинку в обслуговуванні читачів. Наведіть кілька найяскравіших прикладів.
— Усі наші бібліотеки сповідують, пропагують і підтримують сімейне читання, і кожна має особливості. Філію №3 названо ім’ям українського письменника-сучасника сумчанина Олексія Столбіна, якому недавно виповнилося 95 років. Навряд чи десь в Україні можуть похвалитися таким. Тут відкрито кімнату-музей дитячого прозаїка, історії Сумської письменницької організації, яку він тривалий час очолював. Філія стала базовою в роботі з дітьми, центром їхнього інтелектуального розвитку, дозвілля, консультативного всеобучу з питань сімейного читання.
Філія №17 спеціалізується на обслуговуванні читачів з обмеженими фізичними можливостями. Ще з 2002-го тут працюють за спеціальною бібліотечною програмою «Радість спілкування», затвердженою депутатами міської ради. Завдяки постійній істотній допомозі міста, депутатів, спонсорів у філії виконано ремонт, облаштовано пандус, створено сучасну матеріально-технічну базу, передбачено всі умови для читачів цієї категорії. Тож не буде перебільшенням назвати цей підрозділ одним із зразкових для всієї бібліотечної України.
А ось філія №9 має статус екологічної. Вона єдина в місті, де зібрано унікальний фонд з екологічного виховання. Одне слово, кожен підрозділ по-своєму цікавий і неповторний.
— Наскільки тісна співпраця із владними структурами міста та іншими культурно-мистецькими підрозділами обласного центру?
— Відповім фактами. Сумський міський голова Олександр Лисенко — наш читач, як і начальник відділу культури і туризму Сумської міськради заслужений працівник культури Наталія Цибульська. Вони постійно тримають на контролі всі питання, пов’язані з функціонуванням бібліотечної мережі. Активно долучаються депутати, завжди готові надати допомогу.
Але і ми не чекаємо манни небесної: беремо участь у різних конкурсах, виборюємо гранти тощо. Тож усе, що маємо, — наш спільний здобуток.
А ще важливо: у нашій бібліотечній системі чудовий колектив однодумців, активістів, яким усе під силу.
— Ви і працівники бібліотек свого часу ініціювали починання, які успішно прижилися і вже мають традиції. Наприклад проект «Золото рідного міста». Розкажіть детальніше про нього і про, умовно кажучи, позабібліотечну роботу.
— Цей проект ми започаткували 8 років тому для вшанування сімейних пар, які разом прожили 50 і більше років. Тобто на їхньому прикладі пропагуємо сімейні цінності. За цей час сумчани дізналися майже про 300 таких пар, які пронесли кохання одне до одного крізь все життя. Цього року вшановуватимемо їх увосьме, а цей проект уже вважається візитівкою Сум.
Ініціювали і втілюємо такі проекти: «Я сумчанин», «Сто порад Нехворійка», «Стань обличчям рідного міста», «Дитиною бути важко», «Суми — читаюче місто», «Сумські династії» та інші. У межах першого з них, започаткованого торік у вересні, на білбордах Сум городяни мали змогу бачити портрети земляків, які добились особливих успіхів у певних галузях. Мені випала висока честь відкрити галерею таких портретів, чим пишаюся і вважаю однією з найвищих своїх нагород.
ДОСЬЄ «УК»
Людмила СТАДНИЧЕНКО. Народилася 1949 року в м. Чита (Росія). Закінчила Киргизький педагогічний інститут (факультет педагогіки та психології) і Московський державний інститут культури (бібліотекар-бібліограф).У 1980-х роках із сім’єю переїхала на Сумщину — батьківщину чоловіка. У 1988-му очолила Сумську централізовану бібліотечну систему для дорослих. Заслужений працівник культури України (2004). Удостоєна почесних відзнак Сумської міської ради «За заслуги перед містом» II ступеня, «За майстерність», нагрудного знака «Подяка міського голови».
ДОВІДКА «УК»
Нині Сумська міська централізована бібліотечна система — це 18 підрозділів і центральна бібліотека ім. Т. Шевченка; 166 працівників, з яких 125 бібліотечних; 77 тисяч читачів і 813 тисяч примірників книжкового фонду; 100-відсоткова комп’ютеризація та інтернет; електронний каталог фонду всієї системи на оновленому сайті.
Олександр Вертіль,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+