Відремонтованою трасою з Умані в Черкаси через село Вільховець на Звенигородщині мчать автомобілі. Дорога на в’їзді в село прямує вниз, і добре видно старий, але ошатний світлий будинок — музей-садибу Героя України В’ячеслава Чорновола. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Майбутній дисидент і Герой України закінчив вільховецьку школу із золотою медаллю.

Місцеві пам’ятають, що після трагічної загибелі В’ячеслава Чорновола будинок був занедбаний. Його впорядковано завдяки сестрі Валентині Чорновіл та небайдужим людям. Автори концепції музею-садиби намагалися максимально зберегти й відтворити інтер’єр та предмети, що оточували В’ячеслава Максимовича в рідній домівці. У будинку п’ять кімнат. Шафа, стіл, ліжко, диван, скриня, тумбочка були там за життя В’ячеслава Чорновола. Тут його книжки, фотографії, рушники, які вишила його мама Килина Харитонівна.

Урочистості за традицією

Ушанування людини, яка в 1990-ті роки пробудила Україну, традиційно відбувається в Черкасах. «Я — людина всієї України», — із такою назвою відбувся вечір пам’яті патріота, багаторічного лідера Народного руху України В’ячеслава Чорновола. 24 грудня минуло 85 років із дня його народження.

Присутні хвилиною мовчання та молитвою вшанували пам’ять героїв, які заплатили найвищу ціну за наше спільне майбутнє. Демонстрували відеоматеріали про життя В’ячеслава Чорновола, звучали патріотичні пісні, спогади людей, які особисто знали видатного державотворця. У холі міського будинку культури виставили матеріали, присвячені видатному політику: фото, книжки, архівні матеріали, цитати Героя України.

Завершили вечір пам’яті погашенням власної марки, присвяченої 85-й річниці із дня народження В’ячеслава Чорновола. Це урочисто зробили Черкаський міський голова Анатолій Бондаренко та директор Черкаського відділення Укрпошти Олександр Марченко. Кошти, виручені від її продажу, передадуть до будинку-музею Чорновола у селі Вільховець.

Вистоїмо і переможемо

Черкаси бережуть пам’ять про земляка: його іменем названо одну з вулиць обласного центру (мабуть, символічно, що колись це була вулиця Енгельса), спеціалізовану школу №18. У місті діє громадський комітет «Шануймо пам’ять Чорновола», його активісти ініціюють та впроваджують проєкти, пов’язані з пошануванням його спадщини.

«В’ячеслав Чорновіл — це щирий патріот. У нинішній буремний час для всього українського народу маємо на кого рівнятися у вірі та впевненості, що вистоїмо і переможемо», — звучало зі сцени з вуст політиків і керівників місцевого самоврядування. Та чи справді кожен з них розуміє всю глибину переконань В’ячеслава Чорновола й чи зміг би так само, як він, принципово обстоювати власні переконання, попри тиск тоталітарної машини?

В’ячеслав Чорновіл був одним з небагатьох, хто мав чітке й послідовне бачення курсу України до незалежності. Його картина майбутнього України значно випереджала погляди сучасників. Багато його думок справдилися. Про це говорили промовці на вечорі пам’яті.

«Значною мірою саме завдяки В’ячеславу Чорноволу я став тим, ким є, — наводить слова настоятеля храму Покрови Пресвятої Богородиці Української автокефальної православної церкви в Черкасах, військового капелана отця Назарія пресслужба Черкаської міськради. — І на засланні, і потім, на волі, В’ячеслав Чорновіл боровся за майбутнє України. Скільки згадую його, він весь час жив державою, яку ми нині захищаємо, триває війна за ідеї, які він виборював. В’ячеслав Чорновіл працював, не чекаючи нагород. «Головне — подяка від Бога й людей», — говорив тоді. Маємо пишатися тим, що ми його земляки. Хай у наших серцях живуть його ідеї, втілюючись у житті».

Згадками про Героя України поділилася депутат міської ради, член громадського комітету «Шануймо пам’ять Чорновола» Любов Майборода, яка особисто його знала.

«Мала честь знати В’ячеслава Чорновола, спілкуватися з ним. Переконана: мине час, і ми повніше зрозуміємо велич цієї людини. Шістдесятник, який відсидів 15 років таборів. Його принижували, розпускали плітки. Коли ж 1985 року він повернувся із заслання до Львова, йому дозволили працювати лише кочегаром у школі-інтернаті. 

Однак саме В’ячеслав Чорновіл був безпосередньо причетним до створення Народного руху України як опозиції до нав’язаної нам української прорадянської влади.

Згадую виборчу кампанію В’ячеслава Чорновола 1990 року. У Черкасах намагалися зірвати його зустріч як кандидата у Президенти України з виборцями. І тоді для нього принесли звичайний стіл, з якого наш лідер-патріот виголошував полум’яну промову для людей.

Попри шалений опір тодішньої влади, він продовжував боротися за Україну, підкреслював, що люди мають право вільного вибору. Тепер, вшановуючи пам’ять В’ячеслава Чорновола, маємо за перше півріччя 2023 року зробити в Черкасах мурал на його честь. Дякую всім соратникам Чорновола і раджу молоді брати з нього приклад великої жертовності заради майбутнього своєї Батьківщини».

Розуміємо тільки зараз

Думками про актуальність ідей В’ячеслава Чорновола поділилася поетеса, літературознавець, керівниця Шевченківського національного заповідника  Валентина Коваленко: «Він був щирим українцем, до глибини душі любив свою землю, був принциповим у всьому, що стосується України. Багато його слів ми починаємо по-справжньому розуміти лише тепер. Що Україна починається з кожного з нас. Що настав час свідомого вибору, який треба зробити сьогодні. Що допустити дві державні мови або одну як державну, а одну офіційну означає зруйнувати державу. Він наводив приклад євреїв, які відродили мертву мову і об’єдналися навколо неї. 

Говорив, що над Україною нависла двоголова тінь російського імперіалізму, яка тільки й чекає, щоб якнайшвидше запустити  свої пазурі в живе тіло нашої землі. Чорновіл ще тоді говорив, що російський народ — вимушений носій імперської ідеї, яку йому внесли в гени. І в мене у душі болить зрада, бо Чорновола зрадили: 1998 року його розпинали відомі на той час люди нібито він ідеаліст, який не бачить реальної ситуації.

Чорновіл був не авторитарним, а просто принциповим у всьому, що стосувалося України. І якби, подолавши свої амбіції, В’ячеслава Чорновола тоді підтримали, наша держава пішла б зовсім іншим шляхом».

«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні, маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши». Ці слова В’ячеслава Чорновола  суголосні з тими зусиллями, яких докладає кожен на своєму місці нині, під час війни, а Збройні сили України — на полі бою з імперією зла.