ТРЕБА ДІЯТИ
Цей вислів дедалі актуальніший у сучасній боротьбі з онкозахворюваннями
Василь ЧЕХУН,
директор Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р. Є. Кавецького НАН України, академік
Сучасна онкологія — одна з найбільш наукоємних галузей медицини. Однак величезний обсяг наукових даних щодо розуміння природи злоякісних новоутворень, відкриття шляхів регулювання функціонування пухлинної клітини та використання молекулярно-генетичних методів у діагностиці і терапії раку все ще не дають очікуваних результатів: значного підвищення виживаності та якості життя онкологічних хворих, тим паче — остаточного позбавлення від тяжкої недуги. Тож треба шукати принципово нові шляхи аналізу, систематизації й використання чималого масиву наукових знань, накопичених людством у сфері молекулярної та клінічної онкології.
Сучасні підходи і методи дослідження вселяють надію на те, що природу пухлинного процесу буде повністю розкрито, і ми зможемо не тільки виявляти патологічний процес, а й успішно впливати на нього. Не лише на стадії пізніх проявів, а й на етапі передпухлинних змін. Докладне вивчення процесів і механізмів злоякісної трансформації нормальних клітин, порушень метаболізму та особливостей регулювання внутрішньоклітинних шляхів у ракових клітинах має велике значення в поглибленні наших знань про природу злоякісного процесу.
Нині ми — свідки стрімкого прогресу у вивченні механізмів регуляції рівня експресії генів. Великі сподівання науковці покладають на дослідження ролі малих регуляторних молекул, епігенетичних механізмів та некодуючих РНК у клітинах при їх злоякісній трансформації, прогресії новоутворень або при розвитку резистентності пухлин до медикаментозної терапії. У перспективі це дасть змогу забезпечити індивідуальний, або персоналізований підхід до кожного хворого.
Революція з науковим підгрунтям
В еру постгеномних технологій у наукових публікаціях дедалі частіше використовують термін «персоналізована медицина». Однак заради об’єктивності варто зазначити, що потреба в персоналізації лікувальних методів визрівала давно, як «золота» мрія з моменту появи матеріалістичних поглядів на виникнення і лікування захворювань. Ще Гіппократ ставив людину, а не хворобу в центр мистецтва лікування. Сучасне значення терміну «персоналізована медицина» дає змогу стверджувати, що такий підхід до профілактики, діагностики захворювання і лікування пацієнта, без перебільшення, — справжня революція, яка спирається на наукові знання, що доводять: самі люди, як і їхні захворювання, мають істотні відмінності.
Загалом, беручи до уваги лише етіологічнi, патогенетичнi, органо- і тканиноспецифічнi особливості патологічного процесу та його перебіг, науковці диференціюють приблизно 250 варіантів пухлинної хвороби. Реакція пацієнта на використання стандартних схем і режимів введення лікарських засобів, залежно від індивідуальних особливостей організму, за яких звучить свій акорд генів, супроводжується значними коливаннями в ефективності та безпеці терапії.
Наприклад, частота розвитку небажаних реакцій на ліки або навіть летальних випадків від них в останні роки істотно зросла. Крім того, багаторазові фармакоепідеміологічні дослідження вказують на брак ефективності лікарської терапії у 40% онкологічних хворих. Індивідуальні особливості реакцій організму на медикаментозне лікування можуть коливатися в межах 20–95%, відсутність реакції на фармакотерапію — 10–40%, a швидкість метаболізму лікарських препаратів та їх виведення з організму в різних пацієнтів — у десятки та сотні разів.
Великі перспективи має дослідження вікових особливостей реагування на фармакотерапію, помітні відмінності є і між людьми одного віку, статі та раси (це залежить від супровідних захворювань, способу життя тощо). Відомий вислів англійського поета Александра Поупа про те, що кожна людина відрізняється від інших і з кожним днем відрізняється від себе, набуває особливої актуальності в контексті дотримання персоналізованого підходу до лікування хворих.
В основі персоналізованої медицини — молекулярна діагностика. Якщо під час застосування стандартних методів ефективність лікування може відрізнятися в десятки, а то і в сотні разів, то персоналізований підхід значно звужує рівень небезпеки, тож ефективність на порядок підвищується.
Перший крок зроблено
Тим часом у галузі теоретичної та експериментальної онкології накопичено величезний ресурс знань, який надзвичайно важко звести до єдиного знаменника й ефективно використовувати в клінічній практиці. Іншими словами, претендуючи на впровадження основ персоналізованої медицини, потрібен глибокий аналіз і відпрацювання алгоритму використання великого арсеналу фундаментальних і клінічних здобутків. Це зобов’язує нас знайти оптимальну модель застосування цього ресурсу для потреб онкологічної практики.
Вважаю, в ролі ефективної моделі та інструменту можуть виступити технології системної біології — наукової дисципліни, яка виникла на стику біології і теорії складних систем. Якби 20 років тому хтось сказав, що цією складною системою зможе користуватися кожен, то над ним просто посміялися б. Тепер це норма. Щоб не відстати від світового прогресу, Україні треба вже сьогодні готувати фахівців цих технологій. Тільки за таких умов вони матимуть шанс реалізуватися в суспільстві.
Перший крок до цього ми вже зробили. На базі Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького створено базу даних «Діагностика, терапія, онкогеном і онкопротеом». У ній акумульовано інформацію про молекулярні процеси, регуляторні чинники, функціонування внутрішньоклітинних сигнальних шляхів, функціональний стан геному в пухлинах окремих локалізацій. Програму розроблено як зручний інструмент, застосування якого в клінічній практиці лікаря забезпечить високий рівень діагностики та пошуку оптимальних схем надання медичної допомоги. Це оригінальний вітчизняний продукт систематизації сучасних знань для персоналізованого лікування. Зрозуміло, в перспективі база розширюватиметься та поповнюватиметься новими даними.
Варто наголосити, що врахування всіх існуючих наукових знань відкриває перед нами нові можливості щодо профілактики і ранньої діагностики онкологічної патології. Наприклад, буде змога прицільно працювати з людьми, які входять до групи ризику, щоб не випустити їх за межі здорової популяції: спостерігати за станом їхнього здоров’я, своєчасно виявляти і лікувати передпухлинні зміни.
Розвиток персоналізованої медицини дедалі більше впливає на напрямки розробки медичних препаратів. Саме тому фармацевтичні компанії змушені змінити свої парадигми дослідження й розвитку. Крім того, змінюється і процес прийняття рішення щодо виробництва того чи того препарату.
Підвищення ефективності протипухлинного лікування можливе не тільки як наслідок пошуку нових методів терапії, а й завдяки індивідуалізації застосування існуючих лікарських засобів. Уже нині ретельне використання всього арсеналу сучасних методів діагностики, що лежить в основі індивідуалізації лікування, дасть змогу істотно вплинути на результати терапії.
Де шукати порятунок від страждань? Фото з сайту neoteo.com
Світло в кінці тунелю
Загалом успіхів у терапії онкологічних хворих можна досягти лише завдяки вдалому поєднанню сучасних наукоємних технологій. І особливо важливо: найвищі досягнення науковці мають у тих установах, де перетинаються міждисциплінарні дослідження: з онкології, молекулярної біології, патофізіології, соціології, політекономії тощо. На жаль, глибокі знання про природу злоякісного процесу не завжди своєчасно використовують у клінічній практиці. Ще в 2007 році на засіданні Генеральної асамблеї онкологічних інститутів Європи в Копенгагені зазначали, що прірва між глибокими знаннями про біологію пухлинної клітини і практичними результатами збільшується.
За минулі п’ять років майже нічого не змінилося. Клініцисти прикриваються стандартами в лікуванні, поступово втрачаючи інтерес до наукової складової та нових технологій. Стандарти, звісно, непогані, та коли ми постійно за ними ховатимемося, то ніколи не буде поступу.
Новий етап розвитку онкологічної науки свідчить про появу світла в кінці тунелю. На засіданні Генеральної асамблеї онкологічних інститутів Європи, яка відбулася торік у Берліні, зазначали, що досягнути успіху в терапії можна лише за умови врахування персоналізованих маркерів пухлинного процесу. Це стає пріоритетним проектом у країнах ЄС та інших розвинутих державах, що сприятиме застосуванню інноваційних і наукоємних технологій для підвищення ефективності і безпеки, насамперед фармакотерапії. До речі, в Україні, у Яремчі, також відбулася науково-практична конференція про роль сучасних методів діагностики онкологічних захворювань у персоналізації лікування, яка об’єднала провідних вітчизняних науковців та клініцистів.
Персоналізований підхід дасть змогу будь-якій країні заощаджувати свій економічний і людський ресурс, який, звісно, має певні ліміти. Недаремно фахівці дедалі частіше порушують проблему політекономії раку. Про що йдеться? Про те, як максимально з користю використати ресурс, закладений у грошовій одиниці, скажімо, в доларі. Ще 40 років тому один долар заробляло 20 людей, тоді як потребувало його (діагностика, лікування тощо) лише 3. Тепер маємо протилежну ситуацію: троє людей працюють на долар, а вже 20 непрацюючих очікують на нього. Тому на перший план повинна виходити профілактика як найбільш успішна і найменш затратна в онкології. А ще потрібна нова стратегія на основі фундаментальних досліджень — персоналізована медицина.
Важливо, що під час засідання в Берліні нам, учасникам асамблеї, представили новий проект європлатформи, що передбачає систематизацію знань світової спільноти та об’єднання зусиль всіх установ, які працюють у сфері онкології в європейському співтоваристві. Для співпраці визначено 15 основних напрямів, серед яких зокрема нові канцерогенні чинники; біомаркери для персоналізованої медицини; рання діагностика і пошук нових біомаркерів; розробка й аналіз ефективних методів терапії; біоінформатика; створення біобанків; клінічна епідеміологія; освіта і стажування (до речі, у 2014 році на базі нашої установи відбудеться міжнародний тренінг із проблем персоналізованої діагностики та лікування) тощо.
Звісно, перш ніж українські установи інтегруються в європлатформу, вони повинні пройти європейську акредитацію, аби довести, наскільки їх рівень досліджень відповідає потребам часу. Між іншим, цих установ у нас небагато, хоча в Україні часто нарікають на те, що «занадто багато науки». Наприклад, у США 95 наукових онкологічних центрів, 60 центрів Інституту раку і 35 академічних баз працюють над проблемою онкології. Тому кожна країна хоч на йоту повинна внести раціональне зерно до спільного результату, аби почуватися повноцінною в проекті європлатформи.
Чи не варто з чогось малого розпочати і тут, в Україні, особливо в ході реформування галузі? Наприклад, на базі Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України як єдиного учасника Європейського співтовариства онкологічних інститутів створити академічну клініку, яка могла б реалізувати проекти із врахуванням існуючої наукової та інтелектуальної бази, міждисциплінарних досліджень і того європейського досвіду, яким володіє установа. Можливо, як пілотний проект із персоналізованої медицини за підтримки держави.