Публічна демонстрація вболівання за державу стала неодмінною складовою іміджу українських політиків. При цьому за риторикою не завжди можна розпізнати їхні справжні наміри, мотиви чи мету. Щоб побачити, як кажуть, підводну частину айсберга, необхідно зануритися глибше в історію питання. Тільки тоді можна зрозуміти, що насправді криється за озвученими деклараціями. Зокрема і в ситуації, про яку йтиметься.
Перманентна війна
Наприкінці квітня цього року «УК» опублікував статтю «Укренерго» — дзеркало ситуації в державі». У ній детально проаналізовано непрості умови, в яких доводиться працювати державній енергетичній структурі. Висвітлено також причини звинувачень керівництва ДП «НЕК «Укренерго» в неіснуючих гріхах. Автор публікації, аналізуючи першооснову виникнення скандальної ситуації, цілком аргументовано зазначає: «Коли копнути, як кажуть, глибше, то виявиться, що часто за звинуваченнями на адресу керівництва «Укренерго», як і Міненергетики загалом, проглядаються цілком конкретні матеріальні інтереси певних осіб і кланів».
Відтоді минуло майже три місяці, проте пристрасті навколо ДП «НЕК «Укренерго» не вщухають. Навпаки, вони стали ще бурхливішими, адже заінтересована сторона кинула, так би мовити, в бій свіжі сили. Оскільки попередні звинувачення були нівельовані їх абсурдністю та замовним характером, то цього разу на карб керівництву «Укренерго» вирішили поставити наміри закупівлі трансформаторів за цінами, що значно вищі за ринкові.
Однак ті, хто педалює цю тему, замовчують, що інвестиційна програма охоплює значно ширші обсяги закупівлі обладнання та виконання робіт. Ознайомитися з ними міг кожен, оскільки цілий місяць із 29 квітня цього року на офіційному сайті НЕК «висів» проект змін до Інвестиційної програми «Укренерго» на 2015 рік. Усі охочі могли отримати вичерпну інформацію та обгрунтування необхідності реалізації передбачених заходів, внести пропозиції. Крім того, проект плану розвитку Об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) України на 2015—2024 роки, згідно з яким реалізуватимуть нові проекти або реконструюватимуть наявні об’єкти, зокрема автотрансформаторні потужності, також доступний на головній сторінці офіційного сайту ДП «НЕК «Укренерго». Але, як зазначають у компанії, ті, хто критикує інвестпрограму, в жоден з цих документів не внесли істотних доповнень або хоч мінімальних заперечень.
Атакувати її розпочали 14 липня цього року — саме в день її затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). При цьому мало хто звертав увагу на аргументи відомих фахівців-енергетиків, які підтримали її. Зокрема на те, що більшість коштів спрямують на завершення будівництва та реконструкцію таких електромережевих об’єктів, як високовольтні повітряні лінії та потужні підстанції. Як і на те, що більшість трансформаторів призначена саме для нових високовольтних ліній.
За підрахунками фахівців-енергетиків, введення в експлуатацію цих об’єктів дасть змогу додатково залучати щороку в енергосистему України до 1800 МВт потужностей АЕС, які нині не використовуються через обмежену пропускну спроможність енергомереж. Ці потужності, до речі, — еквівалент майже 1,1 мільйона тонн вугілля. Якщо врахувати, що його вартість на міжнародних ринках — приблизно 80 доларів за тонну, то Україна у разі успішної реалізації інвестпрограми лише за рік фактично зекономить на ньому кошти, передбачені на закупівлю трансформаторів. І водночас забезпечить планове накопичення вугілля для успішного проходження зимового періоду 2015—2016 років, покращить баланс потужності в ОЕС.
Коли чують лише себе
Експерти також не сумніваються, що блокування спорудження запланованої електромережевої інфраструктури змусить додатково завантажувати енергоблоки ТЕЦ, які використовують дорогий природний газ. А ТЕС, нагадують вони, працюють на вугіллі марки «Г», яке фактично належать одному енергетичному холдингу. Це дасть монополістові змогу використати неконкурентні важелі впливу на політику тарифоутворення в галузі через штучне обмеження генеруючих можливостей та посилання на брак палива. Таке вже недавно практикували. Тоді відбулося розбалансування роботи енергосистеми України, а споживачі відчули, що таке вимушені заходи з обмеження електроспоживання, коли повернулися вже забуті віялові відімкнення.
Заперечувати очевидне ніхто не береться. Але відомо, що для руйнування будь-якої конструкції не обов’язково підкладати під неї потужний фугас — варто лишень прибрати несучий елемент, і вона обвалиться сама. Роль такого сегмента, мабуть, відвели і трансформаторам.
Ось цитата зі статті в інтернет-виданні INSIDER, яку передрукували електронні ЗМІ: «Проти програми виступили народні депутати Олексій Скрипник і Вікторія Войціцька. Вони нагадали, що збільшення інвестпрограми спричинить підвищення тарифів для промислових споживачів, що негативно відобразиться на економіці країни. Окрім того, ціна закупівлі обладнання в «Запоріжтрансформатора» свідчить про корупційну складову». І далі: «ЗТР пропонує трансформатори за середньою ціною 24 тисячі доларів за один МВА. Це на 80% дорожче, ніж ціни таких компаній, як Simens або ABB», — каже нардеп Олексій Скрипник».
У цьому разі нардепи начебто засвідчили вболівання за економіку України та позиціонували себе борцями з корупцією. Це якщо вислухати одну сторону. А якщо врахувати позицію й аргументи іншої? Адже звинувачення на адресу керівництва «Укренерго» ЗМІ поширюють майже щоденно, а контраргументів не помічають. Вочевидь, тому, що їх оприлюднення змусить як мінімум засумніватися у правдивості звинувачень. Утім, перейдімо до фактів.
Закиди, що «Укренерго» заздалегідь вирішило купувати продукцію «Запоріжтрансформатора», тут рішуче заперечують. І наголошують: ще на початку березня цього року ДП «НЕК «Укренерго» звернулося до представників найвідоміших виробників цього обладнання із проханням надати нинішні ціни на нього. Листи було направлено у представництва Simens, ABB та «Запоріжтрансформатор». Відповіді в «Укренерго» так і не дочекалися. А взяти участь в тендері зголосилися лише дві компанії. Тож вибір у ДП був невеликим.
Передусім тому, вважають експерти, що провідні виробники цього обладнання мають плани та зобов’язання принаймні на 5 років наперед. Це унеможливлює розміщення будь-яких термінових або надтермінових замовлень. А через тривале блокування Росією експорту продукції українських виробників, зокрема «Запоріжтрансформатора», потужності останнього можна й необхідно використати для потреб енергетики України. І цим підтримати вітчизняного виробника не лише на словах.
А тепер щодо звинувачень про зависоку вартість трансформаторів запорізького підприємства. Нагадаємо, нардеп Олексій Скрипник казав, що 24 тисячі доларів за МВА — це ціни, на 80 відсотків вищі, ніж у таких компаній, як Simens чи ABB. У статті «Жити по-григоріанськи» («Наші гроші», 16.07.2015 р.) зазначено, що «ДП «Сіменс Україна» пропонувало свою продукцію ДТЕК по $20 тисяч за МВА». Тобто на 20, а не на 80 відсотків дешевше, ніж «Запоріжтрансформатор». Але виявляється, що 24 тисячі доларів запорізького підприємства — такий самий міф, як і твердження, що «Укренерго» прагне завантажити «Запоріжтрансформатор». По-перше, як зазначив у розмові з журналістом INSIDER кілька днів тому голова НКРЕКП Дмитро Вовк, це підприємство може випустити за рік у 8,5 раза продукції більше, ніж її потрібно для виконання інвестпрограми. По-друге, середня ціна обладнання — 18 тисяч доларів.
Отже, 24 чи 29 тисяч доларів за МВА, про які говорять політики та пишуть ЗМІ, виявилися міфом. І ціна продукції запорізького підприємства навіть на дві тисячі доларів нижча, ніж та, яку «Сіменс Україна» пропонувала ДТЕК. Додаймо ще кілька складових, про які говорять експерти. Вони звертають увагу, що вартість однотипних, на перший погляд, трансформаторів може дуже різнитися: ціна максимально укомплектованих на 50 відсотків вища за ціну базової моделі.
У ціні імпортного обладнання не враховано вартості розмитнення, страхування від ризиків, ПДВ, сервісного обслуговування тощо. Якщо додати ще й ці складові, то кінцева ціна зросте ще майже на 50 відсотків. Тому порівнювати вартість начебто однакових виробів — це все одно, що встановлювати ціни на «Мерседес» і «Джилі», орієнтуючись на кілограми металу.
Якщо ж висока ціна запорізьких трансформаторів — міф, то що ж тоді приховано за атакою на інвестпрограму ДП «НЕК «Укренерго»?
Шило в мішку
У вже згадуваній на початку цього матеріалу статті «Урядового кур’єра» зокрема зазначено: «Один з народних депутатів не шкодує дьогтю для новопризначеної команди «Укренерго», мабуть, з дуже простої причини. Вона криється в тому, що керівник Західної ЕС був роботодавцем для бізнес-структури, яку до депутатства очолював нинішній критик ДП «Укренерго». Як пише INSIDER, «Підлісецький — колишній керівник ПАТ «Південьзахіделектромережбуд». Ще один нардеп — Олег Лаврик був головою наглядової ради цієї компанії. Вже згадуваний Олексій Скрипник працював у Західній електроенергетичній компанії — структурному підрозділі «Укренерго». Свого часу ці ДП і ПАТ тісно співпрацювали. І хоч на перший погляд може здатися, що виступи депутатів продиктовані патріотичними мотивами та переживанням за економіку України, деякі факти змушують сумніватися в цьому.
По-перше, «Запоріжтрансформатор» — українське підприємство, на якому трудяться понад 3,5 тисячі наших громадян. Разом із сім’ями це понад 10 тисяч жителів Запоріжжя. І їхні проблеми в нинішній ситуації можуть стати тією вибуховою сумішшю, яка підірве крихку стабільність у цьому регіоні. По-друге, згадуючи про головного акціонера «Запоріжтрансформатора» та його російське громадянство, чомусь забувають, що він уродженець українського Запоріжжя. А залишити Батьківщину змушений був у часи всесилля Медведчука, коли довелося обирати між проживанням за кордоном та загрозою життю в Україні від тодішніх її хазяїв. Окрім того (про це теж написано чимало), Янукович теж збирався розгромити бізнес Григоришина через його, за даними ЗМІ, підтримку Євромайдану. Тому ставити знак рівності між ним і нинішніми агресорами — це абсурд. А далі, як кажуть, без коментарів.
Співвласник ПАТ «Південьзахіделектромережбуд», за даними львівських газет та INSIDER, — лідер партії, однойменну фракцію якої в парламенті представляють головні борці з державним підприємством «Укренерго». ПАТ протягом останніх п’яти років одержало сотні мільйонів гривень за виконання робіт для структурних підрозділів ДП «Укренерго». Однак зі зміною керівництва в «Укренерго» «Південьзахіделектромережбуд» почав програвати тендери. Як пояснюють в «Укренерго», через завищені розцінки на свої роботи. А це не один мільйон гривень.
Тому, мабуть, не випадково головними ініціаторами атаки на «Укренерго» стали депутати з однієї фракції. І якщо навіть бажаної мети вони не досягнуть, спокійно працювати «Укренерго» не дадуть. Понад 20 перевірок лише цього року за справами, до яких нинішнє керівництво не має жодного стосунку, — це, безумовно, не той стимул, який сприяє плідній роботі.
І на завершення цитата зі статті у forbes.ua за 20.07.2015 року: «Минулу зиму Україна прожила в режимі аварійних відімкнень електроенергії у всій країні. Уже понад 10 років «Укренерго» не може побудувати додаткові ЛЕП, щоб енергосистема країни одержала додаткові 1800 МВт потужностей із Запорізької, Хмельницької й Рівненської АЕС. Коли компанії надали додаткове фінансування, розпочався скандал із трансформаторами, який веде до того, що взимку країна змушена буде закуповувати електроенергію в Росії».
Тож постає запитання: невже саме останньому й підпорядковане нинішнє прагнення заблокувати інвестпрограму ДП «Укренерго?»
Володимир НИКОНЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+