Вчитель історії
Любов ГАЙДУКЕВИЧ
Уже не за горами травень, а з ним – і зовнішнє незалежне оцінювання. Часу на підготовку залишається дедалі менше, а хвилювання 11-класників зростає. Про всі особливості тестування, зокрема з історії України — розмова зі шкільним учителем Любов’ю Гайдукевич, яка останні два роки надає консультації фахівцям з тестів для ЗНО.
Знання і логіка
— Любове Анатоліївно, як сталося, що до вас почали звертатися фахівці Українського центру оцінювання якості освіти?
— До тестування готую одинадцятикласників ще з першого року його запровадження. Намагаюся врахувати вимоги та особливості ЗНО, щоб більше дати випускникам, знати, на що звертати їхню увагу. Позаторік гімназія «Троєщина», де вчителюю, посіла друге місце за результатами незалежного оцінювання з історії України в Києві та третє в країні. Цього досягли саме мої учні.
Український центр оцінювання якості освіти залучає до роботи над тестами не лише професорів, а й досвідчених шкільних учителів. Із нами передусім консультуються з питань, що стосуються психологічних аспектів, бо ми працюємо з учнями й краще знаємо їхні можливості. Останні два роки до мене також звертаються по консультації.
— Чи реально скласти тест на 200 балів? Чи багатьом це вдається, що для цього потрібно випускникові?
— 200 балів на ЗНО може отримати лише той відмінник, який ретельно готує всі дрібниці. А загалом у тестах дається право на похибку, це 3—4 невеликі помилки, які все одно дають 200 балів. Тоді це більш-менш реально. Скласти ЗНО на найвищий бал може людина, яка дуже глибоко цікавиться історією чи досконало займається тільки цією наукою. Або ж учень повинен бути вундеркіндом. А насправді на 200 балів історію України складають одиниці. Річ у тому, що хоч би як учень учив, все одно він може забути якусь дрібницю чи знати правильну відповідь і розгубитися або просто неправильно зрозуміти запитання. Тому на тестах раджу всім бути дуже зібраними і зосередженими.
— Будь-які тести розраховані не лише на знання, а й на логічність мислення. Що ви можете сказати з цього приводу про тест з історії України?
— Тести з історії нелегкі — нині стоїть завдання спростити їх. Цікаво, що тестування показує рівень інтелектуальності абітурієнта, і це мені найбільше подобається. Учень середнього рівня не плигне вище себе, не отримає дуже високих балів, навіть якби він готувався. У тестах закладено дуже мудрий підхід: вони показують рівень розумової діяльності.
Так, є запитання різної складності. Це дуже важливо, бо одразу видно: це учень середнього рівня чи високого, чи він початківець в історії. В цьому загалом унікальність тестів. Але дуже багато випускників пишуть ЗНО погано. Майже половина з них з історії України має приблизно 124 бали (мінімальний прохідний бал), навіть нижче. Це свідчить тільки про одне: великий обсяг матеріалу не засвоюється за таку малу кількість годин, яка відводиться на вивчення цього предмета в школі. Дуже складно іноді буває викласти величезну кількість інформації у стиснутому варіанті — і щоб діти все засвоїли. Аби повністю розкрити тему, потрібно більше часу, особливо для школярів, які не звикли працювати самостійно.
Виходить, що весь урок витрачається на насичення учнів знаннями. А школа повинна передусім дати дітям уміння самостійно вчитися. Ми встигаємо дати їм лише фактаж — і що з того? Учні повинні не лише мати знання, а й уміти робити висновки.
Вчитель допоможе підготуватися до ЗНО, але на самому тестуванні все залежатиме від випускника.
Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Допомога вчителя таки потрібна
— Тобто звичайні уроки в школі не дають належної підготовки до ЗНО?
— Гадаю, ні. Чомусь на вивчення історії дається дуже мало годин, тому доводиться гнати програму, а на закріплення вже не вистачає часу. Якщо брати загалом за всі роки, то школа дає знання. Але річ у тому, що перед написанням ЗНО треба зосередитися на всьому матеріалі, узагальнити його. Хоч би як ретельно вчився учень, а в 11 класі пам’ятати в деталях історію за 7 чи 8 клас він не здатен, тож потрібно обов’язково все повторити й узагальнити. А це, звичайно ж, непросто. І мені здається, тут потрібна додаткова допомога вчителя.
Шкільна програма є виправданою, і її потрібно виконувати. Єдина проблема тут — це насиченість предмета і дуже мала кількість годин, виділених на нього. Тому вважаю: історію України, яку складає на ЗНО переважна частина учнів, треба вивчати не півтора уроку на тиждень, як це є зараз, а хоч би три-чотири. А то й навіть, як це було в радянські часи, проводити урок історії щодня.
Моя особиста думка: в сучасній школі неправильно підходять до викладання наук. Намагаються одразу подати багато предметів, тому, мабуть, так виходить, що часу виділяється потроху на кожен із них. Але історія — це той предмет, який виховує людину, її свідомість і патріотизм, і це той предмет, який повинен бути щодня. Тоді ми зможемо мати свідомих громадян своєї держави.
Щодо підручників, то вони є кращі, а є й гірші. Однак учитель може сам обрати найкращий для своєї роботи. Дуже хороший підручник, за яким можна спокійно готуватися до ЗНО, — авторства Віталія Власова для 7 та 8 класів. А загалом підручники з історії нині дуже якісні: в них доступно подано ілюстративний та понятійний матеріал.
— Чи можна самостійно підготуватися до тестів на високому рівні? На що варто звернути увагу насамперед?
— Якщо докласти зусиль, звичайно, можна. У мене були такі випадки, щоправда, в сумлінних учнів. Якщо вони вміють працювати самостійно і їм допомагає вчитель, то це реально. У мене були вихованці, які підготувалися самостійно й отримали більш як 190 балів. І навіть учні середнього рівня, готуючись удома чи на курсах, хоч вважаю, що це не найкращий варіант, отримали 176 балів. Для них це був нормальний результат. А загалом треба серйозно поставитися до підготовки, звертати увагу не лише на всі основні історичні події, а й на дрібниці. Тест з історії України охоплює величезний матеріал, тому потрібно якомога раніше починати готуватися. І звичайно ж, краще звернутися по допомогу до свого вчителя, щоб він міг проконтролювати процес.
Пробні тести значно легші
— Наприкінці березня на всіх охочих оцінити свої сили чекає пробне тестування. Що це насправді: учням дадуть торішні тести ЗНО чи спеціально створені для цього випадку? Чи багато запитань у них можуть збігтися з тестами на справжньому ЗНО?
— Щороку тести абсолютно нові. База запитань численна — з усіх тем та різної специфіки. До речі, Український центр оцінювання якості освіти збирається розробляти тести для різних категорій населення: для абітурієнтів, студентів, мабуть, для інших професійних груп. Тобто порушують питання розширеного використання тестів, тому завдання можна варіювати абсолютно по-різному.
Із пробних тестів до ЗНО можуть потрапити 2—3 запитання, але не більше. Тому учням треба звертати увагу на тип завдань, а не на окремі запитання. Зовнішнє оцінювання — це не дублікат пробного тесту, на ньому повністю перевіряється знання історії. Хочу зауважити, що в останні два роки пробні тести були значно легші, ніж реальні.
— Як можуть змінитися тести порівняно з попереднім роком?
— Гадаю, що вони поліпшаться, бо з кожним роком тести стають, я б сказала, досконалішими й ближчими до реальності. Розробники намагаються спрощувати їх, робити доступнішими для абітурієнтів, щоб кожен середній учень міг показати більш-менш достойний результат.
Добре й те, що змінилися умови вступу. Позаторік історія України була майже обов’язкова — альтернативним вибором могла бути лише математика. А з минулого року це справа учнів — обирати, які саме предмети складати. І це правильно, на мій погляд. Тепер обирають тест з історії України ті, кому це справді потрібно, хто її вчить і знає.
— У деяких вишах гуманітарного спрямування цього року історію України замінили на англійську або російську. А там, де вона залишилася, як варіант заміни пропонується математика або географія. Наскільки це виправдано, невже українцям не потрібно знати історію власної держави?
— Знання іноземної мови — це дуже важливо в наш час, але, думаю, що знання своєї історії набагато важливіше. Але це право вибору учнів і університету. Та з патріотичної точки зору, звичайно, це нерівносильна заміна. А щодо варіантів заміни на такі предмети, як математика чи географія, то щиро кажучи, у мене неоднозначна думка з цього приводу. Бо, з одного боку, це право людини — обирати. Якщо вона недосконало знає історію, може обрати інше, що їй більше до вподоби, на чому вона краще знається. А з іншого боку, якщо це справді гуманітарний факультет, то людина повинна складати тільки історію України. У крайньому разі, хай це будуть інші гуманітарні науки, а не щось абсолютно протилежне.
— Головне питання, яке турбує цьогорічних випускників: як отримати високі бали на ЗНО? Є у вас якась універсальна порада?
— Порада одна: дуже серйозно до цього поставитися і вчити, причому наполегливо вчити предмет. Учні в усі роки чомусь дуже спрощують своє розуміння підготовки до ЗНО. Деякі з одинадцятикласників починають готуватися до тестування буквально за місяць і думають, що вони щось знають і щось напишуть. Але не розуміють, що це повинна бути фундаментальна, систематична підготовка, адже тести охоплюють річні теми із сьомого до одинадцятого класу. Це надзвичайно великий обсяг інформації. А історія — найскладніший предмет за обсягом. Тут є потроху з усіх предметів: і географія, і право, і біологія, і всесвітня історія, і загалом майже всі суспільствознавчі дисципліни. Тому в учня має бути загальне розуміння. До цього предмета, як до жодного іншого, потрібно готуватися дуже сумлінно.
Юлія БЕБА
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Любов ГАЙДУКЕВИЧ. Народилася 16 листопада 1957 року в м. Києві. 1982 року закінчила історичний факультет столичного педагогічного інституту. Працювала в провідних школах столиці, зокрема в гімназії «Києво-Могилянський колегіум». Учитель вищої категорії, вчитель-методист, відмінник освіти України. Нині викладає історію та правознавство в київській гімназії «Троєщина».