Євродепутат
Лєна КОЛАРСЬКА-БОБІНСЬКА
«Сланцевий бум» охопив Польщу кілька років тому. Оскільки ця країна так само, як і Україна, залежить від поставок газу від одного постачальника, вона міцно ухопилася за можливість диверсифікації. Тепер Україна йде услід за Польщею, маючи на шляху до раю дешевого сланцевого газу такі ж проблеми, які довелося долати і нашим сусідам. Євродепутат, член Комітету з питань індустрії, досліджень та енергетики Лєна Коларська-Бобінська вважає, що Україна повинна скористатися польським досвідом для здобуття енергетичної незалежності.
Сланцевий газ — чудова можливість диверсифікувати джерела енергії. Фото з сайту dailyreporter.com
Розбити монополію
— Пані Лєна, чи є сьогодні сланцевий газ реальною альтернативою російському газу в Європі?
— Його не можна називати повною і єдиною альтернативою. Адже для того, щоб повністю замінити російський газ, були б потрібні величезні обсяги сланцевого газу. Проте, гадаю, це чудова можливість диверсифікувати джерела енергії у тих країнах, які мають його запаси. А це і є один з найліпших способів зменшити залежність від російського газу чи від іншого його монопольного постачальника. На сьогодні одна з головних цілей ЄС полягає у бажанні стати енергонезалежнішими і якомога ефективніше використовувати власні енергетичні ресурси. Одним із них є відновлювальна енергія, іншим — зріджений природний чи сланцевий газ. Ми повинні виробити спільну європейську стратегію, скеровану на зменшення залежності від зовнішніх енергоджерел, їх диверсифікацію і, водночас, скорочення обсягів споживання енергії, що досягається завдяки запровадженню сучасних технологій на виробництвах та у побуті.
— Наскільки Польща залежить від російського газу?
— Я зараз не назву вам точну цифру, але Польща дуже залежна від російського газу, майже на сто відсотків, і разом із Литвою платить найвищу у ЄС ціну за один кубометр. Це тому, що ми ще не добудували власного термінала з прийому зрідженого газу (LNG) у Свиноуйсьці, котрий, як ми сподіваємося, почне функціонувати наприкінці 2014 року і прийматиме зріджений газ, доставлений до берегів Польщі з Кувейту та інших арабських країн.
— Чи можна вже говорити про якісь конкретні результати, принаймні у сфері розвідки сланцевих родовищ у Польщі?
— Ми пробурили вже 44 свердловини, щоб встановити реальні запаси сланцевого газу. Серед них є дві-три, в яких, вже відомо напевне, ці запаси доволі істотні. Проте є й багато інших, про обсяги сланцевого газу в яких ми ще не знаємо. Крім того, може постати й питання, наскільки прибутковий буде його видобуток, оскільки в певних місцях зробити це складно. Два-три роки тому, коли розмови про сланцевий газ лише починалися, ми добре усвідомлювали, що шлях від розвідки до видобутку займає близько десяти років. Наприклад, в Англії цей процес розпочався раніше, і вони вже мають сланцевий газ. А ми стоїмо лише на початку цього шляху.
Страх невідомого
— Наскільки небезпечними є екологічні наслідки видобутку сланцевого газу?
— Звичайно, ми повинні дуже уважно ставитися до думки громадськості і поділяти її побоювання з приводу ймовірного впливу видобутку сланцевого газу на довкілля. Адже без згоди громади держава просто не зможе розвивати його видобуток. Для того щоб убезпечити себе від можливих ризиків, наприклад, Польща запровадила доволі суворі внутрішні правила і норми екологічного контролю. Деякі інвестори навіть скаржилися, що ці норми занадто жорсткі. Проте вони необхідні для того, щоб люди мали впевненість: держава таким чином стоїть на варті їхніх інтересів. Крім того, я сподіваюся, що восени буде схвалено і прийнято загальноєвропейські екологічні норми. Тож якщо Україна дотримуватиметься високих стандартів екологічного контролю і при цьому візьме на озброєння європейські вимоги, інформуватиме своїх громадян, що вона дотримується цих правил, а не лише схвалила їх, то, гадаю, цього буде цілком достатньо, аби видобуток сланцевого газу успішно розвивався у вашій державі.
— Тобто, на вашу думку, прогресивне національне законодавство у сфері екології є запорукою безпечного видобутку сланцевого газу?
— Взагалі-то, так. Проте це так само, як і з атомними станціями. Ніхто не застрахований від інцидентів та непередбачуваних ситуацій. Проте за контрольованих умов усе має бути гаразд. Тому, на мою думку, найголовніше — вести строгий контроль за діями компаній і обговорювати кожен їх крок.
— Як у Польщі місцева громада реагує на початок бурильних робіт у тій місцевості, де виявили поклади сланцевого газу?
— Я хотіла б застерегти Україну від помилки, якої під час розробки кількох родовищ припустилася Польща. Річ у тім, що надзвичайно важливим є відверте спілкування з громадою у тих місцевостях, де планується буріння свердловин для розвідки покладів сланцевого газу. Польща вже має негативний досвід, коли газовидобувні компанії розпочинали роботи, не порадившись із місцевою громадою. Це породило хвилю гніву й обурення. Люди були налякані, бо все, що вони знали про сланцевий газ, було чутками і переказами з інших вуст. Почалися масові протести, що змусило ці газові компанії припинити роботи і піти з польського ринку. Проте у Польщі є чимало інших місць, де компанії, врахувавши помилки своїх попередників, успішно ведуть процес буріння. Бо перед тим, як почати роботи, вони все обговорили з місцевими жителями. Я особисто у своєму окрузі провела кілька таких інформаційних зустрічей, за участю експертів з національного Інституту геології, чиновників, які відповідають за екологію у регіоні, та представників місцевих влад. Оскільки громада більше довіряє їм, а не речникам газових компаній. У своєму окрузі я щороку проводжу опитування громадської думки з приводу того, як люди ставляться до різних видів енергії, зокрема й відновлювальної. До речі, я була здивована, коли одне з опитувань показало, що люди з більшою пересторогою ставляться до встановлення вітряних електростанцій, ніж до сланцевого газу.
— Цікаво, чому так?
— Можливо, тому, що зараз у Польщі циркулює багато інформації про сланцевий газ. З цього питання існує дуже позитивний підхід, який, і люди це відчувають, іде з верхів, є позитивний меседж від політиків, науковців, неурядових організацій, які говорять про сланцевий газ як про великий шанс Польщі. Крім того, оскільки видобуток сланцевого газу спричинив такі суперечливі дискусії, люди почали самі багато читати, шукати інформацію і обговорювати її. Водночас, чомусь деякі депутати, особливо правих партій, підбурюють людей, кажуть, що вітряки несуть якусь загрозу. Чому? Може, не хочуть інвестицій та нововведень…
— Чи популярна взагалі в Польщі відновлювальна енергетика: сонячна, вітряна та біогаз?
—Так, вона набуває дедалі більшої популярності. Але внутрішні законодавчі норми, які регулюють використання цього виду енергії, ще неповні. Ми завершимо роботу над ними найближчим часом, бо такою є вимога Єврокомісії. На розвиток відновлювальної енергетики ЄС планує виділити Польщі великі кошти, але для цього ми повинні мати належну законодавчу базу.
Сила інформації
— Чи уряд Польщі підтримує фінансово інформаційні кампанії щодо сланцевого газу?
— Така підтримка є. Але ось, наприклад, я отримала грант від Європейської комісії на проведення такої інформаційної кампанії, яка розпочнеться восени. Буде проведено тендер, який і визначить, яка саме організація отримає гроші.
— Україні може бути цікавим ваш досвід…
— Безумовно, я можу допомогти. Мій офіс у Любліні готовий поділитися, що і як ми робили, крок за кроком. Оскільки, на мою думку, такі інформаційні кампанії мають очевидну користь.
— Ви чули розмови про те, що «Газпром» фінансує антисланцеву кампанію в Європі?
— Звичайно, чутки про спонсорство «Газпромом» антисланцевих кампаній до мене доходять. Хоча жодних прямих доказів цього я не маю. Проте є факти, які свідчать, що розвиток цієї сфери енергетики сприймається «Газпромом» як пряма конкуренція. Деякий час тому я перебувала в групі депутатів Європарламенту, яких було запрошено до штаб-квартири «Газпрому» (вони запросили всіх членів Комітету ЄП з питань індустрії, досліджень та енергетики, але лише кілька парламентаріїв вирішили прийняти це запрошення). Ми обговорювали питання сланцевого газу, і представники «Газпрому» заявили, що не вважають видобуток сланцевого газу, який є екологічно небезпечним, прибутковою справою, і взагалі, сланцевий газ, на їхню думку, це просто фантом. Спершу я була здивована, що представники «Газпрому» виявилися настільки відданими справі захисту довкілля, оскільки їх важко зарахувати до лав любителів екології. А потім я вловила зв’язок і подібність між аргументами, якими оперують деякі неурядові організації з приводу сланцевого газу, та «Газпромом». Що і як їх поєднує, мені важко сказати. Проте не викликає сумніву той факт, що подальший розвиток видобутку сланцевого газу в Європі призведе до зниження цін на газ. А це вже пряма загроза фінансовим інтересам «Газпрому».
Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Лєна КОЛАРСЬКА-БОБІНСЬКА. Депутат Європарламенту. Здобула освіту в Університеті Варшави за спеціальністю «соціологія». Має звання доктора філософії та соціології. Довгий час займалася науковою роботою і входила до складу рад різноманітних наукових установ і соціологічних центрів Європи. У різний час була членом Комітету омбудсмана Польщі, дорадчого комітету Світового банку з питань боротьби з корупцією, урядового комітету з питань євроінтеграції. Автор понад 300 наукових публікацій, має державні нагороди.