У ці новорічно-різдвяні дні так хочеться дива і краси. На жаль, карантинні обмеження внесли корективи у святкові розваги. Однак з дотриманням усіх профілактичних заходів надихнутися мистецтвом чи зануритися в автентичну атмосферу народних традицій все-таки можна. Днями Центр народної творчості та культурно-освітньої роботи Полтавської обласної ради спільно з Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського та обласним осередком національної спілки майстрів народного мистецтва України підготували місцевим дітям та їхнім батькам, бабусям і дідусям чудовий подарунок — цікаву й різнопланову виставку традиційних народних іграшок краю. Її відкрили в експозиційній залі краєзнавчого музею.

За словами його директора Олександра Супруненка, цей ініційований центром народної творчості культурно-мистецький проєкт об’єднав 60 майстрів, які представили традиційні іграшки, виготовлені у різних видах народного мистецтва: лялькарство, гончарство, різьблення, плетіння із природних матеріалів, витинання з паперу, декоративний розпис та інших.

Учасниця виставки Віра Черняк у захопленні від робіт колег. Фото автора

Частина представлених експонатів ще з довоєнних часів. Їх спеціально дістали з музейного фонду. Здебільшого це мініатюрний глиняний посуд, так звані монетки, кварти, барильця. А ще глиняні барині, козаки, свистунці, риби, пташки. Вони викликають ностальгічні відчуття дитинства, особливо в людей старшого віку.

Заслужений майстер народної творчості України голова Полтавського обласного осередку національної спілки майстрів народного мистецтва Євген Пілюгін та його донька працівниця художнього музею імені Миколи Ярошенка Наталія Дмитренко привезли на виставку свої текстильні іграшки, які назвали «Весела отара».

Картина «Ой, кіт-воркіт по подвір’ю ходив» горішньоплавнівського художника і різьбяра Вадима Іщенка

Пан Євген розповів «Урядовому кур’єру», що їхні ручної роботи корови, бики, кози, барани та інша худоба — суто хлопчачі іграшки. Їх виготовляють уже десять років. Матеріал — коноплі, льон. Так захопилися цією творчістю, що навіть стали льон вирощувати в себе на городі. Використовують солому й рогіз, овечу вовну, застосовують технології мокрого й холодного валяння. За десять років виготовили майже 300 іграшок — усі виключно з природних матеріалів. Свої іграшки майстри роздаровують. Побували вони і за кордоном, де їх презентували на міжнародних виставках: «Ми їх возили й у Венецію, і в Лондон. У Парижі багато іграшок залишили у школі при Посольстві України». Євген Пілюгін звернув мою увагу на представлені на виставці картини Вадима Іщенка з міста Горішні Плавні. Вони незвичні, написані за мотивами тих небагатьох колискових, у яких ідеться про ляльку.

«Роблю картину за мотивами української народної пісні. Тобто слухаю пісню і за нею продумую сюжет картини. На нинішню виставку представив дві картини на дві колискові. До цього проєкту мене залучила представниця центру народної творчості. Іграшкою не захоплююся, я різьбяр. Вирізаю іконостаси для храмів. Одна моя робота є в горішньоплавненській церкві.

П’ять дівчат і хлопець хоч куди козак

Іноді на замовлення роблю й іграшки. Але вони всі у приватних колекціях. Недавно вирізьбив п’ять фігур для київської банкірші. Ще 12 моїх дерев’яних фігур перебувають у Києво-Печерській лаврі. Готував їх на тамтешню виставку, та через пандемію вона не відбулася. Тепер ніяк не можу забрати звідти свої роботи.

Скоро почну цикл робіт про козака Мамая. Нещодавно дізнався про нього цікаві речі. Він був дуже популярним у XVII столітті серед студентів, вони присвячували йому смішні панегірики. Мені це дуже цікаво, тож попереду мене чекає захоплива праця», — розповів Вадим Іщенко.

На виставці можна помилуватися рушниками, декоративними пряниками роботи працівниці музею із села Більськ Котелевського району Оксани Дорошенко. Проте найповніше там представлено вузлову ляльку Полтавщини. Це той вид традиційної народної іграшки, який активно відроджується й розвивається.

А парубок козу водить

За словами завідувачки науково-дослідного експозиційного відділу виставкової роботи Полтавського краєзнавчого музею Марини Кондратенко, із середини 2000-х над цим працюють Тетяна Саєнко, Наталія Дігтяр, Наталія Свиридюк, які не тільки виготовляють мистецькі твори, а й досліджують традиції іграшкарства у краї, психолого-педагогічну роль іграшки й ляльки зокрема у виховному процесі.

Євген Пілюгін похвалив ляльки Наталії Свиридюк. «Її іграшки дуже гарні. Вони полотняні, не розцяцьковані. Виготовлені з дитячих та жіночих сорочок, рушників. Це класика. Колись таку ляльку клали в колисочку до недужого немовляти, і потім виносили в ліс і там залишали на дереві, щоб хвороба полишила дитину. У майстрині є ляльки-мами, ляльки-свекрухи, ляльки-козачки. Пані Наталя безкорисливо проводить майстер-класи з виготовлення вузлової ляльки. Навчила вже не одну сотню дівчат, жінок, хлопчиків, чоловіків цієї дуже цікавої і простої на перший погляд справи».

В експозиції широко представлено й талановиті самобутні роботи молодших лялькарок Віри Черняк, Олександри Свиридюк, Яни Ісаєнко і Яни Рябенко.

Таку ляльку можна виставляти й за кордоном

Неповторний шарм мають дерев’яні коники та воли, які виготовили батько і син Іван та Юрій Чехи з Хорола. У їхній родині традиційне мистецтво різьблення по дереву передається з покоління в покоління, вдосконалюючись та розвиваючись. Вивчає й інтерпретує давні зразки полтавського розпису, виготовляє прикрашені традиційними квітами дерев’яні іграшки, що розвивають у дітей естетичний смак і почуття прекрасного, полтавка Лідія Орел. Плетіння з природних матеріалів обрали для свого творчого самовираження Олена Опанасюк, Валентина Ялосовецька, Тамара Пилипенко, Людмила Гавриленко, Павло й Катерина Даниленки, Наталія Дмитренко, Олександра Герасімова. Теплі золотаві й зеленкуваті відтінки кольору сіна, соломи, рогозу, листя кукурудзи, джгута дають змогу виготовити сяючі сонцем, легкі та приємні на дотик дитячі забавки.

На виставці повноцінно представлені виготовлені сучасними майстрами гончарства та оздоблені малювальницями іграшки з фондів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Від майстрів, які працюють у Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті I—III ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» імені Василя Кричевського.

— Усі роботи на виставці викликають тільки позитивні враження. Кожна з них заслуговує на увагу. Вони всі гідні того, щоб їх представляли не тільки у краєзнавчому музеї, а й на загальноукраїнських виставках і навіть за межами України, — зазначила працівниця виставкового відділу Ірина Тарасу.

Представлені там і каталоги творів майстрів-учасників. Їх підготував і видав Центр народної творчості та культурно-освітньої роботи обласної раді.

Побувавши на заході, обов’язково підзарядитеся світлою енергією на тривалий час. Виставка працюватиме до 8 лютого 2021 року. Вхід — без обмежень, вони стосуються тільки екскурсій.